Розділ «В службі Батьківщині»

Оставивши охорону в зайнятих урядах, на зулицях наоколо ходили патрулі. Недалеко грала музика, чувся спів.

В великім ресторані на поверсі люди веселилась. Заглянув там. Коло вихідних дверей на вулицю поставив п'ять козаків. Тим часом нікого не впускать і не випускать. П'ятеро піднялось зі мною нагору, де все гриміла музика.

Велика зала повна. За столами багато в золотих погонах, розуміється, в товаристві дам. Чую, хтось глумливо крикнув: "Вот і хохлацкій черкес!" (Я був в сірій черкесці). Дивиться в очі нахабно підпитий штабс-капітан. Всім тут в голову не могло прийти те, що сталось.

Коли на зал увійшли козаки, а музика зразу затихла, коротко наказав спокійно всім розійтись по домах, офіцерам на столах покласти револьвери і пістолети. Деяким, що пробували борсатись, прийшлось знять і пояси.

Нахабу штабс-капітана одпущено остатнім. Гидко було дивиться на його понижання і сльози. Видно, чекав чогось гіршого…

Ніч не спано. В центрі, на Павловській площаді, вкопалась батарея № 1 Лощенка.

Місто обудилось до щоденного життя, здивоване збільшенням варт і патрулів.

Вночі ген. Лігнау і нач. штабу формованого тут корпусу були часово взяті під варту в своїх мешканнях.

Німецький гарнізон не вмішувався в наші справи. В Московській гостиниці, де помістився Болбочан і призвані до праці старшини, почалась гарячкова організаційна праця.

До штабу цього призвано: начальником полковника Парфеньєва, ученого артилериста, квартирмейстером п. полковника Гейденрейха. Докооптовано старшин з штабу місцевого корпусу, а з полку забрано Літовчика, Шелеста, Коржа і Черниша.

Дивізія знову розгорталась в корпус, де команду обняв полковник Сільванський. Полковник Загродський призначений командуючим армією, котру не мав формувать.

Гайдамацький полк обняв сотник Волох, любимець Петлюри, а Дорошенківський — Іван Литвиненко. 2-й Запорозький полк Болбочан передав Дубовому. Мене призначено ад'ютантом цього заслуженого полку.

Цивільну власть взяв в руки інженер Сергій ГГимошенко. Був він знаним широко в залізничних колах і користався з поваги і популярності. Тепер носив звання губерніального комісара.

До Харкова залогою визвано Дорошенківський полк. За 2–3 дні масово зголошувались охотники. Курені осягли повний бойовий склад.

Для перешколення нововступаючих було виділено 50 козаків і кілько досвідчених старшин для організації інструкторського куреня. Командиром призначено сотника Дмитра Федорова.

Масовий доплив охотників та маюча наступить мобілізація заставили думать про розвернення полку в дивізію. Коло цього завдання приступлено одразу; забирала ця праця весь вільніший час

Тим часом курені виступили на Полтаву і ст. Лозову.

Перший курінь під командою Шепеля посувавсь до залізниці через Константиноград з півдня. Інструкторський курінь мав остатись в Конграді і організувать комендатуру на важній вузловій станції Лозова. Решта полку вирушила на Полтаву з двома польовими батареями.

Після значнішої потички коло ст. Божково полк увійшов ранком в Полтаву. В потичці здобуто дві гармати, а до куренів перейшло чимало солдатів і кілько старшин.

Мав під Константиноградом бій і 1-й курінь; ранено тоді Шепеля. В цім часі захорував на тиф Дубовий, полк прийняв Зільницький. Наскільки Дубовий цікавився і частинно особисто виконував працю в зв'язку з проектованим розверненням полку в дивізію, Зільницький, хоробрий і авторитетний старшина, не зносив штабової праці. Все підписував, на все годився. Тепер я не мав ні хвилі вільного часу.