Розділ «В службі Батьківщині»

Червоні посуваються поволі, обережно. їдемо назад, маючи бронепотяг в прикритті. Мало осталось там набоїв при гарматі.

Наші страти в бою під Крутами: 30 убитих і тяжко ранених, невинесених. Легко ранених коло 50–60. Страти противної сторони кілька раз більші, як завше у наступаючого. З жалем і пригнобленням вертались ми з першого поважнішого бою — переможені. Будь нас 1500–2000 обстріляних з батареєю артилерії, наслідки бою були б одворотні, не ми одходили б переможені.

Наслідки бою на дальшу мету не були такі трагічні.

Офірна найцінніша студентська молодь чесно і героїчно ставила чоло двадцять разів лічнішому військові з двома батареями.

Правдивим героєм бою був Лощенко і його четверо та машиніст з кочегаром на паровозі.

Червоної гвардії було 8 000-10 000 з двома батареями. Не були вони і належно приготовлені.

Іронія судьби в тім, що командував наступаючою групою бувший жандармський п. полковник Муравйові

Горе переможеним! Почалась масова дезерція Київського гарнізону. Уряд і багато заможніших людей, політичних діячів покинуло столицю. В Центральній Раді і уряді взяли провід соціал-революціонери. Ні одного когось широко знаного і авторитетного.

Новий уряд вислав делегацію до Береста, де знаходилась делегація Совнаркому на чолі з Троцьким. Велись саме переговори про закінчення війни.

Київ покинули дві військові частини, вірні урядові Незалежної Народної Республіки.

В містечку Гнатівка зібралась вся військова сила Української Народної Республіки, а всього разом налічилось коло 4000: піхота, кіннота, артилерія, обоз, помічничі частини, Вільне козацтво і штаби. 30 % налічувалось офіцерів.

3 многих полків, кошів та окремих частин хватало на один добрий полк піхоти, зміцнений артилерією.

У Гнатівці одбулась реорганізація. Команду обняв старший чином генерал Прісовський.

З піхоти виділено два окремі курені повного 4-го сотенного складу з батареєю польової артилерії, кінною розвідкою, службою зв'язку, обозом.

Реорганізація одбулась при уділі командирів частин з захованням старшинства і особистих бойових та організаторських прикмет. Петлюра одмовив підлягання ген. Прісовському, одділився од решти і з Слобідським Гайдамацьким Кошем пішов окремо. Класичний приклад дрібної непотрібної амбіції, свідчить про людину. Одійшло 500 обстріляних добрих вояків, потягнутих незрівнянною вимовою свого політцка-отамана.

В склад 2-го куреня увійшли групи полків, як сотні більшого чи меншого складу. На офіцерські пости визначались особисто знані курінному, в більшості старші рангом.

Хто остався за приділом, увійшли в сотню волонтерів.

Командували сотнями:

Мене залічено до 2-ї сотні рядовим, як і інших, а були тут од прапорщика до полковника.

Почулась міцна керуюча рука, запанували дисципліна і порядок. Загін міг ставить чоло каждій сильнішій численно одиниці, розпоряджаючи поважною силою огня.