Розділ «Падiння Одеси»

Отож, незважаючи на значну чисельну перевагу бiльшовикiв в Одесi, господарями мiста все ж залишилися українцi.

З отриманням вiдомостей про те, що на Лiвобережнiй Українi почалась українсько-бiльшовицька вiйна, командування Одеської гайдамацької дивiзiї вирiшило здiйснити експедицiю на Лiвобережжя проти радянських вiйськ. 18 (5) сiчня 1918 року пiдроздiли Одеської дивiзiї, сiвши в 6 ешелонiв, маючи в авангардi панцерний потяг, потайки вiд мiсцевих бiльшовикiв вирушили в напрямку Олександрiвська. У мiстi для охорони залишились частини 2-го Гайдамацького куреня М.Янчевського. По дорозi гайдамаки зустрiли донськi козачi вiйська та 1-й Лабинський полк Кубанського козачого вiйська, якi у 18 ешелонах з панцерним потягом намагалися пробитись на батькiвщину.

20 (7) сiчня колона козакiв та гайдамакiв опинилася пiд Олександрiвськом. Назустрiч їм вийшли 1-й Петроградський загiн Полякова, олександрiвська червона гвардiя Богданова, загони анархiстiв Никифорової та Махна. Чисельнiсть загонiв сягала 1500 багнетiв. Командуючий Поляков зi своїми вiйськами зайняв позицiї бiля станцiї Кичкас, де взяв пiд охорону мости через Днiпро. Ним було створено три лiнiї оборони, де основнi надiї покладалися на кулемети. На першiй лiнiї їх було 15, на другiй — 8, на третiй — 6. У резервi лишалась гармата та 3 кулемети. Головним завданням для Полякова було розiбрати залiзничнi колiї для утримання козакiв. У крайньому випадковi вiн мусив пiдiрвати мости. Перша козацька делегацiя в кiлькостi 6 осiб вимагала негайно пропустити їх на Дон. Полякову довелося вжити зброю та вбити одного делегата (208,с.118).

За таких обставин ввечерi козаки почали наступ. Ешелон, який рухався в авангардi, потрапив пiд такий шалений вогонь, що вимушений був дати заднiй хiд. Другий козачий ешелон на значнiй швидкостi зiштовхнувся з першим, внаслiдок чого обидва ешелони полетiли пiд укiс. Ця подiя дуже вплинула на козакiв, якi почали мiтингувати та вислали нову делегацiю для переговорiв (287,с.132).

Гайдамацькi ешелони, спостерiгаючи рiзку змiну настроїв козакiв, вирiшили вiдiйти в район станцiй Нiкополь-Апостолова, де перечекати переговори, пiд час яких донцi з союзникiв могли перетворитися на ворогiв. Наступного дня о 15 годинi делегацiя донцiв прибула до Олександрiвська. Тут мiж нею та Поляковим була досягнута домовленнiсть, що козаки здають холодну та вогнепальну зброю i залишають собi коней. Пiсля цього козакам пообiцяли безперешкодну перепустку на Дон та Кубань. Однак, як i слiд було чекати, козаки були жорстоко обманутi бiльшовиками. Пробувши чотири днi в Олександрiвську, козачi ешелони були вiдправленi до Харкова. Тут їх остаточно озброїли, пограбували та вiдiбрали силою коней, яких вони категорично вiдмовились вiддавати в Олександрiвську (287,с.136). Напевне, козаки пожалкували про свою домовленiсть з бiльшовиками, однак було вже пiзно.

У козакiв вiдiбрали також i панцерний потяг, який перейменували на "За власть Советов". На чолi потягу став моряк-бiльшовик Полупанов (258,с.311). Цей потяг згодом брав активну участь у боях з українськими вiйськами за Київ.

21 (8) сiчня, дiзнавшись про результати переговорiв, гайдамаки повернули до Одеси, куди i прибули 23 (10) сiчня. Мiсцева українська влада настiльки була вражена подiями пiд Олександрiвськом, що того ж дня через штаб округу видала наказ про негайне роззброєння та демобiлiзацiю усiх збiльшовичених частин залоги (102).

Протягом двох днiв у Одесi були розiгнанi всi запаснi частини, якi мали хоч якi-небудь ознаки бiльшовизму. "Революцiйно свiдомi" солдати, дiзнавшись про демобiлiзацiю, самi розбiгалися з казарм, навiть забуваючи власнi речi.

Для мiсцевих бiльшовикiв це був серйозний удар, оскiльки вони всього за пару днiв стараннями гайдамакiв утратили половину своїх сил — усiх збiльшовичених солдатiв.

Моральний стан гайдамакiв у цей час був остаточно зломлений. Вони вже були дуже пригнiченi подiями пiд Олександрiвськом, а виконання таких полiцейських функцiй, як роззброєння, ще бiльше посилило смуток. Через це 25 (12) сiчня в газетах з'явилися заяви деяких сотень 1-го та 2-го Гайдамацьких куренiв, а також кулеметного куреня, про переоцiнку поглядiв та початок симпатiї бiльшовицьким iдеям.

Певно, що роззброєння збiльшовичених вiйськ залоги, а також змiна настроїв гайдамакiв спонукала бiльшовикiв до активних дiй. За таких обставин був створений оперативний штаб на чолi з Юдовським, який мусив пiдняти збройне повстання в Одесi. На гаячись, в нiч на 27 (14) сiчня 1918 року заводськими гудками бiльшовики зiбрали до 2 тисяч червоногвардiйцiв. Вони захопили телефонну станцiю, пошту. Цього ж дня в Одесi було оголошено Радянську владу. У першi години повстання несподiваним нападом червоногвардiйцi захопили обидва броньовики. Крiм того, в руках червоногвардiйцiв опинилися панцерний потяг N 4 та 2 гармати, якi ремонтувалися в залiзничних майстернях та були захопленi залiзничниками. З часом сили червоногвардiйцiв були значно пiдсиленi матросами з кораблiв, якi, озброївшись, зiйшли на берег. Тепер чисельнiсть революцiйних вiйськ сягала 2600 воякiв при 2 гарматах, 2 броньовиках, панцерному потязi.

У якому станi в цей час перебували українськi вiйська? Через утрату пошти i телеграфу, тобто зв'язку, була втрачена можливiсть використання артилерiї та матросiв з "Пам'ятi Меркурiя", якi в свою чергу так само були покинутi наодинцi з кiлькома збiльшовиченими кораблями: "Синопом", "Ростиславом" та "Алмазом". Охтирський гусарський полк та курiнь кулеметникiв Мацака оголосили про свiй нейтралiтет та вiдмовились брати участь у боях. 3-й Гайдамацький кiнний курiнь був значно послаблений вiдправкою кiлькох пiдроздiлiв до Миколаєва, а тому був використаний тiльки для охорони тилiв. Сергiївське вiйськове училище, як i слiд було чекати, зайняло нейтралiтет, i лише з пiхотного училища до гайдамакiв долучилося 150–200 юнкерiв.

Отже, в перший день участь у вуличних боях взяв тiльки 1-й та 2-й Гайдамацькi куренi (1200 багнетiв) та вже згаданий загiн юнкерiв. Як бачимо, сили бiльшовикiв були удвiчi бiльшi.

Перед розглядом подальших подiй ми мусимо зазначити, що з боку українцiв у нашому розпорядженнi є лише спогади М.Янчевського, якi мають два недолiки:

1. Автор, описуючи подiї, датує їх початком грудня, переплутавши таким чином факти. Оповiдаючи про бої 27 (14) — 29 (16) сiчня, вiн зазначає що це сталося начебто 14–15 (1–2) грудня, коли українцi захопили владу в Одесi.

2. Автор припиняє свою розповiдь на 30 (17) сiчня, стверджуючи, що гайдамаки начебто перемогли.

При знайомствi зi спогадами М.Янчевського варто було звернути на це увагу.

Умовно бої в Одесi можна роздiлити на бої за центр та бої за залiзничний вокзал. У центрi боролись юнкери та 2-й Гайдамацький курiнь, на вокзалi — 1-й Гайдамацький курiнь.

Дiзнавшись про нiчнi подiї, ротмiстр Янчевський пiдняв 2-й Гайдамацький курiнь та повiв його до мiста. По дорозi до нього пристав загiн юнкерiв. На Куликовому полi авангард гайдамакiв розпочав перший завзятий бiй. Курiнь та юнкери перейшли у наступ i до вечора 27 (14) сiчня захопили вулицi Пушкiнську, Канатну й Малу Фонтанку, маючи розвiдку на лiвому крилi по Старо-Порто-Франкiвськiй вулицi в напрямку базару, розташувавши праве крило бiля Олександрiвського парку на розi Дерибасiвської i Пушкiнської вулиць, з розвiдкою в бiк Воронцовського палацу. Гайдамаки стали на Пушкiнськiй вулицi в напрямку Преображенської, висунувши 10 застав на вулицях, що виходили на Пушкiнську (206,с.146).

У руках бiльшовикiв пiсля першого дня боїв за центр залишилися порт, Пересип, Слобiдка, Молдаванка, Близькi i Далекi Млини та частина мiста до Полiцейської вулицi. Цiєю дiлянкою командував штаб червоногвардiйцiв на Пересипi на чолi зi Старостiним (210,с.408).