Реорганізація більшості зовнішніх офіційних боргів, тобто кредитних угод, де в ролі кредитора виступає інша держава, відбувається в рамках Паризького клубу. Паризький клуб було створено в 1956 р., він не має статуту та фіксованого членства. В його переговорах може брати участь будь-яка держава-кредитор, що утримує зобов'язання з позик, умови яких підлягають переглядові. Як правило, учасниками переговорів у рамках Клубу виступають МВФ, Всесвітній банк, ЮНКТАД та сама країна-боржник, яка звертається з проханням переглянути умови обслуговування її заборгованості.
Паризький клуб розглядає питання про реорганізацію офіційного боргу за дотримання двох основних умов:
• наявність безпосередньої загрози припинення платежів з погашення заборгованості, що має бути доведено країною-боржником;
• здійснення країною-боржником програми макроекономічних перетворень.
У ході розгляду питання про можливість перегляду погашення кредиту Паризький клуб здебільшого дотримується принципу рівних умов, тобто рівномірного розподілу тягаря непогашених боргових зобов'язань, згідно з яким країна-боржник має домогтися від інших категорій кредиторів (приватних та нечленів Паризького клубу) аналогічних поступок з усіх кредитів, з таким самим строком погашення, аби країна-боржник не використовувала отримані пільги на покриття боргових зобов'язань перед іншими категоріями кредиторів.
Згідно з базовими умовами реструктуризації боргу країн и-кредитори надають боржникам пільги щодо погашення кредитів. Можна виділити чотири категорії країн-боржникі", до яких застосовуються відповідні умови полегшення боргового тягаря:
• найбідиіші країни — застосовуються Торонтські, Лондонські, Неапольські та Ліонські умови, а також Ініціатива НІРС;
• найбідніші країни з середнім рівнем доходу — Г'юстонські умови;
• багаті країни з середнім рівнем доходу — стандартні умови Паризького клубу.
В окремих випадках сума зовнішнього боргу країни може бути скорочена на особливих умовах через політичні чи інші причини.
Торонтські умови
В 1988 р. на зустрічі голів держав "великої сімки" в Торонто були прийняті рекомендації про підвищення ефективності перегляду зовнішніх боргів найбідніших країн із найвищими рівнями зовнішньої заборгованості. Пізніше Паризький клуб заявив про підтримку цих рекомендацій, які дістали назву Торонтських умов.
Ці умови можуть застосовуватись лише до країн, дохід на особу в яких не перевищує встановленого Всесвітнім банком рівня, що дає право отримувати кредити від Міжнародної асоціації розвитку. Кредиторам запропоновано кілька варіантів умов, які вони можуть використовувати при реструктуризації боргу:
• Варіант А: зменшення суми боргу. Списання третини боргу, перегляд умов погашення згідно з ринковими ставками процента для іншої частини боргу та встановлення строку погашення 14 років, включаючи пільговий 8-річний період.
• 4 Варіант В: довгострокові борги. Нарахування процентів згідно з ринковими ставками та встановлення строку погашення 25 років, включаючи пільговий період 14 років.
• Варіант С: зменшення платежів з обслуговування боргу. Надання пільгових процентних ставок (3,5 % чи половина ринкової ставки, з яких потрібно вибрати більшу величину), встановлення строку погашення 14 років, включаючи пільговий період 8 років.
На основі Торонтських умов за період 1988—1990 рр. було підписано 26 угод про перегляд боргів. Порівняно зі звичайними умовами повернення боргів застосування Торонтських умов дало можливість скоротити приблизно 20 % виплат з погашення процентів за період припинення виплат основної суми.
Г'юстонські умови
Були прийняті в 1990 р. На відміну від більшості інших умов, які стосувалися найбідніших країн "третього світу", були призначені для реструктуризації боргу найбідніших країн з середнім рівнем доходу, що мали значну зовнішню заборгованість. Згідно
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні фінанси» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Реорганізація офіційного боргу“ на сторінці 1. Приємного читання.
