Розділ «Зимовий похід»

Піших коло 3 000, в тім — 25 % озброєних, 20 тяжких кулеметів.

Кіннота — 1000 шабель з 20 кулеметами.

Артилерія — 12 легких гармат, при стані 5–6 набоїв на гармату. Забезпечені харчами на довгий час, ми були не в силі вступить в бій. Шабля мала рішуче слово, як ударна сила та охорона.

Стало питання: буть чи не буть?

В недалекій одлеглості лежало над Бугом місто Вознесенськ. Там проходила залізниця з Одеси на Полтаву і Долинську з мостом через Буг, існував і пором.

Агентурна розвідка подала такі дані: в Вознесенську містилась головна база зброї XII Червоної армії. Сильний, добре узброєний гарнізон ставило до 1800 багнетів з десятками кулеметів на тачанках, батарея легкої польової артилерії, тяжкий шестигарматний бронепотяг з 40 кулеметами, десантом та ремонтовою командою. Перед містом — окопи з колючими дротяними загородами.

Перед цим до хати, зайнятої Дубовим і мною, під'їхав віз з двома селянами. Один, на вигляд коло 50 літ, увійшов до хати і, видно, знаючи Дубового, привітався: "Міністр Ісак Мазепа". Ми аж підскочили.

Гость виглядав солідно, говорив переконуюче. Остався переночувать. Переїхав він границю і фронт, щоб нас найти і дать наказ пробиватись на захід до Польщі. Там сформована 6-та Стрілецька дивізія, 3-тя дивізія на лівому крилі фронту не переривала боїв.

Уряд Укр. Нар. Республіки підписав союз з польським урядом на рівних правах, маючи запевнену поміч Франції, Англії та Америки. Польща поможе нам звільнить Україну та забезпечить зброєю, медикаментами та потрібним військовим майном.

На вечерю запрошено Алмазова, Дяченка, Литвиненка та Лощенка, за столом було семеро. Мазепа тепер ще раз передав вищеописане.

Мовчання, яке наступило, нарушить прийшлось мені, хоть наймолодшому положенням. Запитавши, чи можна уважать вечерю за приватну зустріч, а не офіціальну, дістав відповідь: "За приватну".

"Чи позволите, пане міністр, запитать приватно?"

"Будь ласка".

"Союз з Польщею має величезне для нас значення, особливо політичне. Але, так думаю, що подаючи поміч не заради симпатії для наших гарних очей, а для користі для себе. Отож, хочу спитать, яку платню хоче мати Польща?" — Лубовий та Алмазов піддержали.

"Як з Галичиною? Брати ж, а там ще рани свіжі".

"Що ж? Треба було де в чім поступитись. Галичині запевнена широка автономія. В майбутнім справи урегулюються. Польща — менша, бідніша і слабіша потенціонально. Захід нас не знає. Коли пізнає, умову можна переглянуть. Ніякий політично-дипломатичний акт не був довголітнім. Нарушавсь стороною, котрій переставав бути вигідним. Дивитись треба наперед. Часом голос серця мусить поступитись перед голосом холодного ацалізу".

Переночувавши, Мазепа поїхав з охороною до Омеляновича-Павленка.

Нас чекали нові події.

Керунок руху і місто атаки — Вознесенськ.

Вирушаю з 50 кіннотчиками, як звичайно, квартир'єром-розвідкою.