Розділ «5. АТМОСФЕРА»

5.10. Розподіл опалів на поверхні земної кулі

Розподіл атмосферних опадів залежить від багатьох факторів: температури повітря, морських течій, атмосферної циркуляції, висоти місцевості.

У холодних країнах випаровування незначне, тому холодне повітря містить відносно мало водяної пари і при конденсації виділяється мало опадів. У теплих країнах спостерігається протилежне явище: велике випаровування і велика волога місткість повітря зумовлюють значну кількість опадів.

Кількість опадів зменшується в напрямі від екватора до полюсів — це основна закономірність у розподілі опадів на Землі.

Над поверхнею теплих течій повітря нагрівається і насичується водяною парою. Коли вона переноситься в сусідні, холодніші ділянки, з неї виділяються опади. Холодні течії мають протилежну дію.

Атмосферна циркуляція впливає на переміщення повітря з теплого моря на сушу або з теплих місць у холодніші, що збільшує кількість опадів.

Гори змушують насичені вологою повітряні маси підніматися вище, де створюються сприятливі умови для конденсації водяної пари і утворення опадів. А на протилежних — підвітряних — схилах, де повітря, опускаючись, нагрівається, кількість опадів зменшується.

За розподілом опадів на поверхні Землі визначають декілька зон. Найбільше опадів буває в екваторіальних широтах (понад 1000— 2000 мм на рік). На північ і на південь від екваторіальних широт їх стає менше, досягаючи 500 мм на широті 25—30°. У внутрішніх частинах континентів і на західних узбережжях у деяких місцях дощу не буває протягом кількох років. У помірних широтах кількість опадів зростає, досягаючи в середньому 800 мм за рік (у внутрішніх частинах континенту 500-250 мм, а на берегах океанів до 1000 м). У високих широтах при низькій температурі й низькому вмісті вологи у повітрі річна кількість опадів незначна.

Атмосферні опади протягом року розподіляються на більшій частині планети нерівномірно. Поблизу екватора (від 0 до 15° пн. і пд. ш.) опади випадають протягом року, але з чітко вираженими двома максимумами і двома мінімумами.

Між 15 і 25° пн. і пд. ш. — 2 сезони: дощовий (до 4 міс.) і сухий (до 8 міс). У субтропічному поясі більше зимових опадів. У помірних широтах опади випадають весь рік, але у внутрішніх частинах материків найбільше опадів — у теплий сезон. У полярних регіонах також переважають літні опади.

5.11. Вимірювання кількості опадів

5.12. Погода. Характеристика складових стану погоди

Погода — це стан атмосфери окремо? місцевості, який характеризується сукупністю метеорологічних особливостей на певний час. Поняття "погода" включає шість основних показників: температуру повітря, атмосферний тиск, швидкість, силу і напрям вітру, вологість повітря, хмарність та опади. Наука, що вивчає зміни основних показників стану повітря, називається метеорологією. Спостереження за погодою ведуть на метеорологічних станціях за допомогою спеціальних приладів. Такі станції розмішені на території всієї земної кулі.

Температура повітря характеризує тепловий стан атмосфери і вимірюється в градусах Цельсія (°С) і Кельвіна (К). Вона визначає умови формування і характер погоди і залежить від кута падіння сонячних променів. На температуру також впливають прозорість атмосфери, хмарність, напрям вітру, опади тощо. Різницю між найвищою і найнижчою температурами повітря називають амплітудою коливань температур.

Розрізняють добову амплітуду — різницю між найвищою і найнижчою температурою протягом доби, місячну — різницю середніх температур діб протягом місяця, річну — різницю між найтеплішим і найхолоднішим місяцем року. Річні амплітуди коливань температур збільшуються від екватора до полюсів. На екваторі вони становлять близько 1 °С, на широті Києва — 27,7 °С.

Атмосферний тиск — сила, з якою повітря тисне на земну поверхню. Тиск вимірюється за допомогою барометра. Одиницею виміру атмосферного тиску є міліметр ртутного стовпчика або мілібари. Середня величина атмосферного тиску над рівнем моря ("нормальний ТИСК") близько 760 мм ртутного стовпчика або 1013 мб.

Одиницею виміру атмосферного тиску в міжнародній системі одиниць (СІ) є паскаль (Па), який еквівалентний 0,01 мб; числова величина атмосферного тиску в гектопаскалях (гПа) дорівнює числовій величині в мілібарах, тобто 760 мм - 1013 мб = 1013 гПа. З висотою тиск знижується на кожні 100 м підйому на 10 мм ртутного стовпчика. Це явище характерне тільки для нижніх шарів тропосфери. Розподіл атмосферного тиску впливає на переміщення тепла і вологи, швидкість і напрям вітру, розвиток циклонів та антициклонів.

Вітер — горизонтальний рух повітря з ділянки високого тиску в ділянку низького. Вітер характеризується швидкістю (вимірюється у м/с км/год.), напрямом, який визначають за стороною горизонту, звідки він дме. Вітер із швидкістю 5—8 м/с вважається помірним, до 15 м/с — сильним, понад 20—25 м/с — штормовим, понад 30 м/с — ураганом. Є такі вітри: бриз — вдень дме на суходіл, вночі навпаки; мусони — влітку спрямовані з океану на сушу, взимку — навпаки; пасати — постійні вітри помірної сили (в середньому 5—8 м/с), що дмуть із субтропічних антициклонів у бік екватора.

Вологість повітря — це вміст водяної пари в повітрі. Вона вимірюється у грамах на 1 м3 (г/м3). Вологість повітря залежить від температури: чим вища температура повітря, тим більше водяної пари в ньому. Абсолютна вологість — це кількість водяної пари у грамах, яка може міститися на І м3 повітря при даній температурі. Відносна вологість — відношення фактичного вмісту водяної пари в повітрі до можливого приданій температурі, виражене у відсотках. Вимірюють відносну вологість приладом, який називається гігрометром.

В Україні відносна вологість змінюється за сезонами: влітку — нижча, взимку — вища. Вологість має велике значення для розвитку рослин.