Розділ «Зимовий похід»

Двоє старші віком жиди прийшли, оглядаючись. Казав їм сісти та бути спокійними. Просили не обижать своїх одноплеменців, бо були вже випадки грабунку. Зараз вислав зв'язкового до Корніїва посилить патрулі, витіснить за місто чорношличників, арештувать і довести в комендатуру бешкетників, хто б не був.

Жидам сказав, що грабіжники будуть покарані сурово до розстрілу. За порядок можуть бути спокійними. На кагал дістануть по 10 мішків цукру і рису, по 20 мішків каші і муки, бочку олії та мішок кофе. Ми тоже маємо недостатки. Нехай і кагал нам поможе в міру своїх можливостей білизною, обув'ям, а може, милом.

Вечором принесено 20 пар черевиків, 50 пар білизни і кілька брусків мила. Дістали обіщане і були дуже задоволені, я тоже. Од поштовців прийшов швець, взяв міру, а ранком приніс гарні чоботи. Мої порядно зносились. Залізничники принесли замшеве убрання, новесенький наган з 50 патронами, а пізніше — ще з 1000 патронів до рушниць. Дістали мішок кишмишу, хоть було того мало. Забувся пригадать про масу сушених овочів та фруктів, вони тоже пішли на вози та приділені службовцям та жидам.

Трапилось бути свідком неприємного, дуже прикрого випадку. З трьома козаками поїхав глянуть, як орудує Отрішко, побалакать з Корнїівгм, подивитись на вулиці.

Отрішко показав себе добрим господарем. Спокійна праця і порядок. Хто що діставав — квитував і од'їжджав. Придані в поміч 10 козаків та підстаршина працювали чітко і жваво. Всі вони були раді білизні і обуви.

Так їдучи, побачили ми чориошличника на коні, а перед ним — жида з налигачем на шиї. Прискоривши коней, зараз догнали чорного. Цього типа пам'ятаю.

"Стій! Що тут робиш, чому не в полку?" Той кинув на мене злий погляд, смикнув налигач — скоріше!

"Злазь з коня, пусти налигач!!!" — чорний повернув карабін в мій бік.

"Проїжджайте далі, не ваше діло!"

Купка людей стала, дивиться — патруль здалека йде сюди. Взяла мене лютість, вихопив нагана.

"Пусти налигач, бо вб'ю!"

Хлопці кинулись, схватились один — за вуздечку, другий — за карабін.

"Злазь! А ви ідіть додому", — крикнув до переляканого жида.

" Гаспадін товариш! Не убивайте його!"

"Марш звідціля!"

Жид зник. Чорного роззброїли, одібрали коня. Саме підійшов патруль.

"Як звешся?"

"Нестір Галайденко", — відповідає сміло.

"Давно в полку?"

"Рік".