з Г'юстонськими умовами:
• строк погашення комерційних кредитів збільшувався до 15 років, включаючи пільговий період 8 років;
• строк погашення кредитів, наданих у межах програм офіційного розвитку, збільшувався до 20 років з пільговим періодом 10 років;
• кредитори отримували право продавати чи обмінювати боргові зобов'язання з погашення всієї суми кредитів, наданих у рамках офіційного сприяння розвиткові, або 10 % непогашеної суми комерційних кредитів (чи зобов'язання з погашення комерційних кредитів на суму 10 млн дол. США, якщо дана величина буде більшою за вказані 10 %).
Для того щоб отримати право на реструктуризацію боргу за Гюстонськими умовами, країна-боржник має відповідати принаймні двом із трьох таких критеріїв:
• 4 річний дохід на особу не має перевищувати встановлену Всесвітнім банком верхню межу для даної групи країн;
• співвідношення суми боргу кредиторам Паризького клубу і суми боргу комерційним кредиторам має дорівнювати 1,5;
• обсяг заборгованості має характеризуватися такими показниками: сума боргу не менша за 50 % ВВП; співвідношення суми боргу до вартості експорту не менше від 275 %, коефіцієнт запланованого обслуговування боргу не менший за 30 %.
За період з 1990 по 1992 р. на основі Г'юстонських умов було підписано 15 угод про перегляд боргів загальною вартістю приблизно 18,4 млрд дол. США.
Лондонські умови
В 1990 р. стало очевидним, що надані згідно з попередніми умовами пільги недостатні для вирішення проблеми країн-боржників. Тому були запропоновані Тринідадські умови, які передбачали списання 2/3 боргу найбідніших країн та країн із найбільшими сумами зовнішнього боргу. Однак на зустрічі голів держав "великої сімки" в Лондоні ці умови не були підтримані в повному обсязі. В грудні 1991 р. Паризький клуб прийняв компромісні Лондонські (посилені Торонтські) умови. Замість списання 2/3 боргу вони передбачали чотири варіанти 50%-го скорочення чистої приведеної вартості сум, що піддягали консолідації та належали до непогашених комерційних кредитів (тобто сум, що не належали до залишку боргу). Варіанти Лондонських умов:
• анулювання 50 % боргу і реструктуризація залишкової суми на 23 роки з 6-річним пільговим періодом і нарахуванням процентів за ринковою ставкою;
• реструктуризація боргу за пільговими процентними ставками на 23 роки без пільгового періоду;
• реструктуризація боргу за ринковими процентними ставками на 25 років з 16-річним пільговим періодом;
• реструктуризація зобов'язань з обслуговування кредитів, наданих як офіційне сприяння розвитку, на ЗО років з 20-річним пільговим періодом.
З 1991 по 1993 р. було переглянуто борги 10 країн, зокрема Гвінеї, Мавританії, Мозамбіку, Малі та ін. Загальна сума переглянутих боргів становила 4 млрд дол. США. Чиста приведена вартість зобов'язань цих країн з обслуговування боргу зменшилась приблизно в 2 рази.
Неапольські умови
Діють із початку 1995 р. і спрямовані на подолання проблеми заборгованості країн із низьким рівнем доходу. Вони передбачають такі варіанти:
• 67 %-не списання за чистою приведеною вартістю чи реструк-турування боргу з метою його скорочення на 67 % за ставками, меншими за ринкові (для країн із ВВП на душу населення менш ніж 500 дол. США, або з коефіцієнтом борг/експорт більшим за 350 %);
• 50 %-не списання для інших категорій країн;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні фінанси» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Реорганізація офіційного боргу“ на сторінці 2. Приємного читання.
