Ставайте рядом!"
Чув тоді шипуче "Буржуй!", прихильне "Добре говоре!", "Дайте, хай докаже…", "Видно, шо охвицер…" і т. д.
Після мене виступив отой молодець, що перекричав усіх. Звався Несевра. На другий день записавсь охотником.
Оглянувся, од'їхавши. З музичної школи всіма сторонами виливалась сіра маса. Мало хто мав тепер рушницю.
Кінна сотня непорушно стояла розвернута. Спереду Дяченко смоктав люльку.
Здавши звіт Зільницькому, що бачив і чув, опинились ми в критичнім положенні. В місті перебувало кілько тисяч озброєних в міцних казармах за високим муром.
Ми мали 300 шабель, сотню багнетів, чотири кулемети і одну легку гармату.
Такий стан не позволяв на твердий голос. Ув'язаться в новий конфлікт, та ще оружний, не було сили, а оставатись збоку не випадало.
Негайно нав'язались ми з Харковом і повідомили про положення в Полтаві.
В відповіді отримано категоричний наказ. Шинкаря з штабом арештувать. Скуплених в казармах роззброїть. Болбочан виїжджає в Полтаву, де наступе рішення.
Перше рішення кіннотчики виконали справно. Арештованих доставлено в гостиницю, зайняту для військових потреб, і посаджено під варту.
Друге завдання лягло на мене, було поважне і небезпечне. Осіннього пізнього дня, коло 3-ї години по обіді, з пішою розвідкою, кулеметами, гарматою і десятком кінних ординарців підійшов я до кошар.
Гармата повним галопом пролетіла коло варти і на виду завернула, скерувавши на казарми дуло.
Кулемети без поспіху зайняли становища з можливістю обстрілу чотирьох сторін.
Піша розвідка під командою доброго і спокійного сотника Всеволода Кустовського розсипалась в лаву. Тоді з ординарцями я в'їхав в браму. З усіх вікон виглядали голови, стежучи за нашими рухами. Криків і біганини не замітно, казарми замерли. Казав одному з вартових визвать когось з старших командирів. Скоро двоє показались од казарм і швидко йшли до брами. Під'їхав до їх і спитав, хто вони є?
Один старший назвався командиром полку, молодший — його ад'ютантом.
Сказав їм, що отаман Шинкар під стражею. Прошу, аби всі вийшли з кошар і уставились густою колоною з загнутими боками. Рушниці мають буть поставлені "в козли", гранати зложено окремо.
На те даю 30 минут. Хочу порозуміться І уникнуть непотрібної потички. Далекий од вжиття націленої гармати і кулеметів. Жду. Все одбулось скоро і справно.
Згромаджені на подвір'ї творили велику і глйбоку колону.
Звернувся до їх, напрягаючи голос.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спомини запорожця» автора Авраменко Никифор на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „В службі Батьківщині“ на сторінці 44. Приємного читання.