Розділ «Наступ бiльшовицьких вiйськ»

"… Україна проти своїх бажаннiв i надiй опинилася в станi самостiйної, воюючої з московсько-петроградським правительством, держави … Життя примусило Республiку стати самостiйною". Згодом ця ж газета додавала: "Не оголосити при такому положеннi самостiйности України означало б поставити останню перед можливiстю насильного звязку з завтрiшнею деспотичною монархiєю" (40,с.261).

Загалом, оголошення незалежностi України було неминучим, i бiльшовики своїми дiями тiльки прискорили цей процес. Ось що писав iсторик Д.Дорошенко: "Треба сказати, що наступ большевикiв на Україну сприяв до певної мiри зросту самостiйницьких настроїв в українських нацiональних кругах, i цi настрої знаходили собi вiдгук також i у вiйськових кругах" (40,с.262). 22 (9) сiчня 1918 року почалося засiдання Малої Ради, на якiй було поставлено питання про оголошення незалежностi України. Того ж дня Рада винесла постанову про затвердження 4-го унiверсалу, в якому йшлося про вiдновлення iсторичної справедливостi та повернення Українi її суверенностi. Україна знов ставала незалежною державою.

Засiдання Малої Ради тягнулося аж до кiнця 24 (11) сiчня 1918 року, i лише в 0.20 25 сiчня почались вiдкритi прилюднi збори, на яких голова Центральної Ради Михайло Грушевський зачитав iсторичний текст 4-го унiверсалу. Цим унiверсалом устами М.Грушевського Україна оголошувалась суверенною країною (303,N9,1918 р.).

В унiверсалi Центральної Ради були такi слова:

"… а тим часом петроградське правительство народнiх комiсарiв, щоб привернути пiд свою владу вiльну Українську Республiку, оповiстило вiйну Українi i насилає на нашi землi своє вiйсько, красногвардiйцiв-большевикiв, якi грабують хлiб у наших селян i без всякої плати вивозять його в Росiю, не жалiючи навiть зерна, наготовленого на засiв, вбивають неповинних людей i сiють скрiзь безладдя, злодiяцтво, безчинство.

Ми, Українська Центральна Рада, зробили всi заходи, щоб не допустити цiєї братовбивчої вiйни двох сусiднiх народiв, але петроградське правительство не пiшло нам назустрiч i веде далi крiваву боротьбу з нашим народом i Республiкою…

Але для того, щоб нi руське правительство, нi яке инше не ставили Українi на перешкодi установити той бажаний мир, для того, щоб вести свiй край до ладу, творчої роботи, до крiплення революцiї та волi нашої, ми, Українська Центральна Рада, оповiщаємо всiх громадян України:

Однинi Українська Народня Республiка стає самостiйною, нi вiд нiкого незалежною, вiльною, суверенною державою українського народу" (3,с.70).

Так Україна стала незалежною державою — Українською Народною Республiкою, i спонукали до цього такi обставини, як наступ бiльшовицьких вiйськ та кривавi бої на Полтавщинi та Чернiгiвщинi.