ПІДХОДИ КРЕДИТОРІВ ТА БОРЖНИКІВ ДО ПОДОЛАННЯ КРИЗИ ЗАБОРГОВАНОСТІ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ

Міжнародні фінанси

Як відомо, останнє десятиліття XX ст. позначилося новим витком у розвитку широкомасштабної й всеохопної кризи світової заборгованості. Проте всі попередні десятиліття характеризувалися локальними кризами, які розвивалися прискореними темпами, коли та чи інша країна-дебітор вимагала серйозного перегляду своїх боргових зобов'язань. Так, 1956 р. датується перша угода про реорганізацію зовнішнього боргу, а всього до 1982 р. було укладено майже 70 таких угод.

У другій половині XX ст. проблема зовнішньої заборгованості набула по суті глобального характеру. Вперше зі всією гостротою вона постала перед країнами, що розвиваються. З кінця 80-х років минулого століття до групи світових боржників приєдналися країни Східної Європи та країни — правонаступник СРСР.

Встановлення між країнами відносин нетто-боржників і нетто-кредиторів може породити проблеми економічної і навіть політичної залежності. При досягненні певного рівня заборгованості можливість вдаватися до нових позик на ринках суттєво обмежується і фінансування зростаючого дефіциту може здійснюватися тільки шляхом відкритого втручання країн-партнерів або міжнародних організацій. Рано чи пізно таке фінансування пов'язується з умовами регулювання платіжного балансу, які стосуються вибору економічної політики.

Перші спроби подолати кризу заборгованості країн, що розвиваються, були зроблені на початку 80-х років, коли стало очевидним, що подальший розвиток кризи може мати згубні наслідки не тільки для країн-боржників, а й для великих комерційних банків та економічного зростання розвинутих країн. Як кредитори, так і боржники з часом змінювали свої підходи до вирішення цієї проблеми, оскільки відбувалось переосмислення ними реального стану і перспектив розвитку зовнішньої заборгованості країн "третього світу".

Підхід кредиторів

Перший період: 1982—1985рр. Ключовою подією цього періоду виявилася заява уряду Мексики в 1982 р. про неспроможність країни далі виплачувати заплановані проценти за зовнішніми боргами країни. Протягом кількох наступних місяців до цієї заяви приєднались інші країни-боржники.

Для даного періоду характерні значні обсяги заборгованості великих країн, що розвиваються, з середнім рівнем доходу перед основними комерційними банками. Оскільки сума заборгованості часто була більшою за капітальну базу цих банків, перспектива невиконання умов кредитних угод ставила під загрозу стабільність міжнародної банківської системи. В той час причину боргової кризи вбачали в тимчасових проблемах короткострокової ліквідності країн-боржників, тобто в короткостроковому дефіциті валютних резервів країн-позичальників, котрий, як вважалося, мав невдовзі зменшитися завдяки зростанню світового попиту на споживчі товари. Таке бачення природи кризи зумовило відповідні методи її подолання, такі як продовження термінів погашення боргів та надання нових позик для обслуговування старих боргів (як правило, під тиском МВФ чи урядів країн-кредиторів) у поєднанні з перебудовою грошової та макроекономічної систем країн-боржників. Отже, мета цих заходів полягала у скороченні поточних зобов'язань боржника з обслуговування боргу шляхом перенесення строків погашення основної суми боргу. Внаслідок реалізації даної стратегії зростали сукупні зобов'язання країни-боржника і майбутні зобов'язання з обслуговування боргу. В основі перегляду банківської заборгованості лежав принцип необхідності підтримання регулярної сплати процентів за кредитами. Для цього використовувалися переважно нові кредити, і такий перегляд супроводжувався створенням більш жорстких умов для країни-боржника.

Провідну роль у вирішенні проблеми міжнародної заборгованості в цей період відігравав МВФ, який розробляв для кожної країни-боржника стабілізаційну програму, прийняттям якої обумовлювалося отримання країною нових банківських кредитів. Розроблена МВФ програма була спрямована на макроекономічну стабілізацію в країні протягом 12—15 місяців, тобто строку, передбаченого типовою угодою про резервні кредити. Як правило, така програма охоплювала лібералізацію або скасування валютного та імпортного контролю, зниження курсу національної валюти, відкриття ринків країни та жорсткі антиінфляційні заходи.

На даному етапі країни, що розвиваються, вирішували проблеми своєї заборгованості поодинці, що значно ускладнювало ситуацію. Загалом було підписано 67 угод з перегляду заборгованості, які охопили приблизно половину всіх банківських кредитів, отриманих країнами, що розвиваються.

Ще однією характерною рисою даного етапу була централізація боргу в руках незначної кількості боржників у країні-позичальниці, що стало приводом для покладання на суверенну державу відповідальності за приватні зовнішні борги своїх установ і організацій. Запровадження даної стратегії призвело до погіршення добробуту громадян країни-позичальниці, оскільки валюту для виплати поточних зобов'язань з обслуговування боргу доводилось отримувати за рахунок скорочення витрат, включаючи імпорт та перерозподіл ресурсів із забезпечення внутрішнього попиту на діяльність, що дає валютні надходження.

Другий період: 1985—1987 рр. До 1985 р. основні кредитори зрозуміли, що причина боргової кризи не зводиться до проблеми ліквідності, що економічні негаразди країн-позичальниць мають структурний характер і потребують для свого подолання довгострокових зусиль. Здійснення економічних реформ у цих країнах гальмувалося соціальними і політичними факторами. Водночас через низькі рівні прибутку і нестабільність фінансового середовища відбувався відплив приватного капіталу, а це погіршувало платіжний баланс країн, що розвиваються. Таким чином, попередні заходи кредиторів з реструктуризації боргів, що не передбачали скорочення самої заборгованості чи обсягу її обслуговування, виявилися неефективними.

Тому в жовтні 1985 р. міністр фінансів США Джеймс Бейкер виступив з ініціативою, яка передбачала збільшення кредитування 15 основних країн-боржників. У межах цього кредитування 20 млрд дол. мали надати комерційні банки, а 9 млрд — МВФ і МБРР. Дана стратегія, що дістала назву "план Бейкера' була першим сигналом того, що світ визнав важливість та довгостроковий характер проблеми заборгованості країн, що розвиваються. План Бейкера полягав у наданні боржникам достатніх стимулів для сплати поточних зобов'язань з обслуговування боргу. За умови, що вони погодяться обслуговувати свій борг і надалі виконувати умови своїх угод з міжнародними фінансовими організаціями, ці країни мали отримати нові додаткові кредити, окрім тих, що необхідні для обслуговування боргу. Цільовим призначенням цих додаткових кредитів були структурна перебудова економіки та стимулювання економічного зростання країн-боржників.

Основна мета плану Бейкера не відрізнялася від тієї, яку ставили перед собою кредитори в попередній період. Вона полягала у збереженні вартості активів кредиторів шляхом гарантування своєчасних платежів з поточного обслуговування боргу. Однак відбулися зміни в ролі міжнародних фінансових установ. На перший план вийшов Всесвітній банк, який, на відміну від МВФ, надавав країні-боржнику допомогу в адаптації до її нового економічного становища, а не в короткостроковій стабілізації її економіки. Діяльність Всесвітнього банку була спрямована на середньо- та довгострокові структурні зміни в країні, необхідні для стимулювання і підтримання її економічного зростання.

План Бейкера не мав позитивних результатів у жодній з країн, оскільки був розроблений тоді, коли обсяг зовнішньої заборгованості й виплат за нею досяг таких розмірів, що неможливо стало не тільки виплачувати, а й утримувати борг на досягнутому рівні без використання механізмів його списання.

Третій період: 1987—1989рр. План Бейкера не передбачав механізму для зобов'язування комерційних банків внести додаткові кошти, передбачені стратегією. Тим часом унаслідок сприятливих економічних умов протягом 80-х років банки отримали значні доходи від буму злитті в і поглинань, позик для придбання нерухомості та операцій з обміну боргів на цінні папери. Таким чином, багато комерційних банків змогли акумулювати резерви для покриття збитків, пов'язаних з неповерненими боргами суверенних держав. Отже, ці банки стали менш заінтересованими у збереженні власних активів і відповідно наданні з цією метою нових кредитів країнам-боржникам. Тому банки схилялися до розгляду питання про створення таких механізмів, що зменшували б боргові зобов'язання позичальника, але більш адекватно відображали його реальну платоспроможність.

Такий підхід комерційних банків дістав практичне втілення в 1987 р., коли "Сітібанк" анулював позику в 3 млрд дол. СІЛА, яку він надав країнам, що розвиваються. Другою значною подією у цьому плані став початок перерахунку боргу Мексики за сприяння "Морган Гаранті Банку". Цей перерахунок являв собою обмін 20 млн дол. США кредитних паперів, якими володіли банки-позичальники, на кожні 10 млн дол. США нових облігацій, випущених країною. Ці облігації були забезпечені облігаціями Міністерства фінансів США з нульовим купоном, придбаними Мексикою. Таким чином, Мексика дістала можливість придбати 10 млн дол. США за строковою вартістю нульових купонів Міністерства фінансів США, витративши на це 4 млн дол. США готівкою, та погасити 20 млн дол. США номінальної вартості банківського боргу. Однак через не дуже привабливі строки такого обміну тільки невелику частину боргу було погашено.

Подібні експерименти з використанням методів скорочення і полегшення боргового тягаря привели до того, що учасники переговорного процесу почали надавати кредиторам "меню варіантів", яке давало змогу кожному з них вибирати форму полегшення заборгованості позичальника. Таке "меню" передбачало припинення або надання нових позик боржникам чи скорочення основної суми боргу та зобов'язань зі сплати процентів. Таким чином, стратегія перегляду боргу поступово переносилася зі збереження активів на скорочення боргу.

Четвертий період: з 1989 р. На даному етапі підхід кредиторів до проблеми кризи заборгованості країн, що розвиваються, грунтується на принципі скорочення боргу та зниження процентних ставок. З такою ініціативою в 1989 р. виступив міністр фінансів США Ніколас Брейді. Хоча до цього часу деякі комерційні банки вже почали скорочувати борг, виступ Брейді став офіційним визнанням того, що борг не буде повернений у повному обсязі і банки понесуть збитки. Запропонований Брейді план полягав у тому, щоб кредитори надавали країні-боржнику можливість обміняти ЇЇ заборгованість на менші за обсягом зобов'язання, які вона була б здатна повністю обслуговувати. Передбачалося, зокрема, використання таких форм, як викуп країнами, що розвиваються, своїх зобов'язань у кредиторів зі знижкою, перетворення боргів у цінні папери з меншим номіналом чи під нижчі проценти (ці папери дістали назву "облігації Брейді").

Подібні поступки мали застосовуватись за добровільної згоди банків і лише до країн-боржників, які проводили політику економічної стабілізації згідно з рекомендаціями МВФ та МБРР. Умови полегшення боргового тягаря розглядались окремо для кожного випадку шляхом переговорів між країною-боржником та комітетом, що представляє банки-кредитори.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні фінанси» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПІДХОДИ КРЕДИТОРІВ ТА БОРЖНИКІВ ДО ПОДОЛАННЯ КРИЗИ ЗАБОРГОВАНОСТІ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Частина 1. Світова і фінансова система

  • Особливості міжнародних фінансових відносин доби Середньовіччя

  • Міжнародні фінанси на рубежі XXI ст.

  • ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ

  • Висновки

  • ГЛОБАЛЬНІ ВИКЛИКИ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ

  • ЧИННИКИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОВИХ ФІНАНСІВ

  • ЕВОЛЮЦІЯ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ АРХІТЕКТУРИ

  • НАСЛІДКИ ФІНАНСОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

  • Висновки

  • ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ СВІТОВИХ ФІНАНСІВ

  • Міжнародні валютні ринки

  • МІЖНАРОДНА БАНКІВСЬКА СПРАВА

  • Фінансова система ТНК

  • МІЖНАРОДНІ ПОРТФЕЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ

  • Висновки

  • Розділ 4. ЕВОЛЮЦІЯ СВІТОВОЇ . ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ

  • Бреттон - Вудська валютна система

  • Ямайська валютна система

  • Висновки

  • Економічне підґрунтя

  • Структура Європейської системи центральних банків

  • КРИТЕРІЇ ВАЛЮТНО ФІНАНСОВОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

  • Оптимальні валютні зони як теоретична основа регіональних валютних угруповань

  • Валютно-фінансова конвергенція — умова макроекономічної стабільності

  • РОЛЬ ЄВРО В МІЖНАРОДНІЙ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІЙ СИСТЕМІ

  • Валюта міжнародних депозитів та інвестицій

  • Передумови перетворення евро на ключову валюту

  • Висновки

  • Розділ 6. ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС

  • КОНЦЕПЦІЯ РЕЗИДЕНТНОСТІ

  • Рахунок поточних операцій

  • Рахунок операцій з капіталом і фінансовими інструментами

  • ОСНОВНІ ПРАВИЛА ЗАПИСУ ОПЕРАЦІЙ У ПЛАТІЖНОМУ БАЛАНСІ

  • Частина 2. Світовий фінансовий ринок

  • Передумови створення валютних ринків

  • ВИДИ ВАЛЮТНИХ РИНКІВ

  • УЧАСНИКИ ВАЛЮТНИХ РИНКІВ

  • Брокерські (маклерські) фірми

  • Поняття та види валютних позицій

  • Висновки

  • РИНОК ЄВРОВАЛЮТ

  • СНОВНІ СЕГМЕНТИ ЄВРОВАЛЮТНОГО РИНКУ

  • ОПЕРАЦІЇ НА РИНКУ ЄВРОВАЛЮТ

  • Часова структура і форвардна крива дохідності

  • Особливості ринку євровалют

  • Висновки

  • Розділ 9. МІЖНАРОДНІ КРЕДИТНІ РИНКИ

  • Експортні кредити

  • СУБ'ЄКТИ ТА ІНСТРУМЕНТИ МІЖНАРОДНОГО РИНКУ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

  • СИНДИКОВАНІ ЄВРОКРЕДИТИ

  • СУВЕРЕННІ БОРЖНИКИ НА РИНКУ НЕСЕК'ЮРИТИЗОВАНИХ КРЕДИТІВ І ПОЗИК

  • Цільові позики

  • Висновки

  • Розділ 10. МІЖНАРОДНІ РИНКИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

  • Структурні сегменти міжнародного ринку цінних паперів

  • ВАЛЮТНА СТРУКТУРА МІЖНАРОДНОГО РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

  • ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

  • Висновок

  • МІЖНАРОДНІ ОБЛІГАЦІЇ: ОСНОВИ

  • Оцінка кредитного ризику і рейтинг на міжнародному ринку облігацій

  • РИНКИ ІНОЗЕМНИХ ОБЛІГАЦІЙ

  • Емісія та обіг іноземних облігацій

  • Ринок іноземних облігацій Швейцарії

  • РИНКИ ЄВРООБЛІГАЦІЙ

  • Єврооблігації як фінансовий інструмент

  • Основні інструменти ринку єврооблігацій

  • Первинний ринок єврооблігацій

  • Розвиток вторинного ринку єврооблігацій

  • Торгівля єврооблігаціями

  • ГЛОБАЛЬНИХ ОБЛІГАЦІЙ

  • ПРОГРАМИ БОРГОВОГО ФІНАНСУВАННЯ

  • Програми середньострокових нот США

  • Розділ 12. МІЖНАРОДНИЙ РИНОК АКЦІЙ

  • ІНОЗЕМНІ АКЦІЇ ТА ЄВРОАКЦІЇ

  • Фактори розвитку ринку іноземних акцій

  • Європейський ринок іноземних акцій

  • Ринок іноземних акцій Великої Британії

  • Ринок іноземних акцій США

  • РИНОК ДЕПОЗИТАРНИХ РОЗПИСОК

  • Типи програм депозитарних розписок

  • Переваги фінансування та інвестування через механізм депозитарних розписок

  • МІЖНАРОДНІ (СВІТОВІ) ІНДЕКСИ АКЦІЙ

  • Висновок

  • Розділ 13. РИНКИ ПОХІДНИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ

  • Ланцюжок біржових наказів

  • ОПЦІОНИ

  • СВОПИ

  • Види свопів

  • СИНТЕТИЧНІ ПОХІДНІ ЦІННІ ПАПЕРИ

  • "Уповільнені" свопи і свопи з метою пролонгування позиції

  • Перкс

  • Частина 3. Світові фінансові центри

  • ФІНАНСОВІ ЦЕНТРИ РОЗВИНУТИХ КРАЇН

  • Париж

  • ФІНАНСОВІ ЦЕНТРИ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ

  • ОФШОРНІ ФІНАНСОВІ ЦЕНТРИ

  • Умови діяльності в офшорних центрах

  • ВИСНОВКИ

  • ПЕРСПЕКТИВИ ПРИЄДНАННЯ ЛОНДОНА ДО ЄВРОЗОНИ

  • Частина 4. Міжнародна банківська справа

  • ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОГО КАПІТАЛУ

  • КЛАСИФІКАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ БАНКІВ

  • КОНЦЕПЦІЯ ТА ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНОГО БАНКІВСЬКОГО КАПІТАЛУ

  • ЗАГОСТРЕННЯ КОНКУРЕНЦІЇ МІЖНАРОДНИХ БАНКІВ

  • Висновки

  • РЕГУЛЮВАННЯ ЦЕНТРАЛЬНИМ БАНКОМ ДІЯЛЬНОСТІ КРЕДИТНИХ УСТАНОВ

  • ПОСЛУГИ ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ

  • ЗОЛОТОВАЛЮТНІ РЕЗЕРВИ ТА МІЖНАРОДНА ПОЗИЦІЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ

  • Розділ 18. БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ НА МІЖНАРОДНИХ РИНКАХ

  • ПРОЕКТНЕ ФІНАНСУВАННЯ

  • РОЗВИТОК СУЧАСНИХ БАНКІВСЬКИХ ТЕХНОЛОГІЙ

  • ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНИХ БАНКІВСЬКИХ РОЗРАХУНКІВ

  • Частина 5. ТНК у світовому фінансовому середовищі

  • ВИЗНАЧЕНЯ ПІІ ТА ОЦІНКА ЇХНЬОГО ОБСЯГУ

  • ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ПІІ

  • МОТИВИ ЗДІЙСНЕННЯ ПІІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИМИ КОРПОРАЦІЯМИ

  • Висновки

  • НЕОБХІДНІСТЬ ТА ПЕРЕДУМОВИ ІНТЕРНАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ ТРАНСАКЦІЙ

  • ТРАНСФЕРНІ ЦІНИ

  • Тарифний ефект

  • ПРИСКОРЕННЯ ТА ЗАТРИМУВАННЯ ПЛАТЕЖІВ ("ЛІДЗ ЕНД ЛЕГЗ")

  • ЦЕНТРИ ПОВТОРНИХ РАХУНКІВ

  • ТРАНСФЕРИ КОМІСІЙНИХ ПЛАТЕЖІВ ТА ПЛАТЕЖІВ ЗА ТЕХНОЛОГІЮ

  • ТРАНСФЕРИ ДИВІДЕНДІВ

  • ВНУТРІШНЬОКОРПОРАЦІЙНІ КРЕДИТИ

  • ВИБІР ВАЛЮТИ РАХУНКІВ

  • Висновки

  • Розділ 21. МІЖНАРОДНЕ КОРОТКОСТРОКОВЕ ФІНАНСУВАННЯ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОЇ ФІРМИ

  • ВНУТРІШНЬОКОРПОРАЦІЙНЕ ФІНАНСУВАННЯ

  • ФІНАНСУВАННЯ ВІД НЕБАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ

  • Висновки

  • ІНОЗЕМНЕ ФІНАНСУВАННЯ

  • Висновки

  • КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ОПОДАТКУВАННЯ ТНК

  • ПОДАТКОВІ УГОДИ

  • ОПОДАТКУВАННЯ ТНК У США

  • "ПОДАТКОВІ ГАВАНІ"

  • Висновки

  • Частина 6. Портфельне інвестування та управління ризиками

  • ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНИХ ПОРТФЕЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

  • ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

  • Зародження теорії портфельного інвестування

  • Однофакторна модель ринку капіталів Шарпа

  • Висновки

  • ВАЛЮТНІ РИЗИКИ

  • Трансляційний ризик

  • Економічний ризик

  • ПРОЦЕНТНИЙ РИЗИК

  • РИЗИК УТРАТ ВІД ЗМІНИ КУРСУ АКЦІЙ

  • Частина 7. Міжнародні валютно-фінансові організації

  • КЛАСИФІКАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

  • МФО І ГЛОБАЛІЗАЦІЯ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

  • ОФІЦІЙНА МІЖНАРОДНА ДОПОМОГА РОЗВИТКОВІ: СУБ'ЄКТИ ТА ВИДИ

  • ІНСТРУМЕНТИ ОМДР

  • Висновки

  • ПЕРЕДУМОВИ ЗАСНУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО ФОНДУ

  • МЕТА І ФУНКЦІЇ МВФ

  • СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ МВФ

  • ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ФОНДУ ТА ЙОГО КЕРІВНІ ОРГАНИ

  • КРЕДИТНІ РЕСУРСИ МВФ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

  • Еволюція ролі золота

  • СПЕЦИФІКА КРЕДИТІВ МВФ

  • Звичайні механізми фінансування

  • Спеціальні механізми фінансування

  • Пільгове кредитування

  • Висновки

  • Розділ 28. ГРУПА ВСЕСВІТНЬОГО БАНКУ

  • Організаційна структура МБРР

  • Кредитна політика МБРР

  • Кредитні операції МБРР

  • МБРР і спільне фінансування

  • МІЖНАРОДНА АСОЦІАЦІЯ РОЗВИТКУ

  • Кредитування МАР

  • МІЖНАРОДНА ФІНАНСОВА КОРПОРАЦІЯ

  • МФК і приватизація

  • БАГАТОСТОРОННЯ АГЕНЦІЯ ГАРАНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ

  • Висновки

  • З історії банку міжнародних розрахунків

  • Органи управління Банком

  • ЗАВДАННЯ, ФУНКЦІЇ, ОПЕРАЦІЇ БМР

  • БМР як форум для міжнародного валютного та фінансового співробітництва

  • БМР як агент та довірена особа

  • Висновки

  • СПІЛЬНІ РИСИ РЕГІОНАЛЬНИХ БАНКІВ І МІЖНАРОДНОГО БАНКУ РЕКОНСТРУКЦІЇ Й РОЗВИТКУ

  • МІЖАМЕРИКАНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ

  • АЗІЙСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ

  • АФРИКАНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ

  • СУБРЕГІОНАЛЬНІ БАНКИ РОЗВИТКУ

  • Висновки

  • ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ

  • ІНСТРУМЕНТИ ФІНАНСУВАННЯ І ОПЕРАЦІЇ

  • Кредитування

  • Інвестиції в акціонерний капітал

  • Частина 8. Механізм функціонування світових фінансів

  • УГОДИ НА ТЕРМІН

  • Методи котирувань форвардного курсу

  • Особливості ф'ючерсних угод

  • ОПЦІОННІ УГОДИ

  • Механізм здійснення опціонної угоди

  • ОПЕРАЦІЇ "СВОП"

  • ВАЛЮТНИЙ АРБІТРАЖ ТА ЙОГО РІЗНОВИДИ

  • Розділ 33. МІЖНАРОДНІ ПЛАТІЖНІ СИСТЕМИ

  • НЕОБХІДНІ УМОВИ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ

  • СИСТЕМА TARGET ЯК НЕВІД'ЄМНА ЧАСТИНА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО ТА ВАЛЮТНОГО СОЮЗУ

  • ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БЕЛЬГІЙСЬКОЇ ПЛАТІЖНОЇ СИСТЕМИ ELLIPS

  • Висновки

  • Розділ 34. СТРАХУВАННЯ ЯК СКЛАДОВА СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ

  • МІЖНАРОДНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Висновки

  • ВИДИ ЛІЗИНГУ

  • СУБ'ЄКТИ МІЖНАРОДНИХ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ

  • ПЕРЕВАГИ МІЖНАРОДНОГО ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ

  • Висновки

  • ПОНЯТТЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

  • СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ НА ФІНАНСОВИХ РИНКАХ

  • Електронні платіжні системи

  • Інтернет-трейдинг

  • ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРНЕТУ У СФЕРІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ

  • Висновки

  • Міжнародний контроль за рухом капіталу

  • ФОРМУВАННЯ СПІЛЬНИХ ПІДХОДІВ ДО МІЖНАРОДНОГО ІНВЕСТУВАННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОМПАНІЙ

  • Світова організація торгівлі: торгівля послугами та пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи

  • ЗАХИСТ ІНВЕСТИЦІЙ

  • Міжнародний центр урегулювання інвестиційних суперечок

  • ГЛОБАЛЬНІ ПОДАТКИ

  • Висновки

  • Розділ 38. МІЖНАРОДНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ:

  • БАНК МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ

  • Базельський комітет із платіжних систем та розрахунків

  • МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ КОМІСІЙ З ЦІННИХ ПАПЕРІВ

  • Висновки

  • Розділ 39. УРЕГУЛЮВАННЯ СВІТОВОЇ КРИЗИ ЗАБОРГОВАНОСТІ

  • ПІДХОДИ КРЕДИТОРІВ ТА БОРЖНИКІВ ДО ПОДОЛАННЯ КРИЗИ ЗАБОРГОВАНОСТІ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ
  • МЕХАНІЗМИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОГО БОРГУ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ

  • Вторинний ринок зовнішніх боргів

  • Реорганізація офіційного боргу

  • Висновки

  • Частина 10. Проблеми і перспективи інтеграції України в систему світових фінансів

  • Розділ 41. УКРАЇНА І МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Огляд основних проектів Всесвітнього банку в Україні

  • ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

  • Висновки

  • КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ З РОСІЄЮ

  • ПОЗИКИ НА МІЖНАРОДНИХ РИНКАХ КАПІТАЛУ

  • Реструктуризація боргів

  • Рух капіталів

  • ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

  • Термінологічний словник