• цей сектор у кінцевому підсумку все ж таки забезпечує зайнятість, хоч і випадкову, низькодохідну та позбавлену соціальних гарантій.
Підпільна ("нелегальна", "чорна", "кримінальна") економіка — це, як правило, заборонені законом види економічної діяльності, як-то: незаконне виробництво та збут зброї, наркотиків, контрабанда, рекет, злодійство, бандитизм, а також незаконна практика, наприклад, лікарів без ліцензії, нелегальний гральний бізнес, проституція тощо.
Підпільна економіка розвивається головним чином у межах організованих злочинних угруповань.
Переважну більшість доходів світової організованої злочинності приносять наркотики. Загальний обсяг доходів організованої злочинності світу перевищує сьогодні 1 трлн дол. США.
"Фіктивна" економіка — це хабарництво та різноманітне шахрайство, пов'язане з отриманням і передачею грошей; сюди ж належить і діяльність, спрямована на отримання необґрунтованого зиску та різного роду пільг економічними агентами на основі організованих корумпованих зв'язків.
Цей сегмент тіньової економіки тісно пов'язаний з прагненням економічних агентів отримати "ренту", тобто вигоду, за рахунок особливого статусу в системі економічних зв'язків. Тут провідне місце належить так званій адміністративній ренті — одержання доходу за рахунок використання суб'єктом свого становища в системі державного управління (наприклад, митник отримує ренту за рахунок поборів).
Адміністративна рента часто проявляється у формі корупції — прямого використання службовою особою наданих їй прав з метою особистого збагачення; це також підкуп посадових осіб.
За даними багаторічних опитувань, найбільш корумпованими вважаються такі країни як Бангладеш, Індія, Індонезія, Китай, Нігерія, Пакистан, Росія, До найменш корумпованих належать такі 10 країн: Австралія, Данія, Канада, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Сінгапур, Фінляндія, Швейцарія, Швеція.
У країнах із перехідною економікою адміністративна рента виникає в результаті забезпечення для певної групи підприємств пільгового режиму функціонування за рахунок прямих трансфертів із бюджету або пільгових кредитів для особливо наближених економічних агентів. Це пояснюється залишковими постадміністративними, але все ще значними правами певних державних органів та їх апарату безпосереднього впливу на розподіл матеріальних благ, доходів і власності (особливо в ході приватизації).
Цікаво, що згідно з законодавством деяких країн, сума хабара може відніматися з оподатковуваного прибутку. Так, бельгійське законодавство, наприклад, допускає це для експортних угод за умови: якщо хабарі необхідні, щоб здолати конкурентів; якщо вони прийняті в цій галузі; якщо в міністерство фінансів наданий відповідний документ; якщо назване прізвище отримувача хабара і його адреса. Однак, коли ці умови не дотримані і не названий отримувач хабара, то з підприємця, який платить корпоративний податок, береться за дачу хабара додатковий податок розміром 200 % хабара. У Данії закон ще ліберальніший: тут сума хабара просто віднімається з оподатковуваного прибутку, якщо вона, безперечно, викликана виробничою необхідністю і є помірною. В Японії гроші, виплачувані підприємством у вигляді хабарів, розглядаються як виробничі витрати, якщо назване ім'я й адреса отримувача цих грошей. Аналогічно ставляться до цього питання в Нідерландах. Тут із суми оподатковуваного прибутку можна віднімати всі витрати, так чи інакше пов'язані з підприємницькою діяльністю. Вирішальними тут є добрі наміри підприємця, наприклад, прагнення стимулювати розвиток підприємства. Суди і податкова інспекція в цій країні не в праві визначати, які витрати не можна вважати виробничими, і тому їх не можна віднімати із суми прибутку, який підлягає оподатковуванню. Умови назви отримувача хабара тут відсутні, підприємець повинен лише переконати податкову інспекцію в тому, що такі виплати зроблені в інтересах підприємства. У Великій Британії також виплати у вигляді хабарів дозволено віднімати із суми прибутку, який підлягає оподаткуванню, за умови, що метою таких виплат були інтереси виробництва. Однак податкова служба вправі зажадати назвати прізвище й адресу отримувача таких виплат.
Найсуворіше законодавство щодо давання, одержання хабарів і перетворення їх на "брудні" гроші діє у США. І хоча тут, як у Великій Британії, до виробничих витрат дозволено зараховувати і хабар, але з обов'язковою вказівкою отримувача цих виплат, проте ця процедура обмежена цілою низкою заборон, а саме: кримінально карається давання хабарів усім державним і муніципальним чиновникам, а також працівникам громадських організацій як на території США, так і за їх межами. У цілому ж, незважаючи на заборони й обмеження, суми, виплачувані у всіх країнах у вигляді хабарів, утворюють величезну масу "брудних" грошей, велика частина яких у різних формах проходить процедуру відмивання.
У світовій літературі виділяють щонайменше три головні групи основних генераторів "брудних" коштів:
• 1) організовані злочинні угруповання, яким необхідно легалізувати кошти, отримані внаслідок торгівлі наркотичними речовинами, а також внаслідок здійснення іншої злочинної діяльності;
• 2) терористичні угруповання, які використовують систему відмивання "брудних" грошей для отримання коштів на закупівлю зброї та техніки для ведення військових дій;
• 3) так звані корумповані чиновники, що отримують "брудні" гроші у формі хабарів, коштів із державних соціальних фондів, а також привласнених позик міжнародних фінансових інституцій, отриманих у межах фінансової допомоги.
У сучасній ринковій економіці більшість розрахунків здійснюється без використання готівки, тоді як незаконні доходи надходять у руки злочинних об'єднань у вигляді готівки. Тому для того, щоб ватажки злочинного світу та їхні співучасники змогли вільно розпоряджатися грошима, добутими злочинним шляхом, вони повинні ввести їх в легальний обіг через фінансові установи, господарюючі суб'єкти, використовуючи при цьому довгий ланцюг фінансово-економічних операцій (так звані канали легалізації). Відмивання грошей відбувається переважно у банківській системі, у системі страхування, на ринку капіталів, а також у так званій індустрії розваг (наприклад, з використанням казино й інших закладів, які займаються ігровим бізнесом). Крім того, як головні канали відмивання "брудних" грошей використовуються такі види бізнесу, як торгівля нерухомістю, автомобілями, творами мистецтва, продаж підакцизних товарів, а також такі господарські процеси, як приватизація державних підприємств, участь у створенні венчурних підприємств, банкрутство й ліквідація господарських об'єктів.
До організованих структур, які відмивають "брудні" гроші, належать:
• 1) організована злочинна група, що займається діяльністю, яка приносить великі доходи;
• 2) посередники, які зводять, наприклад, торговців наркотиками з "відмивачами" грошей:
– "піжони":
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-фінансові відносини» автора Боринець С.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 11. "БРУДНІ" ГРОШІ В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ І ПРОТИДІЯ ЇХ ВІДМИВАННЮ“ на сторінці 2. Приємного читання.
