Перед виїздом потягу до Станіславова, куди був висланий Болбочан, виїхав Тарнавський до дивізії з моїм рапортом і особистим листом Зільницькому і Дубовому.
Збираючись виїжджать з Києва, зайшов попрощаться з ген. Трековим. В міністерстві рух, заклопотаність.
"Укладаємось, як бачите, в дорогу", — сказав генерал. — "Будете в Вінниці, прошу зайти". На прощання.
Цим було сказано про ситуацію.
Повний чорних думок, спіткав несподівано к-ра інструкторського куреня Дмитра Федорова. Він тоже мав справу в міністерстві.
Запорозький корпус зоставив він в часі переходу на Правобережжя. Волох захорував на тиф, командує корпусом Загродський. Має Федоров, вертаючись, заїхать в Канів, додому.
Радий спітканню, повів його в Михайлівський монастир до Сільванського.
В Станіславів з Болбочаном поїхала дружина, Корж і Довбня. Просили і уговорювали і мене їхать з ними, та уважав те і не на часі, і обов'язком повороту в свій полк.
Зрештою, був цілком пригноблений. Тепер радились ми втрьох і рішили так. Всі заїдемо в Канів. Сільванський оставе там дружину з сином, а потім побачимо, де шукать свою дивізію.
Мені хотілось побувать на могилі Великого Кобзаря.
Федоров запевнював мешкання Олені Миколаївні з синком Віталієм і опіку.
Канів
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спомини запорожця» автора Авраменко Никифор на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „В службі Батьківщині“ на сторінці 53. Приємного читання.