Розділ «Тема 15. Українська культура часів незалежності»

Реалістичне підґрунтя визначає особливості світобачення та стилістики відомих в Україні та за її межами таких живописців, як Т. Ябпонська, А. Константинопольський, В. Гольба, В. Сингаївський, B. Сидоренко, О. Шило, В. Куліков; графіків-Л. Чебикін, В. Ігуменцев, О. Мартинець, О. Векленко, Б. Бойко; скульпторів - Л. Бавер, З. Федик, О. Табатчиков, Г Кудлаєнко, В. Петрів, О. Рідний та ін. Українські митці нині демонструють здатність до творчого "переплавлення" реалістичних і постмодерністських орієнтацій. Це закарбовує творчість В. Сидоренка, А. Антонюка, І. Марчука, В. Гонтарова. Захоплення чистою, абстрактною формою, відмову від тематичної та образної опори відбивають твори Ю. Шеїна, інсталяції скульптора О. Рідного, графіка П. Макова.

Сучасні українські художники часто докладають зусиль для створення власних творчих спрямувань. Так, А. Анд запропонував таку течію, як асоціативний символізм, Є. Лещенко - "Paradise art" (райське мистецтво). Символічні образи насичують твори Ю. Чаришнікова,

C. Лісіцина. Естетика постмодернізму - джерело гротеску та іронії у творчих світах живописця С. Пояркова та скульптора О. Пінчука. Новаційність сучасного образотворчого мистецтва зумовлює насиченість національного художнього простору такими явищами, як графіті, інсталяції.

Разом з тим народні витоки живлять живопис А. Антонюка, виявляються у творах таких майстрів, як Л. Жоголь, М. Тиліченко, П. Цвілик, І.Гончар та ін., обумовлюють особливу увагу до історичної тематики в живопису В. Сингаївського.

Велику роль у торуванні нових шляхів сучасного національного образотворчого мистецтва відіграють недержавні творчі об'єднання художників, численні муніципальні та приватні галереї ("Пінчук Арт Центр" у Києві, муніципальна галерея та галерея "АВЕК" у Харкові та ін).

Прокладаючи шлях у майбутнє, українські художники плідно єднають національне та інтернаціональне, одвічно значущі традиції та новації.

Таким чином, характерними рисами культури сучасної України є зміни ціннісних орієнтирів і духовних спрямувань, переосмислення власної історії, утвердження національної ідентичності, відновлення значущості релігійного життя та його активізація, вдосконалення системи освіти, спрямування її на інтеграцію в міжнародну освітню систему, розвиток усіх основних галузей і напрямків науки, культурна глобалізація тощо.

Межа XX - XXI ст. - якісно новий етап у розвитку національного мистецтва, який характеризується: збереженням традицій, осмисленням значущості художньої спадщини; потягом до експерименталізму, оновлення мови мистецтва, його тематичного, жанрового та образного кола; насиченням репертуару світовою класикою та сучасним художнім надбанням; орієнтацією на нові, мобільні, ідеологічно вільні форми організації художнього життя (фестивалі) та створення нових колективів митців (об'єднання, студії, антрепризи та ін.); насиченням новими явищами (перформанс, хепенінг, інсталяції та ін.); прагненням "входження" у світовий художній контекст при повному збереженні національної неповторності

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!