Реалізація державної інноваційної політики забезпечується органами державного управління через систему методів та інструментів (засобів) державного регулювання.
Методи державного регулювання інноваційної діяльності – прямі та опосередковані способи впливу органів державного управління на поведінку суб'єктів інноваційної діяльності з метою підвищення їх інтересу до створення, освоєння і поширення інновацій та реалізації на основі інноваційної моделі розвитку країни.
Інструменти (засоби) державного регулювання інноваційної діяльності – акти нормативно-правового або директивного характеру, які регулюють окремі аспекти інноваційної діяльності.
Методи впливу держави на інноваційну діяльність (рис. 3.2) безпосередньо пов'язані з реалізацією адміністративних, організаційно-економічних та нормативно-законодавчих дій.
Рис. 3.2. Методи впливу держави на інноваційну діяльність[1]
Метою державної інноваційної політики повинно стати створення ефективних механізмів використання вітчизняного інноваційного потенціалу, а також залучення сучасних іноземних технологій, які разом із національними природними ресурсами, людським і науково-технічним потенціалом здатні підвищити загальну конкурентоспроможність країни. Оскільки інновації мають системну природу, державна інноваційна політика вимагає відповідного підходу, що передбачає підтримання існуючих фірм і співтовариств – учасників процесу в доступі до ресурсів, необхідних для здійснення інновацій, та заохочення навчання інноваціям, тобто зміну типів поведінки.
На рис. 3.3 інструменти інноваційної політики класифіковано за чотирма вимірами, відповідно до завдання та мети.
Рис. 3.3. Класифікація інструментів інноваційної політики[2]
Застосовуючи ці інструменти, держава може уповільнювати чи прискорювати темпи інноваційного процесу, підвищувати або знижувати ефективність інноваційної діяльності. Важливо визначити оптимальне співвідношення між ними, щоб уникнути “ручного” управління інноваційними процесами і сформувати ефективний економічний механізм їхнього стимулювання.
Органи державної влади, відповідно до Закону України “Про інноваційну діяльність”, регулюють інноваційну діяльність переважно прямими методами, через формування інноваційної інфраструктури, визначення пріоритетних напрямів інноваційного розвитку, відбору перспективних із погляду визначених пріоритетів інноваційних проектів і їхню фінансову підтримку за рахунок бюджетних коштів. Однак надання переваги методам прямої дії містить певні загрози. Практика свідчить, що ефективність методів прямої дії суттєво впливає на суб'єктивні чинники: упередженість осіб, що приймають рішення, їх недостатня компетентність у питаннях експертизи проектів, прихована зацікавленість та лобіювання вибору конкретного проекту тощо. Тому останнім часом у країні все частіше вдаються до непрямих методів регулювання стимулювального характеру.
Статтею 17 Закону України “Про інноваційну діяльність” визначено види фінансової підтримки інноваційної діяльності, серед яких:
• 1. Суб'єктам інноваційної діяльності для виконання ними інноваційних проектів може бути надана фінансова підтримка шляхом:
– а) повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів;
– б) часткового (до 50 %) безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяльності;
– в) повної чи часткової компенсації (за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;
– г) надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;
– д) майнового страхування реалізації інноваційних проектів у страхових компаніях відповідно до Закону України “Про страхування”.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваціями» автора Чухрай Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Способи та методи державної підтримки інноваційної діяльності“ на сторінці 1. Приємного читання.
