Міжнародні, регіональні та національні валютні ринки
Залежно від обсягу і характеру валютних операцій, кількості використовуваних валют, рівня нормативно-правового регулювання валютні ринки поділяються на міжнародні, регіональні та національні (місцеві).
Міжнародні валютні ринки обслуговують рух грошових потоків, опосередковуючи міжнародний обмін товарами, послугами, рух капіталів. У результаті тривалої конкуренції сформувалися світові центри, де зосередилися найбільші банки і біржі, спеціалізовані кредитно-фінансові інституції. Міжнародні валютні ринки розташовані у світових фінансових центрах — у Західній Європі, США, на Далекому та Близькому Сході, в Південно-Східній Азії. Найбільшими є валютні ринки в Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху, Токіо, Сінгапурі. На цих валютних ринках банки проводять операції з ключовими валютами, які широко використовуються у світовому платіжному обігу.
Поряд із світовими центрами валютної торгівлі діють регіональні валютні ринки, наприклад у рамках європейської валютної системи, що виникла на основі регіональної економічної інтеграції країн Західної Європи.
Національний (місцевий) валютний ринок — це ринок однієї держави. Під ним розуміється сукупність операцій, здійснюваних банками, що розташовані на території даної країни. Це, по-перше, операції банків з валютного обслуговування своїх клієнтів (компаній, приватних осіб, банків, що не спеціалізуються на проведенні міжнародних валютних операцій), а, по-друге, власні валютні операції уповноважених банків. У країнах з обмежувальним валютним законодавством офіційний валютний ринок звичайно доповнюється "чорним" (неофіційним ринком) і "сірим" ринком (на якому банки проводять операції з неконвертованими валютами).
Національні (місцеві) валютні ринки забезпечують рух грошових потоків усередині країни й обслуговують зв'язок зі світовими валютними центрами. Характер залучення національних ринків у операції міжнародного валютного ринку залежить від ступеня інтегрованості економіки країни у світове господарство, від стану її валютно-кредитної системи й системи оподаткування, рівня валютного контролю і валютного регулювання (ступеня свободи дій нерезидентів на національному валютному і фондовому ринках), стабільності політичної системи країни і, нарешті, від зручності її географічного розташування.
На регіональних та національних валютних ринках здійснюються операції з певними конвертованими валютами (сінгапурський долар, Саудівський ріал, кувейтський динар тощо.) Котирування валют, які використовуються для валютних операцій у регіоні, відносно регулярно проводиться регіональними банками, а валют місцевого значення — банками, для яких ця валюта є національною й активно застосовується в угодах з місцевими клієнтами.
Слід зазначити, що з розвитком технологій поділ валютних ринків на міжнародні, регіональні та місцеві набирає доволі умовного характеру, оскільки на всіх цих ринках можуть проводитись операції з валютами, які широко використовуються для міжнародних розрахунків. Фактично валютний ринок набув відносної організаційної цілісності у глобальному масштабі.
Організовані та неорганізовані валютні ринки
Організованим ринком є біржовий валютний ринок. Валютна біржа — як правило не комерційне підприємство, оскільки її основне завдання полягає не в одержанні прибутку, а в організації торгів валютою й у мобілізації тимчасово вільних валютних коштів. У деяких країнах (наприклад, у Японії, скандинавських країнах, у Франції та ін.) функціями валютних бірж є встановлення курсу валюти або фіксація довідкових курсів валют.
Переважна частина валютних операцій (понад 90 %) здійснюється на неорганізованому — позабіржовому, або міжбанківському, валютному ринку, на якому дилери проводять операції з використанням електронного й супутникового зв'язку.
Більшість валютних операцій проводяться через банки, які виконують на договірній основі доручення іноземних банків-корес-пондентів. Це дає змогу здійснювати валютні операції безготівковим шляхом. Банки, яким надано право на проведення валютних операцій, називаються уповноваженими, девізними або валютними. Серед комерційних банків чи інших учасників валютного ринку є дилери, які "грають" на пониження ("ведмеді") або на підвищення ("бики") курсу валют.
Відповідно до валютного законодавства більшості країн права банків на проведення всіх або деяких валютних операцій є об'єктом валютного регулювання та валютного контролю. Банки, яким надане право на проведення валютних операцій, самостійно можуть здійснювати їх з урахуванням законодавчо визначених обмежень. Не всі девізні банки можуть повною мірою брати участь в операціях валютного ринку. Величина банку, його репутація, розвиток мережі закордонних відділень та філій, обсяг здійснюваних через банк міжнародних розрахунків — ці фактори безпосередньо впливають на його роль на валютних ринках. Крім того, певне значення мають періодичне запровадження валютних обмежень, стан зв'язку в місці, де розташований банк, політика банку. Найбільший обсяг валютних операцій припадає на транснаціональні великі банки Японії, США, Великої Британії, Німеччини, Швейцарії, Франції та інших розвинутих країн. Транснаціональні банки мають значні конкурентні переваги в боротьбі за вигідні угоди. Завдяки наявності мережі закордонних відділень вони цілодобово проводять валютні операції, по черзі використовуючи свої відділення залежно від часу роботи валютних ринків.
На міжнародному міжбанківському валютному ринку представлені також банки, що спеціалізуються на проведенні операцій з однією або з деякими валютами і встановлюють ціни, як правило, на стандартні суми (5 млн, 10 млн дол. США).
Міжбанківський ринок залежно від видів угод з валютою може мати три сегменти:
• 1) спот-ринок (ринок торгівлі з негайним постачанням валюти; на нього припадає приблизно 65 % усього обороту валюти);
• 2) форвардний ринок (ринок угод на термін, на якому здійснюється до 10 % валютних операцій);
• 3) своп-ринок (ринок, що об'єднує операції з купівлі-продажу валюти на умовах "спот" і "форвард"; на ньому, за деякими оцінками, проводиться до 25 % усіх валютних операцій).
Валютний відділ комерційного банку складається, як правило, з двох підрозділів: дилерського офісу (front-office), завданням якого є укладання валютних угод; операційного офісу (back-office), у функції якого входять перевірка документів, облік та перерахування валюти.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні фінанси» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВИДИ ВАЛЮТНИХ РИНКІВ“ на сторінці 1. Приємного читання.
