Розділ «Падiння Одеси»

У цей же час тривала завзята боротьба за вокзал, де червоногвардiйцями керував штаб у складi Кристаловського, Мiзикевича та iнших. У розпорядженнi залiзничникiв були броньовики, двi гармати (панцерний потяг був невиправний). Вони намагалися вибити 1-й Гайдамацький курiнь капiтана Осмаловського зi станцiй Одеса-Мала та Одеса-Головна. Однак 27 (14) сiчня у цьому районi червоногвардiйцi так i не досягли успiху (267,с.416).

На другий день, 28 (15) сiчня, бої розгорiлися з новим завзяттям. Бiльшовики стягнули до центру бiльшiсть червоногвардiйських та матроських загонiв. Основний наступ бiльшовикiв вiвся по Малiй та Великiй Арнаутських вулицях з завданням вiдбити в гайдамакiв Куликове поле та стиснути їх в Олександрiвському парку. Запеклi бої розгорiлися на Канатнiй, Пушкiнськiй, Рiшельєвськiй, Катерининськiй, Преображенськiй, частково Новорибнiй вулицях та на Олександрiвському проспектi. Увечерi в бiй вступили матроси з бойових кораблiв, якi очистили вiд гайдамакiв та юнкерiв бiльшiсть Олександрiвського парку.

Того ж дня до Одеси з Румунського фронту на загороджувачi "Ксенiя" прибув батальйон збiльшовиченої пiхоти, який значно пiдсилив загони червоногвардiйцiв (210,с.408–409).

Також 28 (15) сiчня бiльшовики вирiшили проблему з крейсером "Пам'ять Меркурiя". Крейсери "Синоп" i "Ростислав" пообiцяли вiдкрити вогонь по "Пам'ятi Меркурiя", якщо останнiй не спустить жовто-блакитний прапор. Українськi матроси вимушенi були пiдкоритись бiльшовикам, їх звезли на берег, а "Пам'ять Меркурiя" захопили моряки зi збiльшовичених кораблiв.

Однак гайдамаки навiть не збирались складати зброю. Вночi на пiдтримку 2-го куреня прибули з вокзалу двi сотнi 1-го куреня. Об'єднанi сили гайдамакiв та юнкерiв скаженим наступом вiдбили в матросiв Олександрiвський порт i на ранок вийшли майже на старi позицiї, маючи праве крило на Торговiй, бiля моря, а лiве на Преображенськiй, бiля собору. Тили були по Старо-Порто-Франкiвськiй вулицi та в Олександрiвському парку. У нiчному бою гайдамаки до полону не брали нi червоногвардiйцiв, нi матросiв (206,с.147).

Готуючись до наступного поєдинку, гайдамаки встановили кулемети на вокзалi, на дзвiницi Іллiнського монастиря, на дахах будинкiв Новорибної вулицi та Куликового поля. На Французському та Італiйському бульварах було встановлено по гарматi.

Бiльшовики також солiдно пiдготувались до боїв, встановивши на початку Рiшельєвської та Пушкiнської вулиць тридюймовi гармати, перевезенi з вокзалу.

На ранок 29 (16) сiчня червоногвардiйцi, матроси, солдати, що прибули з Румунського фронту, розпочали наступ по Катерининськiй, Преображенськiй, Пушкiнськiй, Рiшельєвськiй, Ремiсничiй та Канатнiй вулицях. Однак гайдамаки та юнкери, незважаючи на двократну перевагу ворога, вперто трималися. Через це о 16-й годинi з наказу Революцiйного штабу крейсер "Ростислав" розпочав обстрiл району Одеси, в якому перебували українськi вiйська. У цей же час з залiзничних майстерень було виведено панцерний потяг, який впритул почав стрiляти по гайдамаках. Вогонь морських гармат та потяга допомiг радянським частинам захопити штаб Одеського вiйськового округу та витiснити гайдамакiв i юнкерiв знов до парку (210,с.409). У результатi наступу були захопленi в полон керiвництво Одеської гайдамацької дивiзiї на чолi з полковником Мазуренком.

За таких обставин надвечiр гайдамаки через залiзничникiв попросили перемир'я. О першiй годинi депутати вiд гайдамакiв з'явилися в Революцiйному штабi (267,с.416). Згiдно домовленостi, яка, до речi, абсолютно неправильно висвiтлена у всiх радянських джерелах, рештки гайдамацьких куренiв мусили облишити мiсто.

Рештки гайдамакiв на чолi з капiтаном Осмоловським та пiдполковником Продьмом вирушили в напрямку Балти, де сподiвались об'єднатись з 31-ю зукраїнiзованою дивiзiєю, що демобiлiзовувалась там. Однак цим планам не судилося збутись. Дiзнавшись, що гайдамаки облишили Одесу, бiльшовики послали навздогiн їм червоногвардiйськi загони з метою остаточно розправитись з ними. Крiм того, бiльшовики 8-ї армiї на зустрiч гайдамакам послали зведений загiн. У результатi 1 лютого (19 сiчня) 1918 року радянськi вiйська наздогнали гайдамакiв. На станцiї Роздiльна їх остаточно роззброїли (275,с.577).

Так закiнчилася збройна боротьба в Одесi, завдяки перемозi в якiй бiльшовики захопили владу над усiм Пiвднем України. Вже через кiлька днiв був створений Одеський радянський уряд на чолi з Юдовським, який перебрав на себе функцiї влади в Херсонськiй, Бессарабськiй i Таврiйськiй губернiях.

На закiнчення кiлька слiв скажемо про бойовi втрати в одеських вуличних боях. Враховуючи те, що в жоднiй мiсцевiй газетi того часу не було опублiковано даних про загиблих, нам тiльки доводиться робити припущення. Порiвнюючи iнтенсивнiсть боїв та використання рiзних видiв зброї в Одесi та в iнших мiстах, можна сказати, що загальнi втрати i бiльшовикiв, i українцiв доходили до 500 осiб, з яких забитих було близько 150–180 чоловiк.