ВСТУП

Управління інноваціями

Підготовка професійно компетентного управлінського персоналу підприємств та установ сприятиме відповідальному виконанню управлінських функцій, упровадженню новітніх соціальних технологій, розвитку інноваційних процесів, реалізації інноваційних стратегій. Аналіз соціально-економічних проблем сучасної України та реальний досвід високорозвинених країн світу свідчить про неможливість успішного впровадження суспільних реформ у країні без формування корпусу дієздатних професіоналів, яким повинна належати вирішальна роль у підвищенні ефективності національної економіки.

Отже, вивчення функції управління інноваційними процесами на різних рівнях управління є обов'язковою складовою підготовки майбутніх менеджерів.

Вивчення нормативної навчальної дисципліни “Управління інноваціями" передбачено Галузевим стандартом вищої освіти України Освітньо-професійної програми (ОПП) підготовки бакалавра за напрямом 6.030601 “Менеджмент".

Головною метою викладання дисципліни є оволодіння сучасними теоретичними основами та практичними навичками управління інноваційною діяльністю організації.

Основними завданнями, що мають бути вирішені в процесі викладання дисципліни, є теоретична підготовка студентів і формування у них навичок у сфері управління інноваційною діяльністю організації.

Пріоритетом вивчення дисципліни є набуття спеціальних професійних компетенцій з управління інноваціями через вирішення прикладних аналітично-розрахункових задач.

Навчальний посібник містить теоретичні положення, тестові завдання, контрольні питання.

Розділ 1. СУТНІСТЬ ПОНЯТЬ ТЕОРІЇ ІННОВАТИКИ

Сутнісна характеристика та види інновацій

Щоб успішно функціонувати у складному, мінливому та конкурентному середовищі, підприємства освоюють нові технології, оновлюють товарний асортимент, запроваджують у свою діяльність організаційні зміни тощо. З огляду на необхідність ефективного управління цим процесом виникає потреба у глибоких економічних знаннях щодо понятійно-категорійного апарату інноватики.

Терміносистема основних понять інноватики визначається категоріями “новація” та “інновація”, а також поняттями “інноваційний процес” та “інноваційна діяльність”. Критеріями, що визначають їхню сутність, є такі ознаки, як новизна, практична реалізація, ефективність змін, цілеспрямованість, неперервність, керованість дій суб'єктів нововведень тощо.

Важливо розрізняти терміни “новація” (“новинка”) та “інновація”. Новація – продукт інтелектуальної діяльності людей, оформлений результат фундаментальних, прикладних чи експериментальних досліджень у будь-якій сфері людської діяльності, спрямований на підвищення її ефективності. Новація – це нові порядок, звичай, метод, продукт, які можуть бути використані у суспільному виробництві та споживанні. Новаціями є відкриття, винаходи, нові або вдосконалені процеси, структури, методики, стандарти, результати маркетингових досліджень тощо. Однак для усвідомлення цінності новації, а отже, доцільності її впровадження, необхідний певний час. Період між появою новації та її впровадженням називають інноваційним лагом.

Новація після прийняття до реалізації та розповсюдження набуває нової якості – стає інновацією. В економічній літературі існують різні визначення інновації, але більшість із них грунтується на концепції Йозефа Шумпетера (1883-1950 pp.), який вважав відкриття, винахід нового пристрою або технології початковою подією, а впровадження цього пристрою або технології – завершальною подією, розглядаючи інновацію з погляду економічного застосування, що передбачає створення нових ресурсів або використання вже відомих в інший спосіб.

Отже, світова економічна думка інтерпретує інновацію як перетворення потенційного науково-технічного прогресу на реальний, утілений у нових продуктах і технологіях. З огляду на це терміни “нововведення” та “інновація” можна вважати рівнозначними і використовувати як синоніми щодо кінцевого результату – впровадженої новації.

Інновація (нововведення) – кінцевий результат креативної діяльності, втілений у виведеному на ринок новому чи вдосконаленому продукті, технологічному процесі, що використовується у практичній діяльності, або новому підході до надання споживчих послуг.

Нововведення пов'язане з новим застосуванням існуючого продукту, використанням нової концепції або ідеї. Визнання її корисності кінцевим споживачем зумовлює зміну соціально-економічного середовища. Корисність, функція корисності відрізняють нововведення від відкриття і винаходу. Відкриття і винаходи не мають соціальної та економічної цінності, якщо не стають основою нововведення на ринку. Зокрема, американський економіст Б. Твісс зауважує: “Винахід (новація) – формулювання, висування ідеї. Нововведення (інновація) – застосування, тобто процес, у якому винахід або ідея набувають економічного змісту”.

Інновація переводить виробничий організм у новий стан. Упровадження новацій відбувається цілеспрямовано, з метою поліпшення функціонування підприємства, тому можна стверджувати, що інновація є цільовою зміною підприємства як системи, завдяки якій створюється новий засіб для задоволення певної потреби людей. Звідси й трактування поняття “інновація” у Законі України “Про інноваційну діяльність”: “Це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція чи послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери”.

Світ інновацій дуже різноманітний. їхній комплексний характер і багатогранність використання потребують розроблення класифікатора інновацій, який дасть змогу не тільки усвідомити їх роль у розвитку людства, а й передусім:

• 1. Оцінити спрямованість і ефективність інноваційного процесу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваціями» автора Чухрай Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВСТУП“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП
  • Механізм управління інноваціями

  • Огляд теорій інноватики та її сучасних концепцій

  • Розділ 2. ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОБ'ЄКТ УПРАВЛІННЯ

  • Характеристика етапів та моделей інноваційного процесу

  • Технологія управління інноваціями

  • Розділ 3. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

  • Способи та методи державної підтримки інноваційної діяльності

  • Особливості стимулювання інноваційного розвитку в провідних індустріальних країнах

  • Розділ 4. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Особливості розвитку малого інноваційного бізнесу

  • Роль венчурного бізнесу в розвитку інноваційної діяльності

  • Розділ 5. УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Планування інноваційної діяльності

  • Вплив структури управління на інноваційні можливості організації

  • Мотиваційний механізм інноваційної діяльності

  • Форми та методи контролювання інноваційної діяльності організації

  • Розділ 6. УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ ПРОЕКТОМ

  • Етапи управління інноваційним проектом

  • Комплексне забезпечення реалізації інноваційного проекту

  • Фінансування реалізації інноваційного проекту

  • Розділ 7. ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Обґрунтування та методи оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності організації

  • ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ “УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ”