"6000 багнетів, 300 шабель, 18 гармат, 40 кулеметів. Враз з помічничими частинами — коло 9 000 чоловіка".
"Немало. Полтаву можна було удержать".
Загродський кілько разів піддакнув: "Так, так, пане отамане!" В очі не дивився. При своїм дуже високім зрості весь час похилявся над Волохом, угодливо, без заховання гідності.
В кінці я звернувся до Волоха: "Пане отаман^! В знак довір'я просимо дозволу одвезти арештованих в Київ під нашою охороною. Ви визначите когось од себе. На Трудовий конгрес, що начнеться за два дні, од нас їде шестеро, от і оказія. А Вам буде велике спасибі!"
Волох подумав і запитав: "А хто поручиться, що повезете арештованих в Київ?"
"Слово честі і порука всіх командирів частин".
"А що, як не довезете, голови буду рубать тим командирам?"
"Довезем справно, слово наше міцне, не зламаємо!"
"Добре, згоджуюсь. За дві години потяг мусить одійти, поспішіть!"
"Дозвольте побачиться і заспокоїть арештованих".
"Побачтесь, та не гайте часу!"
Майже весь час з Волохом говорив я. Малець і Заєць більше мовчали, тим самим стверджуючи солідарність.
Одвідали ми арештованих в невеликому вагонові-салоні. Болбочан трохи знервований, Сільванський і Парфеньєв спокійні, навіть посміхаються з Волоха. Гейденрейх прикинувся сплячим, троє ад'ютантів — Корж, Довбня і Письменний — при зброї. Всередині варти нема.
Скоро повідомивши про виїзд до Києва, заспокоїли всіх в вагоні і чимскоріше вернулись назад, де нас ждали з напруженим нетерпінням.
З перебігу переговорів всі були задоволені. Визначено, крім делегатів на Трудовий конгрес, ще 8 чоловік з двома кулеметами "Кольт". Мав їхати як начальник охорони. Дали знать од Волоха, що потяг од'їде в 7.00. Маємо 3 години.
В 6.30 ми на станції. До паровозу дочеплено (…) і теплушку для охорони. Там гайдамаки. Коли і наша охорона зайняла вагон, підійшла група гайдамаків, обвішана гранатами, — хлопці як дуби! Потяг от-от мав одійти. Гайдамацький старшина, — покликаючись на приказ Волоха, потребував, щоб наша охорона очистила вагон!
Полетів до Волоха, приказавши до повороту з вагону не виходить. Там така сама картина. Волох був убраний і в шапці з червоним шликом.
Питаюсь, чим визвана зміна рішення?
"То, що ви взяли кулемети без дозволу. Поїдуть гайдамаки, а ви вертайтесь до своїх полків".
"Так, так, пане отамане! Буде надійніше", — озвався Загродський.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спомини запорожця» автора Авраменко Никифор на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „В службі Батьківщині“ на сторінці 48. Приємного читання.