Розділ 17. Філософія політики

Філософія


Нікколо Мак'явеллі (1469-1527)


Італійській державний діяч, філософ, письменник (комедіограф ), поет. У центрі уваги Н. Мак'явеллі - філософія історії та політичні процеси, пов'язані зі створенням, розвитком та руйнуванням держав. У перебігу цих процесів велика роль відведена Фортуні, або Долі, яку Н. Мак'явеллі вважав утіленням неминучого природного порядку речей. Досліджував досвід і правила політичної діяльності, зокрема закликав відокремити політику від моралі та характеризував самостійність, могутність і велич держави як ідеал, для досягнення якого політики повинні використовувати будь-які засоби.


Державець



Скільки існує різновидів володінь і яким чином вони здобуваються



Про володіння спадкові



Про панства змішані



Чому царство Дарія, завойоване Олександером, не повстало проти спадкоємців Олександера по смерті останнього


...Державець ніколи не повинен відриватися від заняття справами військовими (а під час миру йому треба більше вправлятися, ніж на війні); цього він може досягти двома способами: вправлятися на ділі чи подумки. Щодо інших справ, то Державець, окрім турботи про те, щоб його люди були в порядку й добре навчені, має постійно бувати на полюванні, привчати в такий спосіб тіло до труднощів і водночас пізнавати природу місцевості, приглядатися, де височіють гори, сходяться долини, лежать рівнини, знати властивості річок і боліт і ставитися до цього з якнайбільшою увагою. Така наука корисна подвійно. По-перше, Державець докладно вивчає свою країну й може краще зрозуміти, як її захищати; по-друге, завдяки знайомству з цими місцями і звичці до них, він легко розбирається в будь-якій іншій місцевості, яку йому трапляється побачити вперше; адже, наприклад, пагорби, долини, рівнини, річки, болота Тоскани та інших земель мають деяку схожість, так само як знання місцевості в одній країні допомагає ознайомленню з нею в інших країнах.

Державець, якому бракує цього досвіду, не має першої прикмети воєначальника, а саме: вміння переслідувати ворога, ставати табором, водити війська, командувати боєм і успішно для себе облягати міста. Вихваляючи Філопомена, ахейського вождя, дієпсці, між іншим, особливо підносили його за те, що мирного часу він думав лише про засоби як вести війну; гуляючи з приятелями, він часто зупинявся і так з ними розмовляв: якби ворог стояв на тому пагорбі, а ми з нашим військом розташувалися тут, то хто з нас мав би перевагу? Як можна було б іти проти них, зберігаючи бойові шишки? Що слід було б робити, якби нам довелося відступити? Як треба було б його переслідувати, якби відступав він? Так він під час прогулянки розбирав з друзями можливі всі випадки, які можуть статися з військом, вислуховував їхню думку, висловлював свою, підкріплюючи її доказами. Завдяки цим ненастанним роздумам, ніколи під його орудою не могло статися з військами такої прикрості, за якої вій потрапив би у безвихідь.

Щодо розумових вправ, то Державець повинен читати історію й зосереджуватися в ній на діяннях великих мужів, розглядати їхні вчинки на війні, вивчати причини їхніх перемог і поразок, щоб не допуститися помилок одних і наслідувати приклад інших; найважливіше йому чинити, як уже чинив колись той або той видатний муж, який брав за взірець когось, зі славних і звеличених в історії, чиє життя і подвиги завжди були у нього перед очима. За переказами, Олександер Великий наслідував Ахілла, Цезар - Олександера, Сципіон - Кіра. Хто читає Кірів життєпис, написаний Ксенофонтом, той бачить потім у життєписі Сципіона, наскільки це наслідування сприяло його славі і як він у чесноті, привітності, людяності й щедрості керувався ділами Кіра, описаними Ксенофонтом.

Такими самими шляхами має ходити мудрий правитель і ніколи не байдикувати мирного часу, а старанно накопичувати сили, щоб бути міцним у дні невдач, отож-бо, якщо доля одвернеться од нього, він був готовий відбити її удари.


Про риси, за які людей, а найбільше - державців хвалять або гудять



Про щедрість і ощадливість


Отож я почну з перших названих вище прикмет і скажу, як добре було б здобути славу щедрого. Одначе щедрість, виявлена так, що вона за тобою визнається, тобі зашкодить, бо якщо вона робитиметься зі справжньою чеснотою і як треба, то про неї не дізнаються і тебе не облишить лиха слава скупаря. Тому, якщо хочеш зберегти серед людей ім'я щедрого, тоді треба не занехати нічого, щоб жити пишно і бучно, і то настільки, що такий Державець завжди витратить на такі справи всі свої кошти і, зрештою, якщо захоче зберегти славу щедрості, муситиме визискувати народ, здирати податки і йти на все, що можна, аби лиш добути грошей. Це потроху зробить його ненависним для підданців, і оскільки він збідніє, то ніхто його не шануватиме; з такою щедрістю, скривдивши багатьох, обдарувавши лише кількох, він дошкульно відчує першу ж скруту і гине від найменшої небезпеки; якщо ж він це зрозуміє і захоче зупинитися, то зараз же наразиться на звинувачення в скнарості. Тим-то, якщо Державець не може, не шкодячи собі, так виявити цю чесноту щедрості, щоби про неї знали, то, якщо він розсудливий, не треба йому боятися прізвиська скнари, - адже з часом його завжди вважатимуть щедрішим, коли побачать, що завдяки його ощадливості йому вистачає наявних прибутків; що він може захищатися від тих, хто воює з ним, і йти в походи, не обтяжуючи народ. Отож він буде щедрим для всіх, у кого нічого не забирає, а таких переважна більшість, а скупим для тих, кому не дає, себто для небагатьох. У наші часи ми бачили, що великі чини й вичини вершили тільки ті, кого вважали скнарами, інші пропали. Папа Юлій II, який скористався славою щедрості, щоб зійти на престол, потім і не думав триматися за неї, бо йому треба було вести війни.

Нинішній король Франції вів стільки воєн, не обкладаючи своїх підданців великими поборами, тому що завдяки його тривалій ощадливості було покрито всі величезні видатки. Нинішній король Іспанії не міг би ні почати, ні успішно завершити стільки справ, якби його вважали щедрим.

Отож Державцеві, щоб не руйнувати своїх підданців, щоб мати змогу захищати себе, не стати бідним і зневаженим, не бути змушеним зробитися хижим, слід дуже мало зважати на прізвисько скупаря, бо це одна з тих вад, завдяки якій він царює. І якщо хтось скаже: Цезар досяг вищої влади щедрістю, і багато інших дійшли до верховин, оскільки були і мали славу щедрих, то я на це відповім: або ти уже Державець, або ще тільки на шляху до влади. В першому випадку щедрість шкідлива, у другому, безперечно, необхідно вважатися щедрим. Цезар же був одним із тих, хто хотів добитися панування над Римом. Але якби він, діставши владу, прожив ще довго і не зменшив цих витрат, то зруйнував би імперію. Але хтось міг би заперечити: багато тих, хто мав славу особливо щедрого, поробилися державцями і звершили з військами великі подвиги. Я тобі відповім: або Державець тратить кошти свої і своїх підданців, або чужі. В першому разі він має бути ощадливим, у другому - не можна змарнувати ні однієї нагоди до щедрості. Державцеві, який вирушає в похід з армією, живе лупом, грабунками, чужим добром, ця щедрість необхідна, інакше за ним не пішли б його вояки. За рахунок того, що не належить ні тобі, ні твоїм підданцям, можна бути куди гойнішим, як були Кір, Цезар та Олександер: адже розкрадання чужого майна не ущерблює твоєї слави, ба навіть дещо додає до неї; шкодить тільки розтринькування свого. Ніщо так не виснажує тебе, як щедрість. Виявляючи її, ти втрачаєш здатність виявляти її надалі і стаєш бідним і зневажуваним або, намагаючись уникнути нуждоти, робишся хижим і ненависним. А найбільше, чого Державець має остерігатися, це викликати до себе зневагу і ненависть, а щедрість веде тебе і до того, і до того. Тим-то мудріше залишитися з іменем скупця, що хоча і стягає на тебе неславу, але не ненависть, ніж, бажаючи, бути названим щедрим - неминуче дістати ім'я хижака, а це - безчестя й ненависть.


Про жорстокість і милосердя і про те, що краще: щоб тебе любили чи щоб тебе боялися


Переходячи до інших прикмет, згаданих раніше, я скажу, що кожен повелитель повинен прагнути до того, щоб його вважали милостивим, а не жорстоким. Однак треба застерегти від недоречного вияву цього милосердя. Цезар Борджа став нещадним, а проте його жорстокість відродила Романью, об'єднала її, вернула до миру і вірності. Якщо вдуматися як слід, то виявиться, що він був куди милостивіший від флорентійців, які, боячись зажити слави жорстоких, дозволили зруйнувати Пістойю. Отож Державець не повинен боятися, що його ославлять безжальним, коли йому доведеться утримати своїх підданців у єдності і вірності. Адже, покаравши тільки кількох для прикладу, він буде милостивіший за тих, хто своєю надмірною поблажливістю допускає розвинутися безладдю, яке породжує убивства чи грабунки: це звичайно потрясає цілу громаду, а кари, накладені Державцем, падають на окрему людину. З усіх властителів новому Державцеві найважче за інших уникнути славу жорстокого, оскільки нові держави оточені небезпеками. Тому Вергілій устами Дідопи виправдує нелюдяність її правління тим, що воно нове, і мовить:

Долі тягар і недавність держави примушують владно так учиняти і скрізь стерегти широчезні кордони...

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 17. Філософія політики“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Філософія як соціокультурний феномен

  • Борис Яковенко (1884-1949)

  • Карл Ясперс (1883-1969)

  • Розділ 2. Філософія як система знання

  • Рене Декарт (1596-1650)

  • Мартін Гайдеггер (1889-1976)

  • Розділ 3. Категорії філософії, їх зміст і функції

  • Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831)

  • Іммануїл Кант (1724-1804)

  • Трансцендентальний дороговказ для відкриття всіх чистих розсудкових понять

  • Трансцендентальний дороговказ до відкриття всіх чистих розсудкових понять

  • Трансцендентальний дороговказ до відкриття всіх чистих розсудкових понять

  • Розділ 4. Основні етапи розвитку філософської думки

  • Фрідріх Ніцше (1844-1900)

  • Емманюель Левінас (1905-1995)

  • Розділ 5. Філософія та світогляд

  • Володимир Шинкарук (1928-2001)

  • Ернст Кассирер (1874-1945)

  • Розділ 6. Філософія буття

  • Фрідріх Шеллінг (1775-1854)

  • Жан-Поль Сартр (1905-1980)

  • Розділ 7. Філософське розуміння природи

  • Ауреліо Печчеї (1908-1984)

  • Шість стартових цілей

  • Денніс Медоуз (нар. 1942)

  • Розділ 8. Людина як предмет філософського осягнення

  • Лекції з логіки та метафізики в ерлангені

  • Макс Шелер (1874-1928)

  • Еріх Фромм (1900-1980)

  • Розділ 9. Філософія свідомості

  • Розділ третій. Питання методики та проблематика чистої феноменології

  • Глава перша. Попередні методичні міркування

  • Зиґмунд Фройд (1886-1939)

  • Евальд Ільєнков (1924-1979)

  • Розділ 10. Теорія пізнання

  • Бертран Рассел (1872-1970)

  • Павло Копнін (1922-1971)

  • Розділ 11. Філософія та методологія

  • Томас Кун (1922-1996)

  • Пол Феєрабенд (1924-1996)

  • Розділ 12. Філософія мови

  • Олександр Потебня (1835-1891)

  • Людвіг Вітгенштайн (1889-1951)

  • Розділ 13. Філософське осмислення історичного процесу

  • Даніел Белл (нар. 1919)

  • Самуель Гантінгтон (нар. 1927)

  • Розділ 14. Соціальна філософія

  • Соціальна стратифікація

  • Соціальна мобільність, її форми та флуктуації

  • Канали вертикальної циркуляції

  • Хосе Ортега-і-гассет (1883-1955)

  • Герберт Маркузе (1898-1979)

  • Розділ 15. Філософія і духовність

  • Памфіл Юркевич (1826-1874)

  • Семен Франк (1877-1950)

  • Розділ 16. Філософія економіки

  • Макс Вебер (1864-1920)

  • Френсіс Фукуяма (нар. 1952)

  • Розділ 17. Філософія політики
  • Джон Локк (1632-1704)

  • Юрген Габермас (нар. 1929)

  • Розділ 18. Філософія і культура

  • Йоганн Гейзинга (1872-1945)

  • Альберт Швейцер (1875-1965)

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи