Розділ 4 Парламентські та президентські вибори, 2002-2004

Прилипко: Та багато, там американське посольство, до речі, поруч, там техніка задіяна серйозна.

Клюєв: У всіх трьох?

Прилипко: Так, так.

Клюєв: Зрозуміло. Але деякі позиції там є у нас. А вхід там вільний, як там вхід? Там на вході ціла купа, так?!

Прилипко: Так, там служба стоїть.

Клюєв: Добре, дякую.

Прилипко: Дякую, до побачення.

21 листопада замах не відбувся. Однак в цей день вчинили інший злочин: Центральна виборча комісія України оголосила попередні результати другого туру президентських виборів, згідно з якими з перевагою в 3 % переміг діючий прем’єр-міністр Віктор Янукович.

Оприлюднені результати другого туру шокували всіх. Згадалося «мудре» повчання Йосипа Сталіна: важливо не те, як голосують, а те, як підраховують. І підрахували! Голова Центральної виборчої комісії юрист Сергій Ківалов оголосив, що, згідно з попередніми даними Центрвиборчкому, переконливу перемогу отримав Віктор Янукович, який набрав 49,42 % проти 46,69 %, набраних Ющенком. Електоральні географічні переваги залишилися такими ж: центр та захід України — за Ющенка, південний схід та Крим — за Януковича.

Проблема з результатами голосування полягала в тому, що, згідно з опитуваннями (екзит-полів), результати виборів були прямо протилежними: переміг Ющенко. Окрім того, були виявлені численні порушення. Надання дозволів для голосування виборців за так званими «відкріпними талонами» стало масовим явищем. Велика кількість активних прихильників Януковича роз'їжджала по країні та голосувала по декілька разів. У східній частині України (особливо на Донбасі), голосували в основному за Януковича, однак між першим та другим турами відбулося значне збільшення числа виборців — майже на 20 % порівняно з першим туром. На деяких виборчих дільницях доходило до того, що число голосуючих перевищувало число офіційно зареєстрованих виборців. Студентам, засудженим та військовослужбовцям «наполегливо пропонувалося» голосувати за Януковича. Було зрозуміло, що влада вкотре обдурила народ та вкрала у Ющенка перемогу. Такої думки дотримувалися більшість виборців, вся опозиція й широка міжнародна громадськість. Всі офіційні спостерігачі впливових міжнародних організацій (ОБСЄ, ПАРЄ, Європарламент, Парламентська асамблея НАТО, Рада Європи) відкрито та рішуче заявили про масштабні фальсифікації, допущені під час президентських виборів в Україні, їх недемократичність та невідповідність європейським стандартам.

Почала з'являтися інформація про те, як саме люди президента Кучми та прем'єр-міністра Януковича фальсифікували результати. СБУ були записані телефонні розмови змовників, які розкривали механізм фальсифікації результатів виборів. Виявилося, що результати голосування в регіонах спочатку пересилалися до штабу Януковича, там у дані вносились потрібні зміни, і тільки звідти результати вирушали до комп'ютера Центральної виборчої комісії України. Організацією комп'ютерних фальсифікацій займався той ж Сергій Клюєв. На урядовому рівні йому допомагали: брат Андрій, віце-прем'єр-міністр уряду, старший радник прем'єр-міністра Едуард Прутнік, голова адміністрації президента Віктор Медведчук, старший радник президента Сергій Льовочкін, колишній радник Кучми з проведення виборів Юрій Левенець та фахівець-програміст Зімін. Технічна підтримка проводилася українською компанією «Укртелеком» під керівництвом Григорія Джексона. Відбувалося все це через потурання голови ЦВК Сергія Ківалова[31].

Для створення додаткових голосів, які додавались до відсотків Януковича, по всій країні урни для голосування заповнювалися сотнями тисяч підроблених бюлетенів, надрукованих у Росії. У телефонних розмовах з російськими учасниками змови ці бюлетені для конспірації називалися «печиво».

24 листопада Ківалов оголосив, що, за офіційними підрахунками ЦВК, Янукович переміг і стає президентом. Проте, наступного дня Верховний Суд України постановив не оголошувати Януковича переможцем, поки не будуть розглянуті скарги Ющенка щодо можливих фальсифікацій. Одночасно оголошені ЦВК результати виборів відмовилася визнати й Верховна Рада.

27 листопада сторони сіли за стіл переговорів за участю президента Польщі Олександра Кваснєвського, представника Євросоюзу Хав'єра Солана, голови Державної думи Росії Бориса Гризлова та спікера Верховної Ради Володимира Литвина. Кучма наполягав на тому, щоб протестуючі припинили блокування будівель кабінету міністрів, адміністрації президента та Ради. Ющенко не відступав. Тоді Кучма вирішив застосувати силу. Пізно ввечері 28 листопада заступник міністра внутрішніх справ Сергій Попков віддав наказ десятитисячному загону міліції очистити центр Києва від демонстрантів. Однак протестуючих підтримала армія, протиставивши себе МВС. «Зачистка» центру Києва не відбулася.