Розділ «В службі Батьківщині»

З того часу повстає початок Петлюрівської легенди.

В місті уряд і порядкова сторожа. Коротке перебування червоних зазначилось нечуваними злочином і грабунком. Розстріляно ними тисячі людей, переважно офіцерів: по одним даним 6000, по другим — до 10000.

Помагали місцеві більшовики і криміналісти.

Здалека видно розбитий гарматами і спалений кількоповерховий дом професора Грушевського. Людність залякана, насторожена, виглядає непевно з вікон, брам. Вулиці засмічені, магазини позакривані — все свідчить про пережитий терор.

Часово загін розквартировано в місті. Одразу почали зголошуваться охотники в більшій кількості.

Найшли мене мої хлопці, а було їх тілько 55 чоловік, в тімвсі 41 поляк. Записано їх до волонтерської сотні. Таким чином зрівнялись ми як рядові.

Дивне почуття огорнуло, коли побачилось німців в ролі приятелів. Рік назад було Черевище. Таке не забувається…

Що ж! Тепер нам потрібна їх поміч і "приязнь". Скільки ж треба буде за це заплатить? Наразі належить налагодить мирне життя, зміцниться, не заспокоюваться признанням України незалежною чотирма воюючими державами. На Заході війна продовжується, нам випускать зброю з рук не можна.

Чи противна сторона признає нас? Ворогів маємо сильних, а в першу чергу червоних, білих і київських "чорних".

Єднає їх спільна думка про неподільність Єдіной Недєлімой Россії.

І віки живе заповіт дочки Великого князя Литовського Софії Вітовтівни: "Москва нічого не дає, тілько бере і в чужому шукає свого!"

В наші дні оживає легенда Москви — Третього Риму.

Спішно провадиться реорганізація Запорозького загону, з огляду на оголошення многих охотників. Німці висунулись на Схід і Північ. Генерал Прісовський одійшов на друге призначення.

Загін розвинуто в зміцнену бригаду під командою артилериста ген. Натієва, з походження грузина, симпатика і приятеля України.

Числом і силою огня бригада одповідала зміцненій дивізії. Гайдамацький Слобідський Кіш переформувався в четвертий полк піхоти бригади, котра знана була ширше як бригада Натієва.

3 Киева виступили бригада, погружена в численні потяги в керунку Полтава-Харків. Минувши висунуті німецькі частини, запорожці весь час до кінця будуть на чолі наступаючих.

Перед собою опору не спіткано до ст. Гребінка. Як споминав, війна велась по залізницях. В головнйх ешелонах ішов 2-й Запорозький піший полк, найсильніший числом. А спосіб бою найпримітивніший.

Розвідку перед станцією спотикає огонь з рушниць і кулеметів. Сила цього огню майже завше свідчила про число оборонців. Вигружались сотня-дві, розвертались і ішли в наступ. Звичайно огонь спинявся і з станції вирушав потяг на схід. Залізниця вільна. Слідом на двох дрезинах вирушала піша розвідка капітана Масловця, а за нею ешелони.

Під ст. Гребінка потичка була поважніша. Цю вузлову станцію боронено упертіше з артилерією. Хоть не несли ми шкод од нецільного хаотичного огню, одначе треба було впровадить в бій два курені і батарею та затриматься на 10–12 годин.

Другий сильний бій, в котрім брала уділ ціла бригада, мав місто під ст. Ромодан, що була важним вузлом залізниць. Розвідка усталила багато військових потягів, артилерію, приготовлену і обтяжену позицію. Командував боєм Болбочан.