Розділ «В службі Батьківщині»

Оборона утікала, кидаючи зброю, і розсіялась по кучугурах. Невелика громада склала зброю. Зібрано понад 30 кулеметів. Маса рушниць і набоїв, півбатарея з кіньми. Головні сили оборони, скуплені на ст. Чонгар, спішно од'їхали на південь. Сиваш був сфорсований несподівано легко. Зелінський і його групка не мали ніяких страт. Слава хоробрим! Далі не спіткалось ніякого опору. В Сімферополі, зайнятім 2-м, тепер головним, куренем, здобуто частину скарбниці "Кримської республіки". Була це скриня, виповнена різними, переважно серебряними, речами добрих майстрів. Були і золоті речі, але мало. В касах найдено немало грошей.

Кіннота Петрова пройшла Перекоп і спішним маршем іде на Севастополь, обходячи Сімферополь з правого боку. З ст. Джанкой вирушив на Феодосію 4-й Богунівський курінь з бронепотягом.

Наш курінь вирушив на Бахчисарай-Севастополь.

Республіканці, наливайківці і решта частин розмістились в кримській столиці.

Колишня столиця кримських ханів була брудною містиною з вузькими вулицями. Ханський двірець — широкий, присадкуватий будинок, критий черепицею, з малими вікнами, посеред гарного саду. Можна було любуваться дивними рисунками мистецької різьби.

Кримські татари не подібні до своїх братів з Казані, і мало в їх сліду монгольського походження. Розійшлась монгольська кров в масі домішок бранців і бранок. Були добродушні, гостинні і чесні в торгівлі.

Я бачив з гір Чорне море, що в тій порі незамітною смугою одділяється од горизонту. Ще півтори години маршу одкриє внизу чудове кримське побережжя.

Несподіваний приказ спішно завертає нас в Сімферополь. І другий приказ: до міста приходить в розвернутім бойовім порядку.

Наші лави спіткались з німецькими, готовими до бою. Чекали наказу і, здається, більшість з нас була не од того, щоб схватиться з "союзниками". Окопались, приготовились і ждем. Прибув і відділ Петрова, займаючи бойовий порядок.

Німці мали на Крим свої плани. Думаючи застать нас між Мелітополем і Сивашем, приготовили для сивасько-перекопської операції корпусну групу з сильною артилерією, бригадою кінноти і льотництвом. Зайняття нами Криму було для німців несподіванкою, тим більше, що оперативно група Болбочана підлягала безпосередньо ген. фон Кошеві, командирові прибувшої корпусної групи.

Фон Кош наказав Болбочанові вивести свої частини з Криму в район Мелітополя, той одмовив без приказу своїх влад. Фон Кош, покликаючись на порозуміння з Центральною Радою про зайняття Криму німцями, ставив свої вимагання ультимативно, грозячи ужить сили.

Безпосередня телеграфічна розмова з Києвом нічого не вияснила, і обидві сторони зайняли бойове поготівля.

З Харкова прилетів ген. Натієв. Після коротких переговорів мусили ми опустить Крим. Німецький генерал мав при собі наказ зайнять Крим в порозумінні з Центральною Радою.

Несолідна постава нашої влади мало не довела до кривавого бою і правдоподібно ліквідації нашої групи.

З жалем і тяжким серцем виходили ми з здобутого Криму. В Мелітополі і близьких селах мали ми спіткать Великодні свята.

Тут наступила реорганізація. Дивізія розверталась в корпус, а наша група — в дивізію з включенням всіх піхотних полків.

Болбочан назначався командиром дивізії. 2-й Запорозький піший полк приймав полковник Миколай Сільванський, котрий був, як і я, рядовим козаком-старшиною.

Був він командиром 14-го олонецького полку в колись славній 4-й Залізній дивізії Денікіна.

Мене назначено 2-м ад'ютантом полку.

Свята провів дома. Моя гарна старшинська уніформа з штабовими шнурами зробили немале враження. Був запрошений до клубу старшин Українських Січових Стрільців. Познайомився з кількома їх старшинами ближче, між ними з найстаршим чином — сотником Микіткою, типовим кадровим офіцером австрійської армії.