Комплексне забезпечення реалізації інноваційного проекту

Управління інноваціями

Обсяг робіт з управління реалізацією проекту визначається тривалістю, складністю та рівнем реалізації інноваційного проекту. Запорукою успішної реалізації інноваційного проекту є дотримання певних вимог, зумовлених його специфікою як комплексу заходів, що реалізується вперше, а саме:

• 1) встановлення персональної відповідальності за реалізацію проекту, що передбачає призначення керівника проекту (проектного менеджера);

• 2) чітке розуміння цілей проекту на всіх рівнях управління організацією, що зумовлює необхідність структурування його завдань у просторі й часі;

• 3) достатнє ресурсне забезпечення, якого досягають складанням бюджету проекту і розробленням графіка надходження фінансових ресурсів протягом періоду його реалізації;

• 4) створення ефективної системи контролювання розвитку проекту, що потребує своєчасної та об'єктивної інформації щодо його реалізації;

• 5) формування спеціальної ланки в організаційній структурі, яка координуватиме і регулювтиме розвиток проекту;

• 6) створення згуртованої проектної команди.

Проект тісно пов'язаний із науково-технічним забезпеченням, а саме досягненням у предметній області проекту та привнесенням ноу-хау. Проект поєднує знання та досвід з реалізації певних ідей, при цьому формується зона реалізації проекту, в якій приймаються рішення з управління проектом, і сприяє реалізації персоналу проекту, який є частиною трудових ресурсів загалом. Проект орієнтується на законодавчо-правові основи, що становлять правове забезпечення проекту, за якими укладаються контракти та інші правові документи.

Проект поєднує знання та досвід із розроблення самого проекту і формує зону розроблення проекту, в якій розробляється вся проектна документація. Зона розроблення проекту тісно взаємодіє і формує матеріальне господарство, яке утворює зону закупівель і поставок. Проект поєднує досвід та методи будівництва, формуючи зону будівництва, тобто безпосередньо будівлі та споруди. Зона будівництва передбачає наявність ділянки будівництва, а вона утворює зону землекористування.

У проекті поєднуються інженерні знання і досвід, формується зона інжинірингу, яка займається технологічним процесом, а технологічний процес орієнтований на конкретне виробництво, тобто формується виробнича зона. Передінвестиційна стадія проекту тісно пов'язана зі сферою бізнесу і зовнішнім середовищем. У завершальній фазі, коли вже отримано продукцію, проект пов'язаний із зоною збуту і конкретно із ринком збуту. Комплекс взаємозв'язків між роботами часто називають логічною структурою проекту, оскільки він визначає послідовність виконання робіт. Структурування допомагає вирішити такі завдання: поділ об'єкта на блоки, що піддаються управлінню; розподіл відповідальності; оцінювання необхідних витрат коштів, часу, матеріальних ресурсів; створення єдиної бази для планування, складання кошторисів та контролю за витратами; узгодження робіт за проектом із системою ведення бухгалтерських рахунків; перехід від загальних цілей до конкретних завдань. Успіх управління інноваційним проектом значною мірою залежить від узгодження інтересів зацікавлених у його реалізації груп – інвесторів, постачальників, споживачів, контракторів і субконтракторів. Тому перед початком його реалізації необхідно з'ясувати всі питання щодо налагодження стратегічного партнерства між учасниками проекту. Слід зважати і на те, що реалізація проекту здебільшого здійснюється протягом тривалого часу, тому управління проектом має бути гнучким – цього досягають завдяки постійному моніторингу ринку новацій і залучення тих організаційно-технічних нововведень, які роблять проект досконалішим. Реалізація проекту починається з його структурування за видами робіт і виконавцями. Від цього залежить чіткість цілей проекту для виконавців і учасників, що є неодмінною передумовою його успішної реалізації.

Структурувати (планувати) проект слід за участі всіх його виконавців, оскільки план дій передусім передбачає розподіл ролей, відповідальності й прав між ними, а відтак – визначення чіткої послідовності дій кожного, терміни виконання робіт і витрати ресурсів. Оперативно-календарний план інноваційного проекту визначає тривалість і обсяги робіт, дати їх початку і закінчення, резерви часу та величину ресурсів, необхідних для виконання кожного виду робіт і проекту загалом. Календарні розрахунки мають на меті регламентацію злагодженого перебігу робіт (детальні календарні плани), а також проекту загалом (зведений оптимальний календарний план).

Найпоширенішими методами планування реалізації інноваційних проектів є мережеві. Використання проекту мережевих методів для календарного планування дає змогу: визначити найвідповідальніші роботи, які формують його критичний шлях; встановити мінімальний час завершення проекту; виокремити завдання з високим ризиком; виявити найінтенсивніші періоди діяльності.

Після структурування проекту розробляють його бюджет – детальний опис усіх надходжень і витрат у часі, планованих протягом життєвого циклу проекту. Вихідною інформацією для його складання є кошторисна документація проекту і календарний план виконання.

Бюджет відображає прийнятий рівень і структуру витрат за елементами: працівники; матеріали; устаткування; співвиконавці; накладні витрати; інші джерела витрат. Він має містити ще певний фінансовий резерв, необхідний для управління ризиками. Величину бюджету визначають за результатами ймовірнісного аналізу.

Після початку реалізації проекту бюджет є основою для контролювання й аналізування здійснюваних витрат. Контролювання дотримання бюджету проекту дає змогу вирішити два завдання:

• забезпечити таку динаміку інвестицій, яка уможливить виконання проекту відповідно до фінансових і часових обмежень;

• знизити обсяги витрат і ризиків проекту завдяки оптимізації структури інвестицій і максимізації податкових пільг (якщо це передбачено чинним законодавством).

Графік надходження коштів складають на основі вартості ресурсів, виокремлених для виконання робіт. Розподіляють кошти за календарними періодами поетапно:

• 1. Послідовно підсумовують вартість усіх робіт календарного плану і будують інтегральну криву освоєння коштів протягом часу реалізації проекту. При цьому розглядають альтернативні варіанти планування витрат: за ранніх термінів початку робіт; за пізніх термінів; усереднений, найімовірніший варіант розподілу витрат у часі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваціями» автора Чухрай Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Комплексне забезпечення реалізації інноваційного проекту“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Механізм управління інноваціями

  • Огляд теорій інноватики та її сучасних концепцій

  • Розділ 2. ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОБ'ЄКТ УПРАВЛІННЯ

  • Характеристика етапів та моделей інноваційного процесу

  • Технологія управління інноваціями

  • Розділ 3. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

  • Способи та методи державної підтримки інноваційної діяльності

  • Особливості стимулювання інноваційного розвитку в провідних індустріальних країнах

  • Розділ 4. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Особливості розвитку малого інноваційного бізнесу

  • Роль венчурного бізнесу в розвитку інноваційної діяльності

  • Розділ 5. УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Планування інноваційної діяльності

  • Вплив структури управління на інноваційні можливості організації

  • Мотиваційний механізм інноваційної діяльності

  • Форми та методи контролювання інноваційної діяльності організації

  • Розділ 6. УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ ПРОЕКТОМ

  • Етапи управління інноваційним проектом

  • Комплексне забезпечення реалізації інноваційного проекту
  • Фінансування реалізації інноваційного проекту

  • Розділ 7. ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Обґрунтування та методи оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності організації

  • ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ “УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ”