Розділ «В службі Батьківщині»

Страти понесено значні. Крім Гоженка, згинуло 27 козаків і підстаршин. Трупи були страшно покалічені. Вилуплені очі, розрізані животи, поламані руки і ноги. Так добивали ранених.

Зелінському куля пробила шию і вийшла в лопатки. Був ранений в руку хор. Бакутін і 4 козаки 1-ї сотні.

Поховано полеглих в Воронку під жалібний марш оркестру, з одданням військової пошани трикратним залпом.

В цім смутнім обряді взяла масовий уділ людність містечка і близьких сіл. Полеглих напасників, коло півсотні, поховано в спільній могилі. Майже всі полягли вони в одвороті.

Шестеро полонених, ведених чотовим Дяченком, до Воронка не дійшли. Кіннотчики були під враженням збезчещених трупів.

Не пройшло тижня, як 1-й курінь втратив к-ра 3-ї сотні значкового Марцинюка.

З рядових солдат дослужився він 4-х георгіївських хрестів, 4-х медалей і чину поручика. Не був ні разу ранений, людина великої холодної одваги і розторопності, знавець зброї, згинув виключно через припадок.

Розірвалась йому передчасом занесена граната. Маючи понад 70 ран, жив Марцинюк три доби. Командиром був взірцевим, товаришем сердечним, одвертим.

Одійшов од нас 3-й Стрілецький курінь в силі понад 600 багнетів. Командир куреня — сотник Роман Сушко.

К-ри сотень піших:

1- ї — Іван Загаєвич

2- ї — Іван Андрух

3- ї — Іван Рогульський

4- ї — Василь Кучабський кулеметної — Іван Турок

З старшин пам'ятаю ще: Івана Глову, Миколу Загаєвича, Бориса, Юльяна Чайковського, Федю Черника, Маринишина, Вирвіча, Сагайдачного. Добрі то були, дисципліновані, хоробрі вояки, високої моралі, жертвенні патріоти, свідомі цілі і обов'язку.

З багатьма з їх в'язала мене дружба і навіть побратимство. їхали вони до Білої Церкви, де мали розвернуться в полк.

Саме Болбочан був в Києві, коли 3-й курінь од'їжджав.

Відношення між старшинами наддніпрянцями і стрілецькими не укладались найкраще.

Різні школи, армії, умови побутові творили інші поняття, творили характери, національно-народну свідомість, спосіб розуміння моменту і духу часу.

Загально беручи, стрільці стали в речах засадничих вище нас. Коли говорить про боєвість, було в нас більше ініціативи, розмаху, помисловості і риску. Тут, намою думку, ми були зверху. Слабою стороною наддніпрЯнців була непідготовленість історична, мала очитанність, навіть незнання своєї літератури і мови.