Підготовка професійно компетентного управлінського персоналу підприємств та установ сприятиме відповідальному виконанню управлінських функцій, упровадженню новітніх соціальних технологій, розвитку інноваційних процесів, реалізації інноваційних стратегій. Аналіз соціально-економічних проблем сучасної України та реальний досвід високорозвинених країн світу свідчить про неможливість успішного впровадження суспільних реформ у країні без формування корпусу дієздатних професіоналів, яким повинна належати вирішальна роль у підвищенні ефективності національної економіки.
Отже, вивчення функції управління інноваційними процесами на різних рівнях управління є обов'язковою складовою підготовки майбутніх менеджерів.
Вивчення нормативної навчальної дисципліни “Управління інноваціями" передбачено Галузевим стандартом вищої освіти України Освітньо-професійної програми (ОПП) підготовки бакалавра за напрямом 6.030601 “Менеджмент".
Головною метою викладання дисципліни є оволодіння сучасними теоретичними основами та практичними навичками управління інноваційною діяльністю організації.
Основними завданнями, що мають бути вирішені в процесі викладання дисципліни, є теоретична підготовка студентів і формування у них навичок у сфері управління інноваційною діяльністю організації.
Пріоритетом вивчення дисципліни є набуття спеціальних професійних компетенцій з управління інноваціями через вирішення прикладних аналітично-розрахункових задач.
Навчальний посібник містить теоретичні положення, тестові завдання, контрольні питання.
Розділ 1. СУТНІСТЬ ПОНЯТЬ ТЕОРІЇ ІННОВАТИКИ
Сутнісна характеристика та види інновацій
Щоб успішно функціонувати у складному, мінливому та конкурентному середовищі, підприємства освоюють нові технології, оновлюють товарний асортимент, запроваджують у свою діяльність організаційні зміни тощо. З огляду на необхідність ефективного управління цим процесом виникає потреба у глибоких економічних знаннях щодо понятійно-категорійного апарату інноватики.
Терміносистема основних понять інноватики визначається категоріями “новація” та “інновація”, а також поняттями “інноваційний процес” та “інноваційна діяльність”. Критеріями, що визначають їхню сутність, є такі ознаки, як новизна, практична реалізація, ефективність змін, цілеспрямованість, неперервність, керованість дій суб'єктів нововведень тощо.
Важливо розрізняти терміни “новація” (“новинка”) та “інновація”. Новація – продукт інтелектуальної діяльності людей, оформлений результат фундаментальних, прикладних чи експериментальних досліджень у будь-якій сфері людської діяльності, спрямований на підвищення її ефективності. Новація – це нові порядок, звичай, метод, продукт, які можуть бути використані у суспільному виробництві та споживанні. Новаціями є відкриття, винаходи, нові або вдосконалені процеси, структури, методики, стандарти, результати маркетингових досліджень тощо. Однак для усвідомлення цінності новації, а отже, доцільності її впровадження, необхідний певний час. Період між появою новації та її впровадженням називають інноваційним лагом.
Новація після прийняття до реалізації та розповсюдження набуває нової якості – стає інновацією. В економічній літературі існують різні визначення інновації, але більшість із них грунтується на концепції Йозефа Шумпетера (1883-1950 pp.), який вважав відкриття, винахід нового пристрою або технології початковою подією, а впровадження цього пристрою або технології – завершальною подією, розглядаючи інновацію з погляду економічного застосування, що передбачає створення нових ресурсів або використання вже відомих в інший спосіб.
Отже, світова економічна думка інтерпретує інновацію як перетворення потенційного науково-технічного прогресу на реальний, утілений у нових продуктах і технологіях. З огляду на це терміни “нововведення” та “інновація” можна вважати рівнозначними і використовувати як синоніми щодо кінцевого результату – впровадженої новації.
Інновація (нововведення) – кінцевий результат креативної діяльності, втілений у виведеному на ринок новому чи вдосконаленому продукті, технологічному процесі, що використовується у практичній діяльності, або новому підході до надання споживчих послуг.
Нововведення пов'язане з новим застосуванням існуючого продукту, використанням нової концепції або ідеї. Визнання її корисності кінцевим споживачем зумовлює зміну соціально-економічного середовища. Корисність, функція корисності відрізняють нововведення від відкриття і винаходу. Відкриття і винаходи не мають соціальної та економічної цінності, якщо не стають основою нововведення на ринку. Зокрема, американський економіст Б. Твісс зауважує: “Винахід (новація) – формулювання, висування ідеї. Нововведення (інновація) – застосування, тобто процес, у якому винахід або ідея набувають економічного змісту”.
Інновація переводить виробничий організм у новий стан. Упровадження новацій відбувається цілеспрямовано, з метою поліпшення функціонування підприємства, тому можна стверджувати, що інновація є цільовою зміною підприємства як системи, завдяки якій створюється новий засіб для задоволення певної потреби людей. Звідси й трактування поняття “інновація” у Законі України “Про інноваційну діяльність”: “Це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція чи послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери”.
Світ інновацій дуже різноманітний. їхній комплексний характер і багатогранність використання потребують розроблення класифікатора інновацій, який дасть змогу не тільки усвідомити їх роль у розвитку людства, а й передусім:
• 1. Оцінити спрямованість і ефективність інноваційного процесу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваціями» автора Чухрай Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВСТУП“ на сторінці 1. Приємного читання.
