Розділ «В службі Батьківщині»

В самім Києві ще держався який-такий порядок. Влада мішана. Команда округи російська. Центральна Рада не панувала над ситуацією. Скрізь по містах з її сторони губерніальні і повітові ради, а одночасно повставали інні — ради робочих, селянських і солдатських депутатів. З фронту прибували озброєні маси з кулеметами, гранатами й навіть артилерією. Набирали на силі напади, грабежі, убивства.

На селах — неорганізований поділ землі з одночасним нищенням маєтків. Одбувалось це самочинно, з немалою кров'ю.

Де знаходилась людина з ініціативою — організувала більшу чи меншу військову силу, пробувала на своїм терені організувать якийсь лад, оголошувала республіку.

В іншим випадкові озброєний відділ не признавав ніякого авторитету, ніякої влади, чинив напади на села, міста, "гуляв" — це був справжній розбій, відповідаючий гаслові "Граб награблене!"

Позитивним було спішне формування в Києві української дивізії та організація Вільного козацтва в декотрих містах. Зголосив свою роту в Ген. Секретаріаті.

Вертались ми на фронт з тяжким серцем. Негайно приступлено до приготовления виїзду і головне — нагромадження запасів, харчів і фуражу. З піхоти зголосилось 60 чоловік з кулеметами і запасом амуніції. Було серед їх 35 офіцерів і 20 солдат поляків; всі з України, крім братів Кульбовських, шт. капітана кулеметника Казимира й прапорщика Яна.

В'язала нас з поляками одна мисль, стремління до незалежності держав, та умова "Поможіть нам, поможем вам". Не знали ми і не мали ворожнечі національної чи релігійної.

Рота мала близько 300 людей, 6 тяжких і багато ручних кулеметів, поважний запас набоїв та гранат, 2 кухні, 40 коней, 25 возів. Харчів готовилось на 2 місяці. Пекарня готовила сухарі.

Одбувся остатній загальний III Військовий з'їзд. В величезнім поміщенні київського цирку прибуло 3 000 делегатів. Ситуація була нап'ята і грізна. Совнарком ультимативно зажадав впровадження на Україні радянської влади, опертої на робітниках і селянах, інші угруповання називав буржуазними, капіталістичними, контрреволюційними.

Виступ представників партії більшовиків тим разом напасливий, ворожий, погрозливий. Видно, чули за собою силу. Навіть організацію збройної сили називали мілітаризмом.

Пам'ятаю такі виступи прапорщикаї Шахрая та штатського Кулика, маленького, на тоненьких ніжках.

Дебати набрали бурхливих форм, буди довгі і гарячі. В пам'яті зосталась промова соц. — демократа Миколи Порша. Спокійним низьким голосом, переходячии в октаву, не натужуючись, не помагаючи собі руками, Порш збив всі аргументи Совнаркому, підкреслив зрадливість і небезпеку його способів руїнницької агітації, неповажні виступи Шахрая та Кулика з товаришами, ображаючі зібраних делегатів.

В кінці запропонував дать відповідь Совнаркомові, гідну нашої честі.

Кажде слово промови серед надзвичайної тишини доходило до найдальших міст. В даній відповіді сполучились всі партії і 90 % безпартійних.

Оголошено Незалежну Українську Республіку з правлячим органом — Центральною Радою.

Видано відозву до всіх озброєних частин, аби заховали вірність УНР і готовність її оборони.

З Одеси, Харкова, Полтави, Катеринослава надійшли відповіді, запевняючі в вірності і послухові. Така сама відповідь надійшла з Чорноморського флоту.

Нарешті поставлено крапку над "і".

Спіткався з Удовиченком, тепер п. полковником. Радив не зволікаючи приїжджать в Київ. Положення уважав небезпечним з уваги на тертя серед Центральної Ради.

Грізним уважав вплив агітації агентів Совнаркому серед частин Київського гарнізону.