Розділ «В службі Батьківщині»

Був у них якийсь інший порядок, цисципліна. Товариство, тісний зв'язок в рамах великої субординації. При високій національно-народній свідомості і самопевності були одночасно скриті. Нічим не різнились в одягу од інших австрійських частин, тільки трохи інший фасон шапок з своєю одзнакою золотого лева на блакитному щиті свідчив про окремість національну.

Всіх їх було трохи понад 2000 багнетів в двох куренях і повна сотня кінна. В скороченні звались "УСС". На війні.

В боях понесли великі страти. З полонених був сформований полк Січових Стрільців, котрий ніс охорону Центральної Ради. Звались "СС". їх положення тепер було не виясненим — австрійські піддані.

Історію свою Січові Стрільці беруть од військово-спортивної організації "Січ" з перших літ XX віку. Кошовим був д-р Іван Боберський.

УСС входили в невелику Окрему групу під командою Вільгельма Габсбурга, близького кузина австрійського цісаря.

Мав він няньку українку, котра прищепила йому симпатію до свого народу і навчила мови і пісень.

УСС звали свого командира Василь Вишиваний — так був він записаний в січовому реєстрі. Ранг мав майора, моїх літ.

По тижневім побутті в Мелітополі вся Кримська група переїхала в Олександрівськ. Частина розмістилась в найближчих селах, решта перебувала в вагонах. Військо перейшло на мирне життя.

Нав'язано ближчий зв'язок з УСС. їхній командир був не раз нашим гостіем. Високий, худощавий, не мав в собі ні крихти пишалкуватості, присущої вищим німецьким офіцерам. Добре володів нашою мовою. Була поголоска, що висувано його на короля України. Належну позитивну оціну мав він і у нас.

Оставило нас кілька сот молоді, переважно студентів і учнів старших класів середніх шкіл. Щасти їм доля!

Місто оживало. Одкрито театр, клуби, ресторани. Наладжувалась торгівля, транспорт, промисел. Головне — багатство продуктів. В місті остався величезний склад горілки і спирту.

Сталась тоді подія великої ваги. Німці скоро зорієнтувались в слабості і хвійності Центр. Ради, Розігнали її силою, роззброїли охорону і готовились оголосить окупацію.

Тим часом на одбутім в Києві з'їзді [більших і середніх землевласників, промисловців, фінансистів і науковців ухвалено одродить історичну владу на Україні, вибираючи гетьманом ген. Павла Скоропадського.

Німці признали нову владу, їм йшла достава харчів для свого вичерпаного краю та використання величезних стратегічних запасів.

Для нас реальним наслідком київських подій був масовий приїзд нових охотників.

Були це Січові Стрільці з роззброєного німцями полку. Прибували з старшинами цілими чотами, не треба було з ними Довго морочиться. Так повстали 3-тя кулеметна і дві бомбометні сотні.

Всього прибуло коло 600 чоловік.

З другого боку реакція була різна. Одні тішились хоть би з того, що сталась направа історичної справедливості. Другі мали надію, що унормуються правні відносини, крайні ліві гасла життя вирівняє, злагоде і спокійніше можна буде жить і працювать. Інші не бачили ясно свого майбутнього, чекали, що буде.

А маса селянська на Київщині, Поділлі, Волині, а частина на Полтавщині поділила землю більшої власності. Заорала, засіяла, жде урожаю. Здобутого не оддасть без упертої боротьби.

Солодкої отрути влади скуштували в промислі робітники. Наші революційні партії, котрі положили масу праці над відродженням національної мислі, силою усунуті од влади, напевно, поставляться вороже до нової ситуації.