Розділ «В службі Батьківщині»

Ніяк не можу зрозуміть, як можна було дійти до братовбивчої війни?

Наші марксисти Винниченко, Петлюра, Порш, Мартос могли ж договориться з Леніним і Троцьким, марксистами. Мають одне гасло і одну ціль.

Видно, існують якісь інші розбіжності і поводи, коли доходить до збройної розправи.

Командир юнацької групи пор. Шелест добув для мене рушницю і 30 набоїв. Мало для бою, але добре і то.

Потяг рушає. Чуть крик, плач жінок. Приглядаюсь до молодих хлопців. Вони піднесені, тілько декілько були на позиції, чули свист кулі. Більшість необстріляна. Переживають цікавість і страх.

Минаємо Бровари, Басань, Бобровицю. В Ніжині стоїмо довше. Обідаєм, — смачний борщ і гречана каша.

Новини: 25. XII. в Харкові оголошено Українську Радянську Республіку; в тім радянськім уряді люди нікому не знані. Перед нами броневий потяг з артилерією. Надходе відомість, що Бахмач і Конотоп од вчора зайняті червоними.

Бойова тревога! Справджено поспішно рушниці, кулемети, набої. їдем далі, попереджувані бронепотягом.

Минаємо міст коло Остра, далеко чуть стріли гармат — це веде бій наш бронепотяг.

Перед світом вигружаємось на ст. Пліски. Наскоро щось приносять з кухні, снідання — і колони вирушають наперед. З правого боку широке поле, з лівого зарисовується в ранішнім тумані ліс. Земля промерзла, не піддається лопаткам. Штаб, пункт санітарний і невеликий резерв зостались на станції.

Холодно. Нервове напруження перед боєм загострює слух і видимість. Розвивається гарматна стрілянина спереду.

Раз за разом характеристичні стріли з потягу і батарея б'є з лівого боку, там власне розвинулась наша лава. Вискакує потяг з двома вагонами і платформою, на которій стоїть 75-мм гармата. Ото такий наш бронепотяг! Одна гармата, один кулемет і 5 чоловік залоги. Штабс-капітан Лощенко, незрівнянний артилерист, людина великої одваги, маневрує між станцією і лавою, весь час веде огонь.

З противної сторони артилерія б'є щораз силою 8-10 гармат, вибухи густіші, але не цільні. Застукали, застрочили кулемети з лівої сторони: там вийшли густі лави противні. З обох боків густий огонь рушниць. Наша група займає праве крило, кулемети замасковані між протисніжними заслонами.

Бачим перед собою лаву: іде з криком і починає здалека стрілять, хаотично і неприцільно. Десь високо свистять кулі. Гранати і шрапнелі переносять на 200–300 кроків за залізницю.

Допустивши на одлеглість 150 кроків, стріляєм залпами, один за другим, кулемети одізвались короткими чергами і перейшли на довгу стрічку.

Наступаючі змішались, хвилину закрутились і кинулись бігом назад. Багато чорних матроських бушлатів. Слідом лізуть ранені, кільканадцять лежать без руху.

Вияснилось, зник туман, видно далеко вліво густі лави: одна за другою висуваються за наше крило.

Там б'є Логценко і безперервний кулеметний огонь. Проти нас тепер стріляє здалека одбита лава.

Курінь одступає щодалі скоріше під прикриттям Лощенка і кількох кулеметів.

Скоро і хаотично іде погрузка під гарматним огнем двох батарей, на щастя, не цільним.