«Лунь юй» є компіляцією настанов на тему моральності та суспільних стосунків, це своєрідний моральний кодекс ідеальної людини, метою якої є гармонічне існування в довколишньому світі.
П’ять основних чеснот:
1) чжен (рен) — співчуття, шляхетність, вихованість.
Чеснота виявляється з допомогою п’яти якостей:
ввічливості, вільнодумства, релігійності, старанності, шляхетності. Чжен означає побажання іншим того, що людина може побажати собі;
2) і (обов’язок) — впровадження чжен у повсякденному житті;
3) лі (ритуали). У «Книзі ритуалів» перераховано триста основних і три тисячі другорядних правил поведінки. Первісна концепція, що регламентувала соціальні норми, збагатилася новим змістом й стала втіленням метафізичного всесвітнього принципу;
4) цзи — мудрість, почуття справедливості;
5) цзін — надійність.
Конфуціанці родинні чесноти та обожнення предків ставили на центральне місце.
Соціологічні догмати конфуціанства, а пізніше й нео-конфуціанства принципово відрізняються від канонів даосизму та буддизму. Послідовники традиції вважали, що особисту користь варто розглядати у відповідності з суспільною, тоді як точкою відліку буддизму та даосизму було особисте духовне вдосконалення. По відношенню до змін у соціумі конфуціанство займало консервативні-шу позицію — будь-яка зміна, що вносить дисгармонію в усталені стосунки, сприймається як загроза суспільному ладу, натомість буддизм та даосизм вважали соціальні зміни прийнятними настільки, наскільки вони сприяли індивідуальному духовному вдосконаленню.
Даосизм виділяється тим, що заснований на особистому розумінні та не має соціальної складової. Характерною рисою китайського мислителя є здатність сповідувати обидва вчення та використовувати їх практично в залежності від життєвої ситуації. В особистому житті панує даосизм, а суспільні норми поведінки регламентуються конфуціанством.
Засновником даосизму вважають Лао-цзи (Старого Майстра), а вчення закумульовано у збірнику афоризмів «Дао де цзін» (дао можна тлумачити як шлях, де — як еманацію, а цзін — як сутність, авторитетність).
Дао — шлях осягнення законів природи, заклик до природного життя; універсальний гармонізуючий принцип. Дао — першоджерело творіння, абсолютна категорія, що її не можна описати, одвічний всесвітній принцип. Дао — початок буття, виявлення його спонтанні й здійснюються без зусиль, породжуючи життя. Дао не володіє об’єктами творіння, це не є буття, але не є і небуття, це — першоджерело; універсальне, всепроникаюче та непорушне.
Метафізично дао — мовчазне джерело, що породжує все існуюче й водночас фінальна мета будь-якого виявлення. Воно не володіє фінансовою субстанціональною основою, а лише забезпечує виявлення та згасання існування. Рухові передує відпочинок, відповідно дао — основа будь-якого процесу. Саме воно нерухоме, але є початком усякого руху. У такому сенсі дао означає абсолютну природність.
Як записано у «Дао де цзін» — «дао, про яке можна говорити, не є істинне дао». Це щось, непідвладне інтелектуальному осмисленню. Людина може усвідомити лише сенс, що не піддається вербальному виявленню. Конфуціанство спрямовувало всі сили на обґрунтування соціальної ієрархії, вимагаючи, щоб молоді корилися старшим за чином, віком, статусом. Держава — велика родина, яку очолює правитель — Син Неба. Даосизм виявляв інтерес до натурфілософії, відображаючи нові риси прийняття світу. Теорія про дао — вічна мінливість світу, підпорядкованого природній необхідності самої природи, гармонійна рівновага якої здійснюється шляхом взаємодії чоловічого та жіночого начал — ян та інь. Лао-цзи вважав, що основною нормою людської поведінки має бути наслідування законам природи, безопірність її принципам. Природа, що керує людиною, є непохитним принципом китайської культури та породжує всезагаль-ний пантеїзм. У цей період створюються значні поетичні твори, у літературі та мистецтві з’являються нові теми та образи; формується каркасне будівництво та регулярне містобудування, що зафіксоване у письмових трактатах (Чжоуні, ІІІ ст. до н. е.).
Бронзові сосуди стають більш заокругленими, скульптурний декор змінюється тонкою інкрустацією дорогоцінним камінням, коло сюжетів збільшується, поверхня стає тлом для фризоподібно розташованих сцен, що передають сюжети боїв, полювання. З’являється велика кількість вишуканих ритуальних і побутових предметів: бронзові люстерка, прикрашені музичні інструменти, меблі. Орнаментація стає живописнішою та вільнішою.
У цей час виокремлюється живопис як окреме мистецтво, у похованні Чанша знайдено першу картину на шовку. Її нейтральна поверхня ототожнюється з простором неба, де змагаються стихійні сили природи в образах дракона і фенікса, що літають над жіночою фігурою.
Нові стилістичні риси в мистецтві Давнього Китаю формуються на межі нашої ери. Династія Цин (ІІІ ст. до н. е.) об’єднує розрізнені царства. На престолі з’являється правитель Інчжен, який об’єднує інші царства і князівства у єдину державу та виголошує себе Цин Ши Хуан (першим імператором). Саме тоді впроваджується тоталітарна система єдиної централізованої держави з необмеженою владою імператора, яка протрималася до ХХ століття. Цин Ши-Хуан уніфікував писемність, гроші та систему метричних вимірювань, навіть ширина доріг була стандартною. Але, прагнучи єдиної суспільної ідеології, імператор заборонив мати у світському обігу (крім урядових зібрань) книги світського змісту — тобто всі, крім трактатів із сільського господарства, медицини та ворожіння. За його наказом запалали вогнища, де загинула величезна кількість рукописів з усіх галузей знань.
Цин Ши Хуан розпочав грандіозне будівництво так званого «китайського Великого муру» протягом 5 тис. км зі сходу на захід; спорядив морську експедицію на пошуки «еліксиру довголіття», наказав побудувати власну гробницю, масштаби якої можуть вразити будь-кого. Уже тепер біля гробниці Цин Шихуан було знайдено величезні підземні приміщення, в яких знаходиться близько 7 тис. теракотових фігур двометрових воїнів, 600 теракотових коней, сто бойових колісниць та цілий арсенал зброї.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культурологія. Базовий підручник для студентів вищих навчальних закладів» автора Конверський Анатолій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. ІСТОРИКО-РЕГІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУЛЬТУРИ“ на сторінці 30. Приємного читання.
