Розділ «В службі Батьківщині»

Знову Махно посунувся на Лозову, загрозивши тилові Гайдамацького полку, прикриваючи вугільний донецький район. На Полтавщині в деяких містах появились озброєні відділи, котрі нападали на маєтки, грабили і палили.

Положення щораз погіршувалось.

Прибувший полк Сірожупанників вислано проти Махна. В дорозі він збунтувався і одмовився од виступу і проти Махна, і проти червоних. Був роззброєний. Командир цього полку, полковник Павло Крат, посідаючий найвищі ордена, хоробрий і рішучий, не міг дать ради з розагітованою товпою. Полк був, щоправда, слабенький, яких 300 багнетів. Гірше — даний приклад тяжкого порушення дисципліни.

Інструкторський курінь з трудом удержував Лозову і доносив о дезерції серед своїх свіжовступивших охотників.

З білгородського напрямку щораз тривожніщі вісті. Переважаючі сили червоних тіснили наші невеликі сили. Командував Червоною армією Антонов-Овсієн- ко; в наступаючих частинах виявлено великий процент мадярів, китайців, латишів.

Полонені називали номера і назви полків, командирів, кількість батарей.

З цього приводу з Києвом виникли непорозуміння і погіршали стосунки. Уряд запевняв, що з Москвою війни немає, що то на свою руку ведуть бої різні самовольні групи, як і Махно. Прийшов наказ почепить на груди червоні стрічки. Харків боронить силами, які є в розпорядженні.

Ще раніше Київ прислав гострий наказ вияснить причину розгону в Полтаві Селянського з'їзду. Ходило про роззброєння повстанців Шинкаря. Говорилось уже про контрреволюцію в наших вищих штабах.

Все вказувало на те, що Харкова нам не вдержать.

Мазепинський полк скеровано на Полтаву, аби підперти харківський напрямок, бо появились нові озброєні відділи і загрожували містові. Бронепотяг "Запорожець" ніс охорону залізниці на Харків.

Нарешті удалось найти старшину Генерального штабу підполковника Стефанова, котрому іпередав обов'язки нач. штабу 2-ї Запорозької дивізії. Тягар відповідальності удалось скинуть з користю для діла. Старшина був знаючий, поважний і таку посаду уже займав. Я вернувся в Мазепинський полк ад'ютантом.

2-га бригада ще не закінчила організації і вишколення. В оборонних боях поважні страти поніс Республіканський полк. Під Дергачами ціла ар'єргардна сотня була цілком знищена. Рештки з раненим командиром (пор. Карась) попали в полон.

Чулося фахове командування у червоних. Операції провадив тут генерал Ситін. Так подавали полонені.

Болбочан з штабом переїхав у Кременчук і містився в вагонах. Положення було тяжке.

З Константинограда одходив інструкторський курінь під напором летучих численних відділів Махна. Одходив в кілька сот. Шлях одходу Гайдамацького полку був перехоплений. Всім частинам вислано приказ одходить на Полтаву. Знову з Києва категоричне: не оддавать Харкова.

А чим боронить?

Тим часом всі частини були добре убрані і обуті. Полтавські і кременчуцькі інтендантські склади мали великі запаси військового майна і продуктів.

Сотні мали вид ситий, добре озброєння і вигляд. Полки дивізії мали власний цвіт петлиць, кантів, верхів шапок і отоків: республіканці — червоний, мазепинці — білий, наливайківці — синій, богунівці — зелений, кінний дивізіон: 1-ша сотня, — малиновий, 2-га — II — чорний, артилерія і інженерні частини — чорно-червоний.

Зимою вся дивізія мала вигляд кубанських козаків, а літом — бельгійської apмії.

Запас патронів і снарядів до артилерії було порівнюючи небагато, на 2–4 поважніші бої.