Міжамериканський банк розвитку (Inter-American Development Bank) став першим і найбільш лояльним до "багатої Півночі" регіональним банком розвитку.
Проект угоди про створення цієї найстарішої і найпотужнішої регіональної фінансової установи розроблявся за активної участі Сполучених Штатів спеціальною комісією Міжамериканської соціально-економічної ради Організації американських держав. Узгодження всіх положень проекту було завершено 8 квітня 1959 p., а вже 1 жовтня 1960 р. після ратифікації угоди всіма її учасниками МаБР розпочав свої операції.
На момент початку діяльності першого регіонального банку розвитку його членами були 19 латиноамериканських країн і Сполучені Штати (які з моменту заснування Банку мали право на членство в ньому відповідно до Закону про Міжамериканський банк розвитку). З часом кількість членів МаБР збільшувалася за рахунок приєднання до нього як латиноамериканських держав і країн Карибського басейну, так і країн інших континентів — Японії, Канади та найбагатших держав Європи*, що не претендували на отримання кредитів МаБР. Нині кількість членів Банку сягла 46, в тому числі 20 країн-донорів (США, Японія, Канада, 16 європейських країн* та Ізраїль) і 26 країн — претендентів на позики: Аргентина, Багами, Барбадос, Беліз, Болівія, Бразилія, Венесуела, Гаїті, Гватемала, Гвіана, Гондурас, Домініканська Республіка, Еквадор, Колумбія, Коста-Рика, Мексика, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, Сальвадор, Суринам, Тринідад і Тоба-го, Уругвай, Чилі та Ямайка.
Мета МаБР, задекларована в угоді про його створення, — боротьба зі злиднями та сприяння екологічно безпечному сталому економічному зростанню країн Латинської Америки та Карибського басейну (як кожної окремо, так і регіону в цілому). Відповідно до цієї мети пріоритетними напрямами діяльності Банку вже понад 40 років залишаються:
• програмна допомога розбудові в країнах регіону конкурентного середовища, яке б стимулювало й адаптувало розвиток національних економік до умов інтернаціоналізації виробництва;
• модернізація державних інституцій шляхом підвищення ефективності й прозорості їхньої діяльності;
• фінансування соціальних програм боротьби зі злиднями;
• сприяння регіональній інтеграції (включно з розвитком внутрішніх ринків товарів і послуг).
За роки функціонування МаБР у його межах було створено низку спеціалізованих структур, у тому числі Міжамериканську інвестиційну корпорацію, Багатосторонній інвестиційний фонд, Фонд спеціальних операцій та кілька фондів, засновниками яких стали окремі країни-донори чи міжнародні організації.
Фінансову основу діяльності Банку становлять його статутний капітал, резерви, цільові внески країн-донорів і запозичення самого МаБР на світових ринках капіталу — загалом близько 200 млрд дол. Авуари Фонду спеціальних операцій нині перевищують 10 млрд дол. США.
Власний капітал МаБР, що безперервно зростав упродовж усього періоду існування Банку (досягши 101 млрд дол. у 2002 p.), складається із двох частин: сплаченої (4,3 %) і несплаченої (95,7 %); остання, як і в МБРР, вважається "гарантійною" (callable) і підлягає сплаті лише "за запитанням", тобто в разі нездатності Банку виконати свої зобов'язання перед власними позикодавцями. Саме наявність останньої частини (і, головним чином, висока частка в ній зобов'язань США і країн "великої сімки") дає Банкові змогу робити багатомільярдні запозичення на світових ринках капіталу на найвигідніших умовах.
Кількість належних кожній країні акцій і, відповідно, сума внеску до статутного капіталу є визначальними для розподілу голосів між країнами — членами Банку у вищих керівних органах МаБР. Згідно зі встановленим у Банку порядком представник кожної країни в Раді управляючих має 135 голосів плюс 1 голос за кожні 10 тис. дол. внеску до МаБР. Сполучені Штати, наприклад, володіють найбільшою кількістю голосів — 30,5 % (спочатку — 34 %); Аргентина має 12,7 % голосів, Бразилія — 12,07 %, Мексика — 7,76 %, Венесуела — 6,47 %, Японія — 5 %, Канада — 4 %, а всі європейські країни разом — 15 % (спочатку — 11 %). Усього частка країн Латинської Америки та Карибського басейну становить близько 50 % статутного капіталу МаБР, що забезпечує їм половину голосів у Раді управляючих Банку.
Рада управляючих за Статутом зосереджує у своїх руках всю повноту влади в Банку. Цей орган уповноважений вирішувати всі стратегічні питання організації й діяльності МаБР. До її складу входить 46 (за кількістю країн — членів МаБР) урядовців високого рангу — по одному від кожної країни. Збирається Рада 1 раз на рік. За свою роботу в Раді управляючі не отримують зарплатні, але саме вони визначають її розмір для інших посадових осіб Банку, в тому числі для виконавчих директорів і Президента Банку (нині — Енріке Іглесіас), на яких покладається оперативне управління Банком.
Штаб-квартира МаБР розташована у Вашингтоні, а його представництва відкриті в кожній латиноамериканській країні, що є членом Банку, а також у Парижі та Токіо.
Частка власних ресурсів у кредитах, що надаються Банком, є досить невисокою — зазвичай вона не досягає і 20 %. Основну ж частину кредитів становлять кошти, залучені самим Банком з ринків капіталу Європи, Азії та Америки в результаті розміщення на них власних облігацій.
Облігації МаБР, так само як і цінні папери МБРР, мають найвищий рейтинг — ААА. Обсяг щорічних запозичень МаБР за останні роки коливається від 6 до 10 млрд дол. — керівництво Банку стежить за тим, щоб загальна величина запозичених коштів не перевищувала 80 % власного капіталу. Головними покупцями облігацій МаБР є центральні банки, пенсійні, трастові та інвестиційні фонди, а також комерційні банки промислово розвинутих країн. Досить цікавим є той факт, що МаБР залучає кошти не тільки з традиційних ринків капіталу, але Й з таких країн, як Австралія, Канада, Польща та Тайвань.
Ще одним джерелом формування кредитів, що надаються країнам Західної півкулі під егідою Банку, є кошти, які надходять у формі доброчинних внесків країн-донорів до трастових фондів МаБР. Зокрема, в межах МаБР функціонує Фонд спеціальних операцій, капітал якого перевищує 10 млрд дол. Крім того, вже майже 40 років МаБР управляє фінансованим урядом США і заснованим при організації "Союз задля прогресу" Трастовим фондом соціального прогресу (активи — 525 млн дол.), Венесуельським трастовим фондом з активами близько 500 млн дол. (створений у 1975 р.) та ще більш ніж десятком інших трастових фондів, довірених йому для управління як членами, так і нечленами Банку. Найбільшу активність у фінансуванні спеціальних фондів виявляють США, Велика Британія, Канада, Німеччина, Норвегія, Швеція, Швейцарія та Ватикан.
МаБР створив також і самостійні спеціалізовані структури, до яких належать Міжамериканська інвестиційна корпорація та Багатосторонній інвестиційний фонд.
Міжамериканська інвестиційна корпорація (lnter-American Investment Corporation) являє собою автономну філію, метою якої є сприяння розвиткові малого та середнього бізнесу шляхом надання власникам підприємств кредитів через національних фінансових посередників, а також гарантій для залучення приватних інвестицій з ринків капіталу. Корпорація залучає й інших кредиторів шляхом утворення кредитних синдикатів, організації спільного кредитування проектів тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні фінанси» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МІЖАМЕРИКАНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ“ на сторінці 1. Приємного читання.
