Розділ «В службі Батьківщині»

"Это что значіт, полковнік?"

"Струнко-о! Полк праворуч! Чотами, правим крилом заходь, на Білолуцьк марш!" — подав команду Болбочан. Стройними колонами полк помаширував, ображений і обурений. Якби не становча команда полковника, могло кінчиться гірше.

Причиною змін були прикрі випадки складання присяги вірності гетьманові і його урядові. Гордієнківці одмовили, а в Гайдамацькім полку тоже був заколот. Гордієнківців розформовано. Одійшло тоді багато козаків і старшин. Всі полки значно зменшились.

У кінці липня 2-й Запорозький піший полк з двома батареями скеровано на Чернігівщину. Там обсаджено границю од Стародуба і по Десні коло 90-100 км.

Штаб полку, кінна сотня, сотня зв'язку з самокатчиками, резервна команда 4-х кулеметів, господарча частина і комендантська група розмістились в посаді Воронок, курені — в приграничних селах. Починаючи з лівого боку, по черзі: IV — Наливайківсько-Богунівський, III — Стрілецький, II — Волонтерський, І — Республіканський. По обох сторонах дальше були німецькі частини. Оперативно полк підлягав команді їхньої дивізії.

При штабі полку для зв'язку знаходився німецький лейтенант, немолодий, потульний і досить симпатичний. В Воронку — людність російсько-білоруська. Переважно це старовіри. Релігійних обрядів, звичаїв і правил побуту стережуть пильно і держаться стисло і міцно.

Чужому не можна пити воду з кухлика, що всі п'ють, не вільно курить, жінкам і дівчатам, навіть багатих родин, не можна надівать капелюшків. Старовіри ведуть широку торгівлю коноплею, льоном, канатами, не є скупі, а в торгівлі учтиві і чесні. Мають церков і двох священиків. Православних мало, проте в церкві двоє священиків-місіонерів, які навертають старовірів, хоть без наслідків. Проте живуть достатньо, маючи місіонерський додаток. Старший віком Ростовцев провадив ще й торгівлю на спілку з старовірами. Мав великий мурований дом, де ми зайняли цілий поверх з великим залом. Закинуті в далекий куток, одрізані од широкого світу, вели ми нудне життя приграничного малого гарнізону, нудне і сіре. Старались якось скрасить свою буденщину спортовими іграми, часом концертом оркестру з співами, танцями. Деколи улажувались вечори українознавства з лекціями історії, літератури, поезії.

Про рівень лекцій може свідчить хотя ж би моя особа, виголошуюча історію, користаючись популярним підручником Аркаса, і то — для старшин!

На наших вечорницях бувала молодіж з місцевого населення, переважно духовного і учительства.

Старовіри уділу не брали. В куренях одбувалась служба гранична патрулюванням вздовж демаркаційної полоси широкості 30 км.

Жили в цій полосі люди своїм життям, не належачи ні до кого. Границя не була установлена остатечно. Рух через границю був дуже слабий, часом до родичів в близькому селі, іншим разом щось купить чи промінять. В демаркаційній полосі не могло перебувать військо з обох граничних держав.

Так проходив час, нудно і нецікаво, до часу.

Одпуски давались рідко, на короткий час, в недалекі сторони Чернігівщини чи Полтавщини.

Про життя в краю доходили вісті трохи з газет, трохи од тих, що вертались з одпусків, а були різні, добрі і тривожні.

На Україні одкрито в містах і по великих містечках багато українських середніх шкіл. В Одесі одкрито університет, а в Києві — Українську Академію Наук. Широко розвивається торгівля і кооперація. Твердо стоїть українська валюта, оперта на реальних цінностях. Повним розмахом працює металургія і гірництво. Взірцево працюють залізниці.

Ці потішаючі відомості змінювались іншими, недобрими. Німці не допускають до мобілізації для укомплектування 6 корпусів проектованої армії, для котрої були організовані штаби і частинно кадри. Інструкторська школа старшин стала на високім рівні, ці кадри поповнювала.

Щораз забирають силу в уряді люди, призвані як фахівці, але, як наш ген. Борчовський, або байдужі до будови Української Держави, або ворожі нашим устремлінням, і бачуть тілько в майбутнім неподільну Росію. Всі національно-політичні партії стоять в гострій опозиції протигетьманському урядові.

На Київщині і Волині — поважний заколот між селянами та поміщиками, переважно поляками. Селяни не хотять оддавати захвачену і поділену землю. Власники великих маєтків вернулись з озброєними "карними" відділами і землю одбирають силою. Нагаї, пуля і шибениця ідуть з цими карателями. Окупаційна збройна сила не раз іде на руку поміщикам. Часто одбуваються криваві бої між повставшими селянами та карними відділами.

Велике повстання піднялось на Київщині, в Таращанському повіті. Там повстанці знищили карні відділи, пробились через німецькі заслони, сфорсували Дніпро, пройшли через Полтавщину на демаркаційну полосу і принесли вісті, що робиться на панській Україні. Вісників прийшли тисячі.

Розуміється, обвинувачується гетьман і його уряд.