Дивізія почала поволі одступать з боями. Десь кіннота провела ударний рейд на сполученні з Волинською дивізією. Обози одіслались в керунку на Волочиськ, Надійшли відомості про трудне положення на правому крилі, 3-тя Залізна і Кулеметна дивізії змушені спішно одійти на Збруч, дали можність прорваться червоній кінноті на тили Херсонської. Ідуть тяжкі змагання Київської дивізії котра поволі одходе, а за нею — і Волинська. Вся кіннота скерована на південь поза чорношличниками при нашій дивізії.
Таке положення, накреслене в наказі штабу армії, з одночасним визначенням дня виходу на Волочиськ, вказувало на рішення головної команди перейти на польську територію.
Надходив кінець місячних (листопад 1920 р.) змагань одинокої нечисленної нашої армії, оставленої вчорашнім союзником, не забезпеченої в амуніцію, проти подавляючо переважаючих сил.
Ліве крило армії зоставалось далеко висунутим. Оставалось три дні маршів до Волочиська. Одходим, опираючись лівим крилом на непролазні болота початку р. Буг. Генерал Базільський — при нашій бригаді. Коротка нарада, а потім наказ: 1-ша бригада виділяє курінь з гарматою, котрий займає позицію, маркує оборону бригади. Держиться до обіду і спішно одходе за другими куренями. Гармату стараться вивезти, в остатечності знищить. 2-га бригада опускає Миколаїв і пройде перед першою. Троцький з своєю витягається на тракт перед 2-ю. Розвідку і прикриття руху чинить полк чорношличників.
Наказ свідчить про можливість небезпечного бою, скупчення всіх сил дивізії для забезпечення оборони в часі маршу.
Моєму куреневі випало забезпечить одворот дивізії.
А ото з пам'яті ситуація під Череповою.
Курені ночували в Череповій, охорону несли мазепинці. Перед світом мої сотні зайняли позицію перед селом Черепівка, в віддалі од Черепової приблизно з кілометр. Перша сотня — в такій же віддалі од решти по правій стороні. Черепівка і Черепова лежали нижче, добре були видні од млина, де я находився з кулеметами.
2 кулемети були при першій сотні, там же — 3 кінних зв'язкових. 1-ю сотнею командував сотник Макаревич, як і Романовський, — один з найстаріших запорожців і командирів сотень. Випробованої одваги, слухняності, стійкості, Макаревич дослужився на німецькім фронті рангу штабс-капітана з фельдфебеля. Знав все, що треба знать сотенному, скромний, відчував свою невелику освіту.
На Макаревича можна було надіяться як на себе.
Гармати зрікся.
Ночі почались морозні, на землі виступила біла покрива.
Вислана в Черепівку розвідка спіткалась з кінною розвідкою червоних, котра зараз втекла.
Добре розвиднилось, коли замічено на дорозі в Черепову з 20 кінних, їдучих купою. По білих шапках легко пізнано. Дано по їх пару коротких кулеметних черг та залп з 20 рушниць. Вони кинулись і зникли в близькім лісі.
З боку Миколаєва почулась гарматна стрілянина — там була 2-га бригада, мала вона уже покинуть містечко. Сильна кулеметна стрілянина почулась з боку 1-ї сотні. Видно як на долоні широку лаву кінноти, котра скоро спускалась вниз, кулемети били через голови. Одразу кулемети од млина почали бить в бік атакуючих.
Крик з обох боків, не вмовкають кулемети, Макаревич б'є залпами. Видно, як атакуючі повертають наліво, їх кулемети стріляють далі, од їх царує на морозному повітрі, як од кухонь.
1-ша сотня одходе, біжить звідтіль зв'язковий. Спішно од'їжджають, одстрілюючись, кулемети. Хіба кіннота пішла в обход? Макаревич знає, що робе. Добігає кінний, схвильований: "Сотник убитий!"
Коротка записка хор. Грибанова: "Сотня спішно одступає, кулемети од'їхали самі. Одходжу на Черепову". Послав гінця: "Держатись лівіше, уважать на ліву сторону". Немає чого далі оставаться. Лава піднялась і спішно пішла на шлях, минаючи Черепову. Година 8-ма. Видно, як одходять курені. Кінні купки. Довго спали та снідали!
Курінь перейшов досить круту балку і вийшов на широкий гостинець. Тут була готова добра позиція. Окопи з стрільницями, гнізда для кулеметів. Гостинець криється нижче, як широка траншея. Для чужого ока з боку другої сторони балки ми закриті.
Курені зайняли окопи. На гостинцеві — Базільський, Дубовий, штаб. Захід далеко видно. З правого боку — болота початків Бугу, над ними вище "дорога, рівнобіжна гостинцеві, нею пішли обози. Там вони затримались десь з 10 км звідціль.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спомини запорожця» автора Авраменко Никифор на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зимовий похід“ на сторінці 35. Приємного читання.