Розділ «Зимовий похід»

"Полегшає, коли гною було з стакан".

А він все водить пальцями по шиї:

"Не чую і гулі на шиї!"

"І не почуєш, провалилася".

"Чую велике полегшення".

"Завтра підеш, сину, до гімназії, а за тиждень, а найдалі півтора, непотрібна буде перев'язка, по собі знаю. Колись мав таку цяцю на шиї, а тепер маленький шрам".

Дійсно, все добре кінчилось, осталась на шиї впадина. А як Скиба підкормився, добре поповнів, а шия потовщала, як у бичка, вирівнялась і впадина. Кінчаючи про земляка, додам його дальші етапи.

Внаслідок наших балачок поїхав він до Чехії, кінчив студію в найстаршій знакомитій Академії рільничій в Таборі і, треба думать, кінчив добре, бо значно пізніше, коло 1930 року, коли я працював в Більську на Підляшші, мав сім'ю, дістав од нього останній лист і дві фотографії. Був управляючим маєтком Бенеша, президента Чеської Республіки. Потім листування обірвалось, бодай же з моєї вини. Різна і дивна доля буває у людини.