Розділ «Шість стартових цілей»

Запропоновані шість цілей спрямовані, як зазначено, на те, щоб стимулювати більш відповідальну людську поведінку в повсякденному житті, у політичних справах, у науково-дослідних пошуках. Першорядне завдання, таким чином, зводиться не до пропозицій конкретних вирішень для тих чи інших проблем, а до того, щоб змусити людей задуматися та підготуватися, долучившись до інформації. Досвід Римського клубу переконав мене в необхідності за можливості звертатися до най видатніших представників наукового світу, знаходячи одночасно при цьому найбільш відповідну форму та доступну мову, щоб зацікавити широку світову громаду. За таких обставин виникає декілька очевидних вимог.

Перш за все особливої ваги набуває тут фактор часу: зараз усе відбувається на таких стрімких швидкостях, що рішення та дії мають у більшості випадків терміновий характер. Тому необхідно забезпечити можливість негайного поширення доступною для розуміння мовою найбільш важливих нових відомостей та фактів стосовно кожної з визначених проблем.

Перша ціль: "зовнішні межі"

Друга ціль: "внутрішні межі"

Третя ціль: культурна спадщина

Захист та збереження культурних особливостей народів та націй цілком справедливо проголошені, особливо в останні роки, ключовим моментом людського прогресу та самовираження. Ці положення досить часто є зручним прикриттям для різноманітних політичних пасток та інтриг. Разом з тим люди починають все більше побоюватися, що в майбутньому всі культури можуть виявитися уподібненими - причому подібність, як показує сьогоднішній досвід, не надто вже й приваблива - цей рух до знеособленої однорідності відбувається вже нині.

Щоб відвернути цю загрозу, маленькі та слабкі країни перетворили тезу про культурні відмінності на основний елемент принципів нового міжнародного економічного порядку та стратегій розвитку. Незважаючи на всі добрі наміри та балаканину на захист культурних відмінностей, зроблено насправді поки що дуже мало. Істинною основою культурного плюралізму майбутнього може стати тільки наша нинішня культурна спадщина. А оскільки вона зараз стрімко деградує та зникає, необхідні найактивніші та термінові заходи, щоб зупинити ці непоправні у майбутньому втрати.

Просто вражає, скільки культурного багатства та різноманітності вклала людина за стовікову, а можливо, ще більш тривалу історію у свою мову, традиції усної творчості, писемність, звичаї, музику, танці, мистецтво наслідування, пам'ятники, образотворче мистецтво тощо. На жаль, не менш вражаючою донині була також її сумна здатність знищувати, загладжувати, паплюжити та забувати цю безцінну спадщину. Подальший розвиток технологічної цивілізації, економічне зростання, зростаюча мобільність людей, чиї поселення займають більшу частину твердої поверхні планети, розширення засобів масової інформації - усе це обіцяє в майбутньому справдження невтішних пророцтв остаточного і безжалісного зникнення з лиця Землі левиної частки того, що ще залишилося від свідчень віри, любові, емоцій, гордості, почуття прекрасного та прагнення до добра минулих поколінь.

Треба негайно вжити найсерйозніші та активні заходи для порятунку культурної спадщини людства, які повинні охопити всі без винятку галузі людської діяльності, використати досягнення всіх наукових дисциплін: археології, епіграфіки, палеографії, філософії, етнології, антропології та передусім історії, щоб спільними зусиллями людства захистити його культурну спадщину. Для того щоб підтвердити повагу як до тих, хто вже пішов з цього світу, так і до тих, хто прийде пізніше, необхідні якісно нові підходи, ідеї та рішення. До таких пропозицій можна частково віднести заснування "Всесвітнього культурного концерну", метою якого стало б фінансування довгострокових культурних програм (сподіваюся, що кошти для цього можна було б отримати за рахунок скорочення військових видатків), та організацію "Культурного корпусу", що об'єднала б добровольців з усіх країн світу, які бажають захистити та зберегти цю спадщину (можна було б розглядати обов'язки, пов'язані з роботою в цьому корпусі, як заміну військової служби). Було б також доцільно здійснити, наприклад, інтернаціоналізацію історичних пам'яток та центрів, що становлять всесвітній інтерес, закликавши держави передати їх під міжнародну юрисдикцію, і доручити міжнародним органам (за угодою з тими країнами, на територіях яких вони розміщені) їхню охорону та збереження - думається, що це було б не тільки в інтересах народів, котрі ці цінності створили, айв інтересах усієї світової культури. Показати приклад іншим або принаймні спробувати зробити перший крок у цьому напрямі повинні найбільш багаті на історичні пам'ятки та традиції країни, і насамперед країни Європейського Економічного Співтовариства.

Очевидно, що для спасіння культурної спадщини людини, враховуючи мови, що відмирають, та міні-культури, потрібні величезні кошти (хоча навряд чи можна знайти іншу, більш прибуткову сферу вкладення капіталу, і, можливо, навіть з погляду швидкого його обороту), тому цілком необхідно ширше залучати до цього світову громадськість. Я впевнений, що відгук, який отримає цей заклик серед молоді багатьох країн, перевершить навіть найрадужніші наші очікування.

Четверта ціль: світове співтовариство

Більшість людей - на відміну від деяких сучасних установ - зараз уже цілком ясно усвідомлюють, що національна держава не може більше йти нарівні з плином часу. Вона - за винятком великих держав - не здатна навіть здобути відчутних вигод із глобальної соціально-політичної системи, що регулює нині міжнародне життя, хоча й є в ній основним осередком. З іншого боку, користуючись у світовій політичній системі правами суверенітету, вона досить часто не вважає за потрібне визнавати існування будь-яких наднаціональних установ і не бажає чути про проблеми, що вимагають урегулювання на національному рівні. Можна сказати, що навіть у національному плані державні служби - у своїй нинішній формі, - як правило, не виправдують очікувань своїх власних громадян. Таких прикладів цілком досить, щоб ще раз підкреслити необхідність структурних реформ на всіх рівнях світової організації. Недоліки та неповороткість національної держави найбільш очевидні саме у сфері міжнародного життя, у намаганні створити міждержавні коаліції, які в більшості виявляються гнучішими, ніж регіональні союзи. Неможливість справжніх фундаментальних реформ у рамках нинішньої системи показують у кінцевому підсумку й пошуки співробітництва з міжнародних економічних проблем.

Фундаментальна наукова думка досі, по суті, не дає жодних чітких та зрозумілих відповідей на питання про принципову можливість та реальні шляхи такої трансформації національної держави, яка, зберігши за собою нинішню роль держави, була б здатна встановити більш стабільний та ефективний світовий порядок, відповідний віку глобальної імперії людини. Навряд чи можна очікувати творчих пропозицій на цю тему від самих урядів, бо характерною рисою діяльності будь-яких інститутів завжди і скрізь було і залишається не самооновлення, а самоствердження та самозбереження. З іншого боку, складність та комплексність цієї проблеми, а також безліч суперечливих інтересів, пов'язаних із теперішньою структурою, зумовлюють необхідність проведення цього широкого дослідження та пов'язаних із ним наукових розробок на цілком новій, незалежній основі.

Суть проблеми зводиться до того, щоб виявити шляхи поступового перетворення нинішньої системи егоцентричних держав, якими керують схильні до самоправства уряди, на світове співтовариство, в основу якого була б покладена система скоординованих між собою географічних та функціональних центрів прийняття рішень, що охоплює всі рівні людської організації - від локального до глобального. Сфера юрисдикції таких центрів - незалежно від їхніх функцій і рівня - повинна більше відповідати традиціям, інтересам та проблемам, спільним для різноманітних груп населення.

Питання, таким чином, зводиться до того, щоб придумати спеціалізовану і водночас ієрархічну систему, яка б складалася з відносно автономних елементів різноманітної природи і структури, водночас тісно взаємопов'язаних та таких, що активно взаємодіють, - і все це в загальносвітовому масштабі! Звичайно, тут необхідно знайти такі форми географічної та функціональної координації безлічі різноманітних центрів прийняття рішень, щоб вони не перетворилися на жахливу, неймовірну структуру, на щось на кшталт монументального хаосу, а стали б керованим єдиним цілим, здатним не тільки задовольняти сьогочасні, безпосередні або приватні інтереси, а й відповідати довгостроковим інтересам усього людства. Реалізація цієї ідеї пов'язана, однак, з величезними труднощами, що відчуваються вже сьогодні. Тому потрібно мати в запасі й інші рішення: найбільш продуктивне обговорення могло б розгорнутися, якби розглядали декілька достатньо здійсненних альтернативних варіантів. Звичайно, все це потребує справді виняткових зусиль, однак не будемо забувати, що у нас є надзвичайно серйозні підстави піти на це, навіть заздалегідь знаючи про всю складність та грандіозність проблеми: адже нинішній стан міжнародної системи, і без того достатньо плачевний, має тенденцію до подальшого погіршення і, як я намагався показати вище, неминуче буде затягувати нас у нескінченну низку криз. Саме ця сфера вимагає від нас найбільш кардинальних соціальних перетворень і нововведень, адже без них опиниться під загрозою не тільки співіснування, а й просто існування мільярдів людей, що мають нечувані досі можливості.

П'ята ціль: середовище проживання

Однією з найважливіших проблем, що вже зараз глибоко вражає людську уяву, але ще не усвідомлена в усіх її воістину грандіозних масштабах, є проблема розміщення на планеті протягом найближчих 40 років населення удвічі більшого, ніж нинішнє. Адже за цей короткий час прийдеться докорінно поліпшити, модернізувати і, більше того, подвоїти всю нинішню інфраструктуру - причому не тільки житлові будинки, а й усі допоміжні системи, включаючи промислову, сільськогосподарську, соціальну, культурну та транспортну. Гарненьку роботу доведеться здійснити нашому поколінню - адже йому доведеться побудувати "інший світ", що можна порівняти із загальним обсягом будівельних робіт, здійснених останніми п'ятдесятьма поколіннями людства. Причому за всієї грандіозності завдань, пов'язаних із фінансуванням, проектуванням, технічним забезпеченням, виробництвом матеріалів і власне будівельними роботами, не вони становлять тут найскладніші проблеми.

Найсерйозніша з проблем, яку найчастіше випускають з поля зору, зводиться до організації території Землі та розподілу деяких основних ресурсів таким чином, щоб гідно розмістити 8 мільярдів жителів (маючи при цьому на увазі, що до них, напевно, в найближчому майбутньому можуть приєднатися ще декілька мільярдів). Ця воістину грандіозна справа приречена, однак, на неминучий провал, якщо не планувати її на єдиному придатному для цієї мети рівні - а саме на загальнопланетарному. Урядам час уже нарешті зрозуміти, що всі їх половинчасті, абсолютно нескоординовані дії, всі їх часткові плани, розраховані максимум на 5-10 років і спрямовані на те, щоб якось упоратися з новими хвилями знову прибулих у тому місці й у той час, коли вони налинуть, - вірний шлях до непоправної катастрофи. Такою політикою вони, по суті, потурають тому, щоб великі міста й надалі поглинали все нові й нові простори сільськогосподарських земель та зелених угідь, потворно розбухаючи і вироджуючись у непридатні для життя мегаполіси, прирікаючи при цьому інші групи людей жити у пеклі первісних сіл та поселень, цілком непристосованих для задоволення потреб сучасної людини.

Всеосяжний, єдиний глобальний план людських поселень, що включає як складову відповідні заходи у національному та регіональному масштабах, став нагальною потребою нашого часу. Звичайно, план цей має бути максимально гнучким. Але разом із тим він повинен включати декілька всіма визнаних і обов'язкових для всіх жорстких правил, які стосуються охорони й утримання того, що ще залишилося від екологічного заповідника, включаючи сюди не лише клімат, космічний простір, атмосферу, океани й полярні райони - хоча все це вже перебуває під загрозою і вимагає розумного використання, але також і великі земельні масиви, які потрібно залишити на деякий час у спокої без будь-якого людського втручання, залишивши їхню еволюцію самій природі...