Розділ 3. ІСТОРИКО-РЕГІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУЛЬТУРИ

Культурологія. Базовий підручник для студентів вищих навчальних закладів

Дискредитація католицької церкви підготувала новоєвропейську культуру до методологічних коливань та, врешті-решт, до атеїзму, що були відпрацьовані культурою доби Просвітництва.


3.6.3. Просвітництво 


Просвітництво — це історична форма західної культури, яка передбачає тотальну раціоналізацію всіх сфер соціокультурного життя. Термін зустрічається вже в працях Ф. Вольтера та І. Гердера. Остаточно утвердився він після статті І. Канта «Що таке Просвітництво?», в якій фундатор німецької класичної філософії визначає його як «мужність користуватися власним розумом». Настанова культивування розуму стає провідною ідеєю культури зазначеної доби.

Хронологічно — це приблизно друга половина XVII—XVIII ст. Період характеризується бурхливим розвитком промисловості, докорінними економічними зрушеннями, подальшим зростанням і зміцненням національних держав Європи та напруженими соціальними конфліктами світського характеру. Із становленням у Західній Європі буржуазного суспільства ідеї Просвітництва розвиваються спочатку в Англії, потім у Франції, пізніше в Німеччині, Італії та в інших країнах.

До цього періоду капіталізм існував лише як один з укладів поряд з іншими. Відтепер починає формуватися власне індустріальне суспільство, тобто такий тип суспільного розвитку, при якому найбільша вартість від виробництва матеріальних благ досягається шляхом промисловості (суспільне вироблення споживчих товарів на засадах видобутку і переробки природних ресурсів).

Матеріальна культура та соціокультурні інституції доби Просвітництва. У XVII столітті мануфактурне виробництво стає не роздрібненим, а централізованим. Виникають зародки власне індустріалізації, тобто зростання використання машин. Початок цього процесу поклав промисловий переворот в Англії у другій половині

XVIII століття. Лідером індустріалізації у Великій Британії були текстильна (прядильні машини Р. Аркрайта, Дж. Харгрейвза та С. Кромптона) та металургійна промисловості (використання коксу замість деревного вугілля, пудлінгування (переробка чавуну на маловуглецеве залізо), що було винайдене Г. Кортом наприкінці XVII ст.). Особливу роль відігравало винайдення Дж. Ваттом парового двигуна, що заміняв у недоступних місцях гідроенергію. В 1794 р. англійський механік Г. Модслі винайшов супорт (різцеутримувач) для токарного верстата, який був прилаштований для інших видів технологічних операцій. Завдяки цьому токарні, фрезерні, шліфувальні, свердлильні верстати перетворилися на робочі машини. В машинному виробництві виникають елементи поточного виробництва зі стандартизацією деталей.

Такі науково-технічні зрушення у виробництві давали підстави для просвітницького оптимізму, проте дрібне виробництво і технічна відсталість ще зберігалися у багатьох галузях та регіонах. Відповідно, і постійне вдосконалення виробництва не стало ще провідним принципом. Суспільний прогрес уявлявся самими просвітниками як поступ знання, тобто стосувався переважно духовної культури, а не матеріальної.

Тенденції раціоналізації спостерігаються в інших сферах життя. В цей період досягає наочних форм і процес первісного накопичення капіталу — експропріації селянства і виникнення великих приватних капіталів. Хоча це культурне зрушення не можна назвати гуманним (адже воно спричинило трагедію в житті багатьох землеробів: буржуазні нововведення полишали селян землі, а переслідування люмпенів було абсолютно варварським), проте в цілому воно привело до раціональної організації господарства та суспільства, підготовило виникнення робітничого класу. Правове і політичне оформлення права приватної власності стало одним з найбільш важливих завдань епохи, культурною стратегією, в якій розум проявив себе переможною зброєю над середньовічними привілеями. Зокрема, це проявилося у перемозі вільної конкуренції над цеховим устроєм. Передовою для свого часу стала ідея французького просвітника Ш. Монтеск’є про раціональність розподілу законодавчої, виконавчої та судової влади, що і було здійснено під час буржуазних революцій.

Наприкінці XVIII століття створюється перша в світі американська конституція (яка використовувала найвищі досягнення правової та політичної думки доби Просвітництва), що свідчить про набуття незалежності північноамериканськими колоніями. Хоча в цілому аж до кінця

XVIII ст. колонії продовжують бути для західної цивілізації джерелами сировини, дешевої робочої сили (зокрема рабської), дорогоцінних металів, необхідних для розвитку грошової системи.

Формуються такі нові «публічні місця», як академії наук, театри, салони, концертні зали, виставки, клуби, кав’ярні, публічні парки і таке інше (на відміну від храмів, тут вироблялися нові колективні відчуття — здоровий глузд і загальний смак). У цей період міська форма культури стає тотальною, що породжує феномен урбанізації — соціокультурний процес епохи модерну, який характеризується розривом приватного і публічного, розділенням у просторі та часі головних характерних сфер людського буття. Урбанізація передбачає переструктуризацію культурного простору, а не просто масове переселення жителів Заходу у міста. Якщо за часів Відродження місто було місцем, що дозволяло дихати повітрям свободи (звільняло від феодальної за-кріпаченості), то вже у добу Просвітництва урбанізація стає анонімною силою виснаження людини, спотворення і розбещення її «природної» безпосередності. Художнє віддзеркалення цього процесу породжує форми «містичного урбанізму» (Р.-М. Рільке) у поезії. Передвісником цього напряму можна було б вважати іспанського поета Л. де Гонгору, чий сонет про місто початку XVII ст. закінчується рядком «Esto es Madrid, mejor dijera infiemo» («Такий Мадрид, а краще сказати — пекло»). Ті риси столиці Іспанії, які могли тоді здаватися пекельними, пізніше витіснялися ще жахливішими. Англійський поет кінця XVIII ст. В. Блейк демонструє відмінність міста доби Просвітництва, де «крик повії майданної шиє саван

Англії минулій», від попередніх епох. Місто, що стає носієм уніфікації ринкових стосунків, знеособлюючої сили загального еквівалента, породжує атомарного індивіда, тобто індивіда, що прив’язаний до суспільства лише приватним інтересом.

Урбанізація відбувається на тлі завершення процесу формування націй в формі національних держав на засадах абсолютної монархії. Тому це доба активної реалізації антифеодальних рухів і буржуазних революцій проти середньовічного провінціалізму. Політичну ситуацію цього часу можна охарактеризувати як встановлення абсолютної монархії, що обмежувала свавілля окремих феодалів, допомагала встановленню єдиних правових та економічних законів. Абсолютна монархія стала тлом формування західноєвропейського громадянського суспільства, з відповідною йому тенденцією демократизації всіх сфер життя. Особливо це стосується країн, де зазначені стратегії набирають найбільших обертів (Англія, Франція, Голландія) у протилежність європейським країнам, які переживають економічний занепад і, як правило, подрібнення на безліч осередків (Італія, Іспанія, Німеччина).

Загальнокультурні орієнтири Просвітництва. Незважаючи на зазначену суперечність, є спільні риси, які дозволяють говорити про єдність культури Просвітництва. Вони пов’язані з атмосферою епохи і тими формами духовного виробництва, які зазнають найбільшого розквіту. Найголовніше, що змінилося у епоху Просвітництва — це розуміння природи людини, співвідношення між індивідом і суспільством. Гуманістичний пафос Відродження розглядає людину як істоту цілісну, тобто позбавлену внутрішньої складності і розвитку. Ренесансна особистість утверджує себе у гармонії з природою, являє собою добру силу, як вінець творіння Божого. Але вже кінець Відродження виявив нездійсненність своїх ідеалів, що відобразилося в мистецтві маньєризму.

Просвітницький гуманізм, який російський дослідник

А. Смирнов називає «трагічним гуманізмом», виявляє складність і суперечливість життя людини. Людина зму-шена весь час перебувати у боротьбі з самою собою, природою та суспільством (недаремно фундатор теорії суспільного договору Т. Гоббс називає природним для людини стан «війни усіх проти всіх»). У нескінченному колообігу боротьби особа стає нікчемною піщинкою, але разом з тим вона знаходить не в Богові, а у самій собі могутнє знаряддя — власний розум, який допомагає їй подолати всі перешкоди.

У класі буржуа завдяки відкриттю нових, незаповнених соціальних ніш формується новий ідеал людини «self-made-man», тобто людина, яка створює себе сама, завдячує не спадку, а самій собі. «Джентльмен за вихованням» (художній образ, розроблений англійським письменником Д. Дефо) часто перевершує «джентльмена за народженням» і не завжди прагне бути «міщанином-шляхтичем» (Ж.-Б. Моль-єр). Не походження, а особисті здібності, і в першу чергу розум, відтепер визначають соціальний статус людини.

Розум дозволяє підкорити природу, якщо підкоритися її законам, адже «знання — це сила», постулює засновник новоєвропейської філософії Ф. Бекон. Просвітництво проголошує, що розум допомагає вирішити соціальні конфлікти, оскільки лише на його засадах можна здійснити суспільний договір перейти від природного стану, де «людина людині вовк», до громадянського. І нарешті мислення стає підставою існування самої людини, адже засновник класичного раціоналізму Р. Декарт сформулював тезу яка стала аксіомою для європейської культури: «Я мислю, отже, існую». Таким чином, розум за добу Просвітництва стає головною зброєю людини проти природи, суспільства і самої себе, у відповідності з класичним визначенням І. Канта.

Людина/індивідуум як атом суспільних відносин (атом з грецьк. — неподільний, індивідуум з лат. — неподільний також) отримала статус суб’єкта наукового пізнання і господаря природи. Завдяки розуму людина могла осягнути закони Всесвіту і використати їх на власні потреби. Методологічно організований розум став інструментом перетворення світу. Розвиток наук розглядається як підґрунтя суспільного поступу у соціальній утопії Ф. Бекона «Нова Атлантида».

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культурологія. Базовий підручник для студентів вищих навчальних закладів» автора Конверський Анатолій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. ІСТОРИКО-РЕГІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУЛЬТУРИ“ на сторінці 65. Приємного читання.