Розділ «В службі Батьківщині»

Перший день одкриття конгресу пройшов в виборі комісій, справдженні мандатів, усталенні порядку нарад. Другий день заповідався цікаво, з уваги на нагромадження справ великої ваги.

Ми шестеро мали місто на балконі, маючи під собою весь великий зал і бокові ложі. В одній сидів Коновалець, Чайковський, Дідушок і Мельник. Два остатні — впливові особи між січовиками.

Виступав прем'єр міністрів Чеховський, майбутній архієрей, голова Директорії Винниченко і Головний отаман Петлюра. Чеховський, солідна фігура, убраний в чорний дипломатичний фрак, накреслив стан краю, починання уряду, підступ Комінтерну, світову політику. Здержано і спокійно.

Петлюра запевняв конгрес, що збройна сила, яку має, вистаче на перемогу. Щось споминав про нову зброю. Говорив ще о переговорах з французьким командуванням в Одесі.

Винниченко більше уділяв ваги політичним справам соціального характеру.

Разом з Петлюрою порушили справу чорної зради Болбочана і його штабу, контрреволюцію та реакційність.

"Тепер всі зрадники сидять арештовані, жде їх народний суд".

Неповажно і смішно було слухать такі речі після балачки з Трековим. Було одночасно смішно і боляче. Виступи представників Галіції різнились солідністю, спокоєм, діловитістю і об'єктивністю. Сам вигляд, достойний, відповідаючий повазі хвилі, способив до довір'я.

В Галичині йшли бої з поляками за Львів. Відродження Польщі було постановлено побідними державами. В Франції була організована стотисячна польська армія, озброєна та виряджена, як новочасна європейська. В краю готові кадри 15000 легіонів, 100000 бувшого корпусу Довбор-Мусницького та коло 30000 бувших офіцерів і солдатів з австрійської армії і стільки ж з німецької. Проти 50000, билось коло 30000 бувших Січових Стрільців та солдатів з українських полків. Відчувається недостача зброї і кінноти. Немає старших, досвідчених командирів.

До цього часу поляки ие мають переваги і бої проходять з перемінним успіхом. Має наступить мобілізація.

Галичане просять помогти зброєю, амуніцією і кіннотою. Поміч була обіщана. Дійсно, вислано там зброю, кінний невеликий загін п. полковника Долуда. Виїхав там генерал Омелянович-Павленко, геррй оборони Осовця. Обняв він в скорім часі головну команду Галицької армії.

Найважнішим моментом конгресу була постанова: об'єднання всіх українських земель — оголошено соборну Українську Народну Республіку.

Ця історична хвиля в'язалась з великими замислами гетьманів Богдана Хмельницького і Мазепи. Не було тільки когось, щоб став на їх місто.

Може, найдеться?

Сидячи з своїми, замітив близько знайоме обличчя. Пильно вдивлялись чорні очі з обавою і злістю. Пригадав. Це був жидок з оточення Шинкаря в Полтаві.

Спіткав припадково Таню Гладун з Кічкаса. Вона мала вищу освіту, була дуже гарна. Старша од мене, активно працювала подітично, була членом соціал-де- мократичної партії, близько зв'язана в праці з Андрієм.

Часто бувала у нас, так що чулись ми близькими. З дому вона недавно. Там тепер неподільно панує Махно. Розмовляли ми за столом у неї в невеликій кімнаті. Вважаючи мене за однодумця, оповідала про те, що діялось на самих верхах, а була близько коло Винниченка і Петлюри як марксистка. Слухав, затаївши дух, з почуттям невимовного одчаю і розчарування.

Гетьманський уряд зоставив в банкові величезні скарби. Великі гасла, слова крили, як завіса, гірку правду.

В закритих для невтаємничених кулуарах велася боротьба між партіями. Взаємне очорнювання, заздрість, недовір'я насвітлювало дійсне обличчя недавніх авторитетів. Витворювалось враження десятків рук, вчеплених в гетьманські скарби. Хто скільки загребе!

На тлі хаосу тільки окремі одиниці, як Греков, Міхновський, виділялись як чесні, авторитетні і правдомовні.