Розділ «Зимовий похід»

Пояснивши ситуацію, генерал доручив мені "виконать важне, відповідальне, небезпечне завдання":

"Поїдете спереду дивізії на один перехід. Керунок Моперів-Рава-Руська-Тома- шів-Замостя. Маскуйтесь, в лісах їх багато. В оселі і міста не в'їжджайте. Як розвідчик, маєте старатись нав'язать видимий зв'язок з ворожою кіннотою. В потички не ув'язуйтесь. Другого дня під вечір висилайте двох гінців, так само — третього дня і четвертого.

З рештою зачаїтись в лісі. Коли спіткаєте 6-ту дивізію, дайте знать, а якщо яку польську частину — на місті рішайте, що робить. Мапу, бачу, маєте, а чи добре читаєте?"

"Я сапер, читаю, як в книзі".

За годину з доданим поповненням — з хорунжим, кулеметником, 2-ма кольтами, 2-ма "льюїсами", в 28 шабель розвідка спішно вирушила, обходячи Львів.

Мали на тачанках 25 американських пачок, 2 мішки вівса. Амуніція — по 10 стрічок на кулемет, на карабін і "льюїс" — по 250 набоїв. В кишенях — по дві невеликі гранати-"лимонки".

Ночували глибоко в лісі з висунутою охороною, йшли, тримаючись лівої сторони доброго широкого битого шляху.

Часом спіткали когось, часом попадались маленькі оселі. Там заїжджало 2-3-є: купували, що вдавалось, молока, поїлись по черзі коні, затягалось потрібного часами провідника.

Все вказувало на те, що Будьонний спішив на Замостя-Люблін. Про це вислав донесення, одночасно даючи наставления, аби при спітканні з поляками не крились і повідомили про нашу розвідку спереду.

Третього дня передній дозор побачив невелику кінну групу, що їхала гостинцем, може, з кілометр спереду. До вечора мали її на оці, зближаючись або одстаючи, як дозволяла місцевість, аби не виявлять себе. Знову ночувалось в лісі, виславши донесення.

Четвертого дня рано почулась наростаюча гарматна стрілянина, десь недалеко, може, 12–15 км. Орієнтуючись по мапі, легко можна було усталить, що бій іде коло Замостя. Зараз про це послав донесення.

З'їхавши тепер на праву сторону в ліс, першою вузькою дорогою обережно їхала наша групка, зближуючись обережно до міста бою. Дозор по гостинцю тримався краю лісу, другий — спереду колонки, з цим і я держався. Гармати били без перерви щораз ближче. Десь близько на марші повинна буть наша кінна або польська частина.

Ми од гостинця з півкілометра. Тут ліс кінчається, охоплюючи широким півколом простір поля з невеликими пролісками.

З лівого боку — вибухи, видно стовпи пожарів, видимість криє ліс. Гармати б'ють од сходу, там тоже видно стовпи вибухів гранат. Немає сумніву, що Будьонний з ходу заатакував Замостя і спіткав уперту оборону. Хіба це наша 6-та дивізія та якісь польські частини.

Про це свідчить огонь значної кількості артилерії, що б'є з тієї сторони. Часами колони кінноти видно, як пробігають між пролісками кілометрах в трьох. Лівий дозор повідомляє, що бачить перебігаючу через гостинець кінноту. Горить передмістя.

Перед нами вискакує лавою 3-тя сотня кінноти, мчить прямо на нас. Зараз за нею — батарея. Не дальше 300 кроків завертає. Одпрягає передки, зарядні ящики, скоро уставляється, коні одводяться під ліс трохи правіше, недалеко од нашого пункту.

Чотири гармати ригнули огнем. За хвилю лівіше міста піднялись чорні стовпи диму над лісом. Тепер при мені половина розвідки і кулеметчик-хорунжий. Сотня кінних, що приїхала з батареєю, погнала назад і зникла. Батарея б'є, а в голові рискована думка: а що, якби цю батарею унешкодливить?

Одійшовши глибше в ліс, радимось. Спокуса велика! У козаків засвітились очі. Заборонено ув'язуваться в потичку, та як тут не спробувать?

Кольти можуть незамітно зблизиться з лівого боку, з 300 кроків одкриють по черзі огонь. Кулемет добрий, 600 стрілів на минуту! Льюїсисти та п'ятеро унерухомлять їздових. Решта — зі мною з шаблями кинеться на стероризовану обслугу. Далі видно буде, що робить. Що на це громада скаже? Риск невеликий, а користь може буть неабияка. Ударимо! Хорунжий веде тачанки на лівий бік, льюїсисти зняли свою зброю, оглянули, з ними п'ятеро витягли шаблі. Одночасно блиснуло ще дванадцять. Вискакуєм одночасно, як застрочили кольти, пригнітивши до землі людей при гарматах. Троє успіло вискочить на коні і погнало, моя мала лава опинилась при гарматах. При їздових увивалось семеро, ведучи коні.

"Встать!" — обслуга заскочена, руки підняті вгору.