Валютний союз ЄС

Міжнародні валютно-фінансові відносини

За підрахунками спеціалістів, впровадження євро дає змогу щорічно заощаджувати близько 100 млрд. французьких франків—суму, в яку обходилася країнам і громадянам ЄС різниця у валютних курсах при розрахунках. Єдина валюта надала імпульс розвитку взаємної торгівлі в рамках ЄС" зміцнила його економічну стабільність, знизила інфляцію та зробила євро конкурентоспроможною валютою на міжнародних валютних ринках. Впровадження євро та створення Центрального банку ЄС стали наріжним каменем економічного і валютного союзу. Вже сьогодні євро — одна з наймогутніших валют світу.

У Мадриді було розроблено деталізований план поетапного введення євро і паралельного створення структур Європейського центрального банку:

• початок 1998 р. ( підготовка ):

  – а) кваліфікація країн за економічними результатами 1996—1997 рр. і прийняття рішення про входження певної країни до Європейського Союзу;

  – б) заснування Європейського центрального банку і мережі національних центральних банків;

• 1 січня 1999р. (початок):

  – а) встановлення "незмінного" обмінного курсу національних валют щодо євро;

  – б) початок використання євро Центральним банком, міжнародними банками і валютними біржами;

  – в) опублікування "нового" державного боргу кожної країни — члена ЄС в європейській валюті;

• 1 січня 2002р. (завершення):

  – а) випуск євробанкнот і монет в євро;

  – б) переведення системи роздрібних платежів у евровалюту;

• 1 липня 2002 р.:

  – а) скасування попередніх валют держав — членів ЄС;

  – б) євро стає єдиним законним платіжним засобом.

Оскільки Європейська валютна система не була заснована на принципі єдиної валюти, до "кошика" ЕКЮ входили національні валюти всіх країн— членів Європейського Економічного Співтовариства, кількість яких було 12 станом на 1994 р.

Згодом у 1995 р. до Європейського Союзу приєднались Австрія, Фінляндія та Швеція, тому всіх країн-членів ЄС налічувалося 15, але впровадили єдину валюту євро, яка була введена з 1 січня 1999 р., тільки 11 країн — членів створеного цього ж року Європейського валютного союзу (ЄВС), що виявилися готовими за всіма встановленими критеріями: Австрія, Бельгія, Фінляндія, Франція, ФРН, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія. До "клубу євро" не була прийнята Греція, оскільки її економіка не задовольняла на той час вимог Європейського валютного союзу. Згодом євро запровадила Фінляндія, а три інші країни, що входили у Європейський валютний союз до його розширення 1 травня 2004 р. — Велика Британія, Данія і Швеція — вирішили не квапитися із введенням нової валюти.

Таким чином, слід розрізняти участь у валютному союзі обов'язкову для всіх членів Європейського Союзу (ЄС) і прийняттям євро, як єдиної валюти. Так, на сьогодні з 27 країн — членів Європейського валютного союзу до зони євро приєдналися 13 країн — членів ЄС (з 1 січня 2007 р. запровадила євро Словенія).

За підрахунками спеціалістів, впровадження євро дало змогу щорічно заощаджувати близько 100 млрд. французьких франків — суму, в яку обходилася країнам і громадянам ЄС різниця при розрахунках у валютних курсах. Єдина валюта надала імпульсу розвитку взаємної торгівлі в рамках ЄС, зміцнила його економічну стабільність, знизила інфляцію і зробила євро конкурентноздатною валютою на міжнародних валютних ринках. Впровадження євро і створення Центрального банку ЄС стало наріжним каменем економічного і валютного союзу. Вже сьогодні євро стало однією з наймогутніших валют світу.

З кожним роком все більше країн — членів ЄС приєднуються до зони євро. Так, якщо на момент введення єдиної валюти їх налічувалося 12, то з 1 січня 2007 р. до Європейського валютного союзу приєдналася Словенія, і кількість країн, що перейшли на єдину грошову одиницю — євро зросла до 13. У 2008 р. на євро планують перейти Кіпр та Мальта, 2009 р. — Словаччина, а у 2010 р. приєднаються до валютного союзу Латвія, Литва, Естонія. За прогнозами, найпізніше за всіх до єврозони увійдуть Польща, Чехія та Угорщина. Таким чином, до 2010 р. до зони євро увійдуть 19 із 27 країн, що на сьогодні входять до складу Європейського Союзу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-фінансові відносини» автора Боринець С.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Валютний союз ЄС“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина І. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ СИСТЕМИ ТА РЕГІОНАЛЬНІ УГРУПОВАННЯ

  • Паризька система золотомонетного стандарту. Генуезька система золотодевізного стандарту

  • Бреттон-Вудська та Кінгстонська валютно-фінансові системи

  • Розділ 2. РЕГІОНАЛЬНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ УГРУПОВАННЯ

  • Валютні зони

  • Валютний союз ЄС
  • Частина ІІ. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ІНСТИТУЦІЇ ТА ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Світовий банк. Банк міжнародних розрахунків

  • Регіональні фінансово-кредитні установи

  • Розділ 4. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СУБ'ЄКТИ МІЖНАРОДНИХ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН

  • Міжнародні та регіональні економічні структури

  • Особливості функціонування фінансової системи ЄС

  • Частина ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВОГО РИНКУ

  • Операції на девізних ринках

  • Міжнародні розрахункові операції

  • Розділ 6. РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОГО РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

  • Міжнародний ринок акцій

  • Міжнародний ринок облігацій. Євроринок

  • Діяльність фондових бірж на міжнародному ринку цінних паперів

  • Розділ 7. ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО РИНКУ КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ

  • Зовнішній борг і проблеми його обслуговування

  • Платоспроможність країни та її складові

  • Частина IV. МІЖНАРОДНИЙ ФІНАНСОВИЙ ЛІЗИНГ

  • Види лізингу

  • Умови лізингового договору та його суб'єкти

  • Розділ 9. МІЖНАРОДНІ ЛІЗИНГОВІ ОПЕРАЦІЇ

  • Суб'єкти міжнародних лізингових операцій

  • Частина V. ГРОШІ ЯК ОСНОВА СВІТОВИХ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

  • Стійкість грошового обігу. Інфляція

  • Рух грошових потоків у сфері міжнародних фінансів

  • Розділ 11. "БРУДНІ" ГРОШІ В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ І ПРОТИДІЯ ЇХ ВІДМИВАННЮ

  • Міжнародна протидія відмиванню "брудних" грошей

  • Україна в боротьбі з відмиванням "брудних" грошей

  • Частина VI. КОНВЕРТОВАНІСТЬ ВАЛЮТ. ВАЛЮТНИЙ КУРС

  • Внутрішня і зовнішня конвертованість

  • Умови повної конвертованості валют

  • Розділ 13. ВАЛЮТНИЙ КУРС

  • Методика визначення валютних курсів

  • Частина VII. ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС ЯК ПІДСУМКОВИЙ ПОКАЗНИК СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ'ЯЗКІВ КРАЇНИ

  • Дефіцит і профіцит платіжного балансу. Концепція резидентності

  • Економічна рівновага платіжного балансу

  • Розділ 15. СТРУКТУРА ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ

  • Загальне сальдо платіжного балансу

  • Чинники, які впливають на стан платіжного балансу

  • Частина VIII. РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН

  • Валютні обмеження та валютні ризики

  • Спеціальні (вільні) економічні зони. Офшорні центри

  • Розділ 17. УДОСКОНАЛЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ СИСТЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ СВІТОВИХ ФІНАНСІВ

  • Удосконалення діяльності міжнародних валютно-фінансових інституцій

  • Паризький та Лондонський клуби

  • Частина IX. ФІНАНСОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

  • Становлення валютного і фінансового ринків України

  • Сучасні проблеми функціонування гривні

  • Розділ 19. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВХОДЖЕННЯ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНУ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВУ СИСТЕМУ

  • Стан і перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями

  • Зміцнення міжнародної платоспроможності України

  • Частина Х. УКРАЇНА І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

  • СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  • Методичні та довідкові видання