Стратегічне управління інноваційним розвитком організації
Стратегічне управління інноваційним розвитком передбачає передусім визначення місця і ролі інновацій у реалізації загальної стратегії організації, яку розробляють для досягнення перспективних цілей (завоювання більшої частки ринку, забезпечення високих темпів економічного розвитку тощо) в умовах конкурентного середовища. Загальну послідовність формування підходу до управління інноваційним розвитком підприємства на засадах стратегічного менеджменту подано на рис. 5.1.
Стратегічне управління інноваційним розвитком підприємства здійснюється за допомогою обраної інноваційної стратегії.
Рис. 5.1. Схема концептуального підходу до стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства
Інноваційна стратегія – стратегія, напрямлена на передбачення глобальних змін в економічній ситуації і пошук масштабних рішень, спрямованих на зміцнення ринкових позицій і стабільний розвиток організації. Інноваційна стратегія є одним із засобів досягнення цілей організації і характеризується новизною як для організації, так і для галузі, ринку, споживачів.
Залежно від мети і позицій на ринку виокремлюють такі види інноваційних стратегій: стратегія наступу, стратегія захисту, імітаційна, залежна, традиційна і стратегія “за нагодою” (стратегія “ніші”) (табл. 5.1).
Таблиця 5.1
Класифікація інноваційних стратегій та їхня характеристика
| Назва стратегії | Характерні ознаки | Переваги | Недоліки | Умови застосування |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Стратегія наступу | Пов'язана з прагненням організацій досягти технічного та ринкового лідерства створенням і впровадженням нових продуктів | Активна участь співробітників організацій у створенні та впровадженні інновацій | Ризик, пов'язаний із невдалою науково- дослідною та проектно- конструкторською базою, яка могла б не лише створити власні нові продукти, а й удосконалити вже існуючі | Використовують організації, які будують свою діяльність на принципах підприємницької конкуренції |
| Захисна стратегія | Вона є складовою загальної стратегії стабілізації і спрямована на утримання конкурентних позицій організацій на вже існуючих ринках | Головною перевагою такої стратегії є оптимізація співвідношення “витрати- випуск” у виробничому процесі | Ризик бути витісненими конкурентами | Стратегію обирає більшість організацій, які уникають надмірного ризику |
| Імітаційна стратегія | Придбання нових технологій завдяки трансферту і на цій основі випуск нових товарів | Така стратегія є одним із способів підвищення наукомісткості та технологічності виробництва | Науково-технічна залежність від інших суб'єктів | Необхідність швидкого освоєння ринку, існують умови для ефективного внутрішнього і міжнародного трансферту, є достатні фінансові засоби |
| Залежна стратегія | Використовується малим бізнесом, який кооперується 3 великими корпораціями | Економія на НДДКР та інших складових витрат на виготовлення 1 продукції | Технології, які передаються малому бізнесу, можуть бути не перспективними | Наявність великих корпорацій, які готові передавати свої технології малим організаціям |
| Традиційна стратегія | Суб'єкти намагаються поліпшити якість товарів | Тимчасове поліпшення показників господарської діяльності завдяки підвищенню якості продукції | Загроза втрати ринкових позицій, відставання в технологічному розвитку, неможливість диверсифікувати діяльність | Незначна конкуренція виробництва традиційних продуктів, стабільна позиція на ринку |
| Стратегія “ніші” | Ця стратегія є реакцією керівництва на зовнішні сигнали ринку чи інституційного середовища | Знаходження особливих ніш на існуючих зинках, тобто тих продуктів, що користуються платоспроможним попитом | Обмеженість ресурсів для забезпечення інноваційного розвитку | Стратегія особливо поширена у малому бізнесі та у сфері послуг, зокрема туристичних |
Вибір фірмою певної інноваційної стратегії залежить від багатьох чинників, серед яких: умови і фактори зовнішнього середовища, сфера діяльності організації, номенклатура та асортимент її продукції, тривалість життєвого циклу товарів, її можливість здійснювати моніторинг науково-технічної інформації щодо ринку новацій, рівень науково-технічного та технологічного потенціалу тощо.
Обґрунтовуючи вибір інноваційної стратегії, керівники повинні враховувати її відповідність загальній стратегії розвитку організації, прийнятність її за рівнем ризику, готовність ринку до сприйняття новинки.
Послідовність етапів розроблення стратегії така:
• 1. Етап розроблення цілей:
– а) формування місії-орієнтації і місії-політики організації, у яких підкреслюється прихильність до інноваційної діяльності;
– б) визначення мети інноваційного розвитку організації, побудова “дерева цілей”.
• 2. Етап стратегічного аналізу:
– а) аналізування внутрішнього середовища й оцінювання інноваційного потенціалу;
– б) аналізування стану зовнішнього середовища й оцінювання інноваційного клімату;
– в) визначення інноваційної позиції організації.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваціями» автора Чухрай Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ОРГАНІЗАЦІЇ“ на сторінці 1. Приємного читання.
