Розділ «В службі Батьківщині»

… Як військові одиниці од тієї хвилини войи розв'язані. Зброю, уставлену в козли, оставлять і вернуться спокійно в казарми. Хто хоче служить Батьківщині, буде прийнятий в наших рядах як брат. Достане одежу, обув і зброю. Рано каждий може вернуться додому.

Коли бачу, ви без вечері, зараз прийдуть тут кухні. Командири по одному од сотні визначать для додаткових вказівок. Тепёр спокійно рушайте в порядку.

Послухано. Темно було, як приїхали кухні з запасом і самоходи по зброю. Кустовський з своїми обняв варту, а гармата і кулемети вернулись до себе. Другого дня в полк вступало коло 1500 охотників.

Приїхав Болбочан з своїм штабом і зайняв Призначене мешкання. Дяченко вручив мені поважну суму грошей і папери, одібрані Шинкареві при арешті. Походили з Радянської амбасади з директивами Совнаркому про повстання проти Директорії. Запевнення про зичливу нейтральність свідчило про зрадливість совітської політики. Німці потребували виводу наших частин з Харкова, грозячи вжиттям сили. Було їх там понад 30 000 добре озброєних. їм загрожено заблокуванням залізниць, а одночасно запропоновано приспішить свій виїзд додому, в чім не матимуть перешкоди.

Тривожні вісти надійшли з східного полудня. Утрачено зв'язок з залізницею між Харковом, Запорожжям і Катеринославом. Ст. Лозова була зайнята частинами отамана "батька Махна", котрий оголосив Гуляйпольську республіку і ішов під чорним прапором анархістів.

Скеровано там інструкторський курінь і кінну сотню. Анархістичні відділи одкинуто до станції Синельникове.

З паперів, одібраних у Шинкаря, виникало, що Червона армія прийде на поміч повстанцям визволятись з ярма поміщиків, буржуїв і капіталістів, що сидять в Директорії.

В бік Білгорода скеровано Богданівський полк.

Кінчалась організація 2-ї Запорозької дивізії в складі: Республіканський полк, полк імені гетьмана Мазепи, — // — // — // — Наливайка, — // — // — полковника Богуна, кінний дивізіон ім. Петра Дорошенка, бригада артилерії, окрема інженерна сотня, помічничі частини.

Командиром дивізії назначено Зільницького, а начальником штабу… мене! Ніякі протести мені не помогли.

Коротка штабова праця не давала ніякого права до зайняття цього важк ого відповідального міста, та ще в часі бойових подій! Бути начальником штабу дивізії міг бути штаб-офіцер Генерального штабу.

Командирами полків призначено:

Нарешті зайнято Ромодан у нас. Директорія вступила в Київ. Штаб дивізії переїхав в Кременчук, де розмістилась І бригада. Наливайківці і богунівці розмістились за Дніпром в Крюкові.

В Кременчуці з великим жалем і болем прощались ми зі своїм товаришем, героєм Сиваша, найодважнішим з хоробрих, свіжо назначеним командиром Республіканського полку Михайлом Зелінським. Спішив він, ще недолічений, до своїх.

На ст. Ромодан був арештований і разом зі своїм джурою Курахом розстріляний оставляючими місто і станцію після упертого бою з мазепинцями і республіканцями.

Бій вели частини в російській уніформі і перший раз — батальйон німців.

Проводжали Зелінського в могилу всі бойові товариші і многі тисячі людей. Остатнє "Прощай!" завершено трикратним залпом всім Богунівським полком і батареєю Лощенка.

Курах не був убитий. Тяжко ранений, він стратив притомність; пізніше вилічився, а через кілька місяців поліг в бою.

На харківськім напрямку Червона армія перейшла границю і повела наступ, насідаючи на Богданівський полк і Кармелюцький курінь з боку Грайворона і Білгорода.

Вислано там Республіканський полк, броневий потяг "Запорожець", виконаний залізничниками Кременчука і Крюкова.