Розділ 4. СВІТОВЕ СПІВТОВАРИСТВО. СУЧАСНІ КУЛЬТУРНІ ПАРАДИГМИ

XX століття — час культурного піднесення Америки — унікальний приклад перетворення способу мислення в спосіб життя. Те, що було напрацьоване європейською свідомістю, про що мріяли в Європі, в Америці отримало шанс на реалізацію. Американський геній діловитості, винахідливості дозволяв вибирати прагматичні наслідки з усього, що плекала на протязі довгої історії Європа. На території Нового світу сформувалася модель взаємозв’язків, взаємовідносин людини з природним і соціальним середовищем, яка визначила і визначає величезний спектр соціально-економічних, політичних, морально-правових, художньо-естетичних, екологічних проблем сучасного світу як Америки, так і європейського континенту. Це модель суспільства з індивідуалістичною культурою, культурою споживання і бізнесу, демократії та лібералізму. Суспільства, культура якого — своєрідне протиставлення індивідуалізму, сувора ієрархізація порядку, вільного підприємницького духу і меркантилізму. Власність, індивідуалізм, права і громадянські свободи людини — головні питання, навколо яких розвивалася історія культури Америки.

Історія Америки не знала тих випробовувань, що випали на долю європейських народів: ні жорстокої іноземної навали, ні феодальних міжусобиць, ні кривавих релігійних війн, ні революційного насилля. За винятком Громадянської війни, історія формування національної американської єдності була пов’язана зі спрямуванням моральної, фізичної і соціальної енергії на розв’язання передовсім економічних проблем та проблем національної самостійності. Америка не знала тягаря відродження після історичних катастроф, що його відчула більшість європейських народів. Ця специфіка суттєво вплинула на формування ідеї винятковості, високої самооцінки нації, що підкріплювалася конкретними результатами науково-технічного прогресу, зростанням економічного та культурного впливу США на розвиток всього світу.

США, на відміну від Європи, яка в ХХ столітті постійно переживала революційні та воєнні події світового масштабу і такі ж за масштабами труднощі економічного та культурного відновлення, швидко утвердили своє домінування в світовому просторі за рахунок використання світових ресурсів і ринку для збуту власної продукції. Постійні коливання між станами розквіту і стабільності, застою і депресії не завадили поступовій розбудові американського суспільства.

Стабільні темпи зростання економічної могутності США забезпечувалися розвитком науки і техніки. Творча дієздатна енергія американців внаслідок відомих культурно-історичних причин у ХХ столітті спрямувалася у сферу техніки, економіки і науки. В результаті США, збагачені не тільки власним культурним досвідом, але й інтелектуальними ресурсами Європи, перетворилися на могутнього визначальника світового культурного простору. У зв’язку з посиленням соціальної ролі науки активізується розвиток як природничо-технічних так і гуманітарних наук. Фундаментальні науки розвиваються за рахунок державної підтримки, створення приватних наукових фондів. У результаті досягнуті значні успіхи в сфері освоєння космосу, в галузі авіації, автомобілебудування, медицини, математики, фізики, біогенетики. Не випадково більшість науковців — лауреатів Нобелівської премії ХХ століття — американці. Технологічний, підприємницький характер американського мислення визначив здобутки в сферах комп’ютерної та комунікаційної технологій, в розвитку економічної теорії, соціології, психології. Зміни соціально-культурного клімату визначили діапазон і коливання філософських умонастроїв — від прагматизму, неореалізму, критичного реалізму до персоналізму, неотомізму.

Культ нації як соціальний міф, породжений ще революційною війною за незалежність, упродовж всієї історії Америки був визначальною складовою її інтелектуального і економічного прогресу. Американський оптимізм ґрунтувався на непохитній вірі у власну винятковість як народа-обранця, який несе світові культуру свободи, рівності, демократії, віри в Америку, яка відрізняється від іншого світу, що заплутався у власній штучності, розбраті — близькістю до природного порядку речей. Парадоксальність американського способу мислення полягала в поєднанні міфологічних образів нації-«обранця», і певною мірою унікальної самітниці, нації-місіонера, рятівниці, визволительки. Американський оптимізм підтримувався усвідомленням невичерпаності можливостей формування відкритого суспільства, реалізації основних принципів офіційної міфології США, таких символів американської культури, як культурний плюралізм, свобода думки, різноманіття етносів та релігійна терпимість, демократизм політики, освіти, високий рівень життя, незважаючи на те, що практика не завжди засвідчувала спроможність жити відповідно до них. Ці демократичні цінності в якості моделі образу національної культури і дотепер складають головну частину культурного «експорту» Америки.

Постулювання США свого прагнення до відкритого світу з єдиним культурним простором співіснує з їх підвищеною увагою до «національної безпеки», забезпечення якої прив’язувалося до наявності і пошуків її ворогів. Непохитна віра у власну винятковість і відкритий егоїзм (який в якості межової форми індивідуалізму час від часу виявлявся і керував думками та діями американців) заважали вибудовувати нормальні рівноправні взаємовідносини з іншими країнами і народами.

Утілення американського проекту суспільства рівних можливостей спричинило появу чергового соціального міфу — США — «плавильного казана», країни плюралізму, релігійної і національно-етнічної терпимості. Історична реальність засвідчувала, що все не так однозначно і містить у собі значну частку бажаного, ніж дійсного. Ще А. Лінкольн відзначав, що американська держава розвивалася, постійно знаходячись у стані напівсвободи і напіврабства. Новий континент надавав необмежені можливості переважно для білої західноєвропейської людини протестантського віросповідання. У II половині ХХ століття в США як багатоетнічному суспільстві відбулися радикальні зміни. Перш за все вони стосуються кардинальних зрушень у культурній гегемонії англо-протестантської еліти за рахунок поступу афроамериканських, латиноамериканських та азіатських етнічних груп. Це торкнулося навіть мовної ситуації, особливо на півдні США, де поряд з американською англійською мовою в побуті майже нарівні співіснує іспанська, поширюється китайська. Тому більш адекватним щодо реальності культурного плюралізму в Америці видається поширене в останній час визначення «миска салату» як метафора до культурного простору, спільного для різних національно-етнічних угруповань з яскраво виявленою своєрідністю.

Релігійність американців у ХХ столітті розвивалася як у руслі офіційних релігій, так і в нетрадиційних формах. США стали світовим центром протестантизму з величезною кількістю самостійних церков, організацій і сект. Поряд з цим популярними, особливо серед молоді, стають нетрадиційні нові культи, позаконфесійні, позацерковні об’єднання, вірування з характерними східно-містичними запозиченнями. Використання ресурсів релігії, властиве США, відродження релігійності сучасної Америки, посилення уваги до особистісних елементів віри як реакція на культурний нігілізм, анархію в сфері моралі, сприяли оновленню ціннісного ресурсу американської культури, динамізм якої несе у собі небезпеку духовного споживацтва.

Американське суспільство зіштовхнулося з проблемами соціально-культурного, політико-економічного, екологічного характеру таких масштабів, що від їх вирішення залежало і залежить саме існування всього людства. Складність їх вирішення пов’язана з тим, що знаходження компромісу між економічною глобалізацією і традиційною політичною культурою та інститутами, національними традиціями ускладнюється наслідками впливу тенденцій крайнього прояву індивідуалізму, конформізму, уречевлення в умовах утвердження споживацької культури.

Високий рівень американського життя забезпечив безперервне виробництво-штампування культурних артефактів, створення своєрідної культури — індустрії бажань. З одного боку, ці процеси дозволяли соціально зростати і досягати успіху представникам різних верств і етнічних груп населення. З іншого — американська культура ХХ століття засвідчує зростання процесів деіндивідуалізації. Автономне цілісне «Я» розчиняється в численній кількості масок і ролей. Формується ілюзорна модель свободи нового типу, звільнення від усього раціонально організованого, інституалізованого. Стихійність, імпульсивність дій і безпосередність почуттєвих реакцій поряд з відчуттям розриву зв’язків з традиційними цінностями в ситуації народження і масового розповсюдження нових культурних символів без національного і соціального обличчя дозволило людині не тільки відчути безпосередній зв’язок з усім людством. Формується модель людини, яка, не маючи власної стійкої системи ідеалів і цінностей, стає настільки підвладною зовнішнім впливам, орієнтованою на відповідність зовнішньо визначеним стандартам, що під маскою стереотипів губить свою індивідуальну визначеність. Життя перетворюється на нескінченні експерименти, значення яких кожного разу нівелюється здійсненням наступних новацій. Динамізм, прискорення темпів життя народжує нове почуття часу. В ХХ столітті особиста свобода у володінні часом, який можна регулювати своєю діяльністю, в ситуації усвідомлення кінцевості особистого земного існування перетворилася на не-свободу потреби жити і доводити своє право на існування в ритмах, що нав’язуються ззовні. Час мислиться як щось матеріальне. Відповідно, страх його загубити перетворює життя американця на змагальність, позбавлену смислів. Потреба в індивідуальних досягненнях перетворюється на страх не встигнути за іншими, бути першим лише для того, щоб не бути гіршим за інших.

Зміни американського суспільства на початку ХХ століття сприяли формуванню соціокультурних умов активного розвитку масовізації культури, таких як індустріалізація економіки, значне збільшення масштабів імміграційних процесів, стрімка динаміка розвитку засобів комунікації (радіо, друкованої продукції, кінематографа). Реалії американського життя II половини ХХ століття засвідчили формування інформаційного технологічного характеру суспільства, що виявився в зростанні масової свідомості, в кардинальних зрушеннях у сфері демократизації культури. Розвиток численних каналів засобів масової комунікації, продуктів американської кіно-, музичної та книжкової індустрій, телебачення — обумовив швидкі темпи «американізації» європейського інформаційного культурного ринку. Розвиток науки і техніки спричинив серйозні зміни у звичаєвій свідомості, яка дуже швидко опанувала нові невербальні комунікативні засоби. В умовах американського мультикультурного і багатонаціонального досвіду кінематограф, поряд з іншими формами трансляції інформації, зорієнтованими переважно на зорове сприйняття (наприклад, культура перформенсу) виявилися найбільш результативними у пошуках універсальної мови міжкультурного спілкування. Поряд з візуальними засобами спілкування тільки музика могла конкурувати в якості універсального засобу подолання мовних, етнічних і соціально-культурних меж, максимально розширюючи простір культурної компетентності американського населення (особливо в умовах постійних міграційних процесів). Масова культура, зокрема її видовищні мистецькі форми, стали могутніми засобами акультурації. Видовищність стає ознакою, смисловим акцентом не тільки мистецьких, але й — спортивних, навіть політичних подій. Рушійною силою економічного і культурного прогресу стає реклама в якості дієвого засобу формування суспільних потреб, спрямування і регуляції споживчого ринку.

Культурне піднесення торкнулося всіх сфер художнього життя Америки. Іноваційний характер американської культури виявився в розвитку літературних жанрів, особливо роману, популярність яких вийшла за межі Нового Світу. Творчість С. Льюїса, Ю. О’Ніла, Т. С. Еліота, В. Фолкнера, Е. Хемінгуея, Е. П. Колдуелла, Дж. Стейн-бека, Ч. Мілоша, А. Азимова, Т. К. Вулфа, Дж. Райта та ін. засвідчили незаперечність художньо-культурної оригінальності США. Література, як художня, так і наукова, масово друкується в світі переважно на американському варіанті англійської мови. Для світової культурної спільноти центром, світовою столицею мистецтв, сучасної музики, танцю, балету, драматургії став Нью-Йорк з величезною кількістю театрів, музеїв, картинних галерей, бібліотек.

Сучасне світове мистецтво завдяки США збагатилося абстрактним експресіонізмом, хепенінгом, фотореалізмом, мінімалізмом, мистецтвом графіті. Сучасна архітектура неможлива без внеску американських архітекторів (Л. Сал-лівен, Ф. Л. Райт, Е. Саарен, Г. Ян), сучасний театр — без творчості американських драматургів (О’Ніл, А. Міллер, В. Сароян, Е. Олбі, Н. Саймон, С. Шепард), світ кіно — без Фр. Ф. Копполи, Дж. Лукаса, С. Спілберга. Видатні світові музиканти, композитори і диригенти Л. Бернстайн, Дж. Гершвін, Дж. Левін, І. Менухін, Л. Мазель, Дж. Кейдж, Г. Макдермот — громадяни США. Театри як драматичні, так і музичні, мистецькі центри, музичні і хореографічні школи, асоціації, як правило, існують за рахунок переважно не державних фінансів, а добровільного приватного фінансування. Більшість американців вважає за належне підтримувати власними матеріальними внесками культурно-художні організації, центри. Традиційними залишаються організації безкоштовних суспільних концертів за участю як аматорів, так і світових знаменитостей. Популярність концертів симфонічної музики не менша, ніж бейсболу. Артистична, авторська і слухацька свобода забезпечуються величезною кількістю любительських і професійних оркестрів, наявністю як класичної, так і експериментальної музики. Американська поп-музика перестала бути лише національним явищем. Початковий шок і неприйняття її Європою (особливо джазу, рок-н-ролу) змінилося на захоплене наслідування. Творчо засвоюючись, поп-музика стає інтернаціональним явищем.

Сучасна американська модель культури — динамічне, мультикультурне суспільство, модель, що є результатом раціональної організації, яка не уникнула внутрішньої суперечності свого культурного «продукту». Популярність і впливовість американської культури підкріплювалася не лише її економічною могутністю. Світ, як і колись, приваблює «американська мрія», «філософія надії» на існування суспільства з загальним високим рівнем життя, з необмеженими можливостями реалізації прав і свобод людини.

1. В чому полягає специфіка культури раннього колоніального періоду США і Канади?

2. Здобуття державної і національної незалежності і розвиток духовної культури США.

3. Індивідуалізм як творчий елемент і результат розвитку американської культури.

4. Які фактори сприяли процесу становлення національної ідентифікації канадців?

5. Охарактеризуйте глобалізаційні параметри культури.

6. Чим відрізняється культура модерну і постмодерну?