Розділ «Зимовий похід»

Підійшли до Базільського командири куренів, витяглась сотня Петруся. З сторони Миколаєва галопом прибігло дві гармати з батареї Черніцина. Були при 2-й бригаді. Вона розбита. Поручик Осадчий своїми очима бачив, як здеморалізована сильним огнем кулеметів та гармат частина перебігла через міст на другий бік, де були поляки. Що з Литвиненком, не знає, свою півбатарею випровадив під огнем. Спішить тепер на сполучення з другою півбатареєю при 3-й бригаді. Трохи одпочивши, Осадчий погнав далі. Був це добрий старшина, з військової сім'ї. Вихований в кадетськім корпусі.

Ситуація погіршала, немає вістей од Троцького і Дяченка. В осідаючій куряві на заході показалась перебігаюча через шлях кіннота. Чорні? Ні, чужа!

Базільський, Дубовий, штаб, кінна сотня кинулись вниз на шлях понад болотами. Здивований, довідуюсь, що немає і командирів куренів! Обставини змусили обнять команду бригади в складній, рішучій хвилі. З задоволенням стверджую, що командири сотень всіх куренів і заступники курінних без слова слухають розпоряджень.

Сподіваючись нападу з боку Миколаєва, виставляється на пів км дозор з семи льюїсистів, з ними — хор. Василь Заєць. На догодній позиції на шляху застава з 2-ма кулеметами. Командує Гриць Костенко, один з найхоробріших, найстарших наливайківців. Флегматичної вдачі, Гриць знаний з необережності в охороні. Зате до бою іде, як в танець. Був двічі ранений, та і це нітрохи не змінило його вдачі.

Наливайківці мали старшин далеко понад стан, стачило б обсадить цілу бригаду. Одначе тримались свого куреня на підстаршинських містах. Були тут знакомиті кулеметчики: Лучиня, Гончар, Мойсеєнко. Майже всіх я знав близько, як і вони мене.

Мазепинці — карні[4], тверді, надійні. Тепер тут немалий процент свіжої молоді. А з старими знаюсь як з наливайківцями. Може, найслабіший Республіканський числом старшин та козаків, зате має найбільше кулеметів "Льюїс" тазаступника к-ра куреня — сотника Корніїва, старшину високої міри.

Розставивши кулемети та поділивши поле обстрілу у всі можливі сторони, на гостинці скупив в резерві коло 100 багнетів та 6 кулеметів, аби кинуть, де треба в критичний час. Побіжно підлічивши, стверджено кількість патронів: випал о по 25 на рушницю, 150 — на "льюїса", 1500 — на кулемет та коло 60 шабель. Сподіваючись короткого бою з кіннотою, цього вистачало, ще б і осталось, при піхоті в сполученні з кіннотою стан був критичний.

Тоді треба буде триматись на зайнятій позиції, може, підійде-підопре Дяченко, одірваться, як стемніє, спішно одходить на сполучення з |3-ю бригадою під прикриттям чорних.

Одходить сотенними колонами, щоб мати можність одразу зібрать курінь в кулак з кулеметами по боках для стрільби залпами по атакуючій кінноті, при одночаснім кулеметнім огні, короткими влучними чергами. Мали сотні по кількадесят ручних гранат, що рвались, даючи багато оскілків з розсівом на 50 метрів.

Ворожа кіннота вийшла широкою лавою з правої сторони. Рушилась кроком на наше праве крило, за лавою їхали тачанки з кулеметами. Нас вона не бачила, спокійно спускалась в долину. Сотні пришикувались, як і кулемети, резерв бігом підійшов на праве крило. Наступаючі лави на око лічили коло 500 шабель. Ми були значно сильніші числом та укритістю.

Не дальше як на 300 кроків кулемети повели численні короткі цільні черги сотні, по черзі дали по три залпи. Заскочені лави склубились, валились коні, люди, кулемети не успіли одкрить огню, до того цілі не бачили добре. Все розпорошилось, оставляючи убитих, ранених, перекинуту тачанку.

Несподіванка була кривава, сильна кінна одиниця понесла з 20 % страт, охолоне не скоро. Треба спішно одірваться. 20 кінних вислано позбирать патрони у забитих, ранених та з тачанки. Решта витяглась на гостинці, а курені по черзі знімались з лівого крила і сходили на дорогу вниз, по котрій поїхали Базільський, Дубовий з штабом, курінні та сотня Петруся. Мій курінь, остатній, становив ар'єргард з 4-ма кулеметами та найкращими кулеметчиками-старшинами: Лучмнею, Гончарем, Отрішком та Заточним. Решта їхала з лівого боку куренів. З кіннотчиками на головнім шляху був видимий зв'язок. Розіслані пошукать набоїв, привезли понад 10000 та повних 12 стрічок. Це було щось! Крім того, чимало добрих чобіт, стягнутих з побитих. Ранених не рушали. Декотрий був в гарній смушевій сивій шапці. Настрій піднісся. У цій потичці, без страт з нашого боку, одплачено за смерть Макаревича. Тіло його осталось там, де впав. Остатні слова були: "Грибанов, виводь сотню, рятуй людей. Мене остав. Прощай…" Лицарська, козацька смерть за два дні перед кінцем трьохлітніх змагань.

З села спереду їде кіннота. Це чорні. Тепер Дяченко буде прикривать далі — ший путь до Волочиська. З плечей спала відповідальність.

Село велике. Тут приготовлено обід. Сотні розведено по хатах; жде нас ще з 20 км дороги.

Находжу Базільського і Дубового в одній хаті. Коротко складаю реляцію про проведений бій.

Згадую про відсутність командирів куренів в критичну хвилю. Обидва зрозуміли трохи замасковану іронію. Хвалять, розпитують докладніше. З свого боку хвалю всі курені, стійкість, дисципліну. Підкреслюю вартість окремих скромних старшин. Споминаю про поповнення патронів. Розходувано 3 500-4 000, здо буто 16000.

Дубовий розказує Базільському про нашу співпрацю, хвале в очі. В кінці обі даєм разом. Говоримо про завтрашній день, що нас чекає в Польщі. Вирушаєм до села Клинини.

Вечором розходимось по одведених квартирах. Село велике, ночують, крім бригади, батареї Кузнецова, Лощенка, обози 1-го порядку. В однім дворі міститься пароконний віз з старшинськими речами, Маруся і кінь Мокосія. Вихід визна чено після снідання о годині 10-й.

Охорону несе чорношличний полк, його роз'їзди чинять розвідки. Полк сильний, ночує рядом в 2–3 км. В разі появлення ворожих частин на час повідо мить, прийме на себе перший удар.

Спиться смачно. Поснідавши, готовимось до дороги.