Розділ «В службі Батьківщині»

З Києва приїхав генерал-хорунжий Приходько і перепровадив докладну інспекцію всіх частин корпусу.

Невисокого зросту, збитий в собі, одразу пізнавався як вроджений кіннотник. Мав коло 40–45 літ, знався на військовій справі докладно.

Видно було, що інспекція випала добре. Як кавалерист, генерал Приходько висловився з найвищим узнанням про вигляд, порядок і порушення гордієнківців і кінно-горного дивізіону.

Од'їжджаючи, сказав, що інспекцію перевів по особистому розпорядженню гетьмана і воєнного міністра.

Нас в Києві багато уважає за збиранину, нічим не подібну до регулярних частин. Німці уважають нас за підрозділи громади наслідства Центральної Ради.

Приступлено до організації кадр 6-ти корпусів, дивізії гетьманської гвардії сердюків.

Малось вибрать частину старшин і підстаршин од нас та втілить до тих кадрів, а решту розформувать.

Тепер він представить правдивий стан наших частин. Недавно зоставила нас двістіособова група офіцерів-росіян. Для їх війна не кончилась. їхали на Дон і, прощаючись, дали слово честі ніколи, в ніяких обставинах не битись з нами. В пізніших трагічних хвилях слова додержали.

Наступили пересунення в полку.

І курінь обняв Зелінський, II — Дубовий. Січові сотні розрослись, і намічалось розгорнуть їх в курінь, а богунівців злить з наливайківціями. Отримано перший наказ по військовій офідії Української Держави з затвердженням рангів і підвищень в корпусі.

Болбочана затверджено військовим старшиною з підвищенням в полковники.

Зелінського затверджено значковим.

Як раніше говорив, був це старшина надзвичайної одваги і ініціативи. Герой прориву через Сиваш, поважаний старшими і товаришами, дбаючий про своїх підлеглих, Михайло Зелінський не мав щастя в посуванні по щаблях служебної драбини. Представлення до вищого рангу чи високих бойових нагород десь залежались. В Російській армії це траплялось часто.

Третім був я. Затверджений значковим іпідвищений в сотники (Наказ по військовій офіції№ 28, $ 1 і 2). Старшинство лічилось од дня 18. IV. 1918 р.

Бачив представлення на себе і Михайла. Сам писав на других. Одначе чув, що сталась несправедливість, як тоді, коли я дістав Георгія, а Петров — Володимира. Сам охоче пішов би під команду Зелінського. А він мені віншував без крихти зависті. Стали ми приятелями. Був людиною високої вартості.

Після інспекції ген. Приходька зайшли зміни на вищих щаблях. Полковник Петров назначався інспектором кінноти, од'їхав в Київ. Гордієнківський полк обняв полковник Продьмо, першорядний кіннотчик, симпатичний і культурний, знавець свого діла.

Петров був самолюбом, демагогом і псевдодемократом. Як командир і офіцер Генерального штабу, не потребував шукать у козаків дешевої популярності. Вистачало, що був людиною хороброю.

Одізвано в кадри Полтавського корпусу полковника Сікевича. Одійшов к-р Богданівського полку полк. Шаповал. В кінці зоставив запорожців ген. Натієв.

Корпус звертався в дивізію. Богданівський полк обняв військовий старшина Лубенецький, Гайдамацький — полковник Сільванський. Болбочан вертавсь на 2-й полк. Штаб дивізії звернуто і розділено старшин по полках. Новий к-р дивізії генерал-хорунжий Бочковський оказався для нас зовсім чужим, нетактовним, без найменшої орієнтації в нових для себе умовах. В першім своїм виступленні перед вистроєним полком спіткав його прикрий конфуз.

На привітання: "Здорово, українци!" — ні одного голосу… Ще раз: "Здорово, українци!" — знову гробове мовчання, а потім глухий шум в рядах.