• забезпечення контролю над виплатами грошових засобів і ліквідація всіх незаконних форм перетворення безготівкових грошей у готівкові;
• проведення зваженої політики цін і податків;
• різке скорочення дефіциту державного бюджету і проведення обґрунтованої кредитної політики;
• скорочення загальної державної заборгованості з відстроченого попиту;
• раціоналізація інвестиційного сектору;
• удосконалення процесу конверсії воєнного виробництва;
• скорочення чисельності управлінського персоналу до таких меж, які диктуються станом економіки та суспільного життя країни;
• значне скорочення масштабів і сфер діяльності тіньової економіки;
• раціоналізація зовнішньоторговельних та зовнішньоекономічних відносин.
Дефляція передбачає комплекс економічних заходів щодо вилучення з обігу частини надлишкової грошової маси, випущеної в обіг у період інфляції.
Важливим засобом упорядкування та стабілізації грошового обігу є грошові реформи. У широкому розумінні — це перехід від однієї грошової одиниці до іншої, а у вузькому — лише часткові зміни в грошовій системі.
Розрізняють такі види грошових реформ:
• перехід від одного типу грошової системи до іншого, або від однієї грошової одиниці до іншої;
• заміна знеціненої монети повноцінною або нерозмінних грошових знаків розмінними;
• зміни в системі емісії грошей;
• стабілізація валюти або часткові заходи щодо впорядкування грошового обігу;
• створення нової грошової системи у зв'язку з державною перебудовою.
Віддаючи належне багатій і цікавій практиці проведення грошових реформ у багатьох країнах світу, не завадить згадати і ту реформу, яка проводилася в неймовірно важких господарських умовах переходу до нової економічної політики в колишньому СРСР (1922—1924 рр.). Досить сказати, що влітку 1921 р. склалася така ситуація, коли затрати на випуск грошей та утримання казначейського апарату практично дорівнювали тим реальним прибуткам, що мала держава від емісії. Грошове господарство молодої радянської республіки було повністю дезорганізоване.
В умовах післявоєнної розрухи, коли емісія була чи не головною статтею державних надходжень, здійснити ефективну стабілізацію грошового обігу, забезпечити його стійкість було надзвичайно важким завданням. Підготовка до проведення грошової реформи розпочалася ще в 1920 р. Спочатку цю роботу очолював нарком фінансів М. Крестинський, а з 1924 р. продовжив М. Сокольников. Вони успішно використали один з найпоширеніших методів стабілізації й упорядкування грошового обігу — деномінацію, що означає укрупнення грошової одиниці шляхом обміну її на нову з одночасним перерахунком у співвідношенні обміну знаків усіх цін, тарифів, заробітної плати, тобто зміни масштабу цін.
Під час першої деномінації грошові знаки зразка 1922 р. були замінені на знаки попередніх зразків у співвідношенні 1 : 10 тис, під час другої — 1 крб зразка 1923 р. прирівнювався до 100 крб зразка 1922 р., внаслідок чого грошова маса скоротилась у мільйон разів. Грошовий обіг поступово став рахуватися в "золотих карбованцях". Такий карбованець спочатку був умовною грошовою одиницею. Реальною твердою валютою він став тоді, коли в обіг були випущені банкноти Державного банку — червінці (банківські білети, достоїнством у 10 крб із золотим вмістом 7,742 34 г чистого золота, що дорівнювало кількості золота, яка була в дореволюційній золотій монеті, достоїнством 10 крб). Червінці забезпечувалися на 25 % золотом, іншими дорогоцінностями, а також стійкою іноземною валютою за золотим курсом, на 75 % —товарно-матеріальними цінностями, що знаходилися в господарському обороті і легко реалізувалися.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-фінансові відносини» автора Боринець С.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стійкість грошового обігу. Інфляція“ на сторінці 2. Приємного читання.
