Розділ «Денніс Медоуз (нар. 1942)»

Американський учений, розробник інноваційних стратегічних ігор, активний діяч Римського клубу. Найбільшу відомість йому принесла книга "Межі зростання", в якій викладений прогноз можливих наслідків стрімкого зростання населення світу та зниження запасів вичерпних природних ресурсів.

Межі зростання

Технічний прогрес і межі зростання

Технічний прогрес у моделі світу

Режим перевищення граничного значення

Сумні міркування про ряд катастроф, які нам пророкує модель світу, втрачає сенс, якщо згадати, що багато співвідношень моделі е лише наближеними і сама модель має обмежені можливості. Ми підкреслюємо ще раз, що жоден із представлених комп'ютерних розрахунків не є пророкуванням. Зроблені на підставі такої моделі висновки про динамічну поведінку системи стосуються лише фізичних аспектів людської діяльності. В ній передбачається, що соціальні змінні - структура розподілу доходів, уявлення про бажаний розмір родини, переваги стосовно товарів, послуг, продуктів харчування - будуть формуватися за тими самими правилам, за якими вони формувалися в усьому світі у недалекому минулому. Всі ці правила, як і ті загальнолюдські системи цінностей, котрі вони представляють, формувалися на етапі зростання нашої цивілізації. Вони, звичайно, піддавалися б значним змінам в умовах зниження чисельності населення та його доходів. Оскільки нам складно уявити, які нові форми соціальної поведінки людей могли б виникнути в умовах краху системи і наскільки швидко вони могли б поширитися по всьому світі, та ми й не намагалися моделювати такі соціальні змінні. І наша модель може вважатися адекватною лише до тієї межі, після якої припиняється зростання і починається крах системи. Хоча ми з обережністю ставимося до наявних у цій моделі наближень і спрощень, проте вона приводить нас до одного висновку, який виявляється правильним за будь-яких припущень із раніше розглянутого нами.

Базовий режим поведінки світової системи - експоненціальне зростання населення та капіталу і крах системи, що настає за ним. Як ми вже зазначали раніше, розглядаючи представлені результати комп'ютерних розрахунків, цей режим поведінки системи має місце незалежно від того, чи передбачається повна відсутність змін в існуючій системі або будь-який інший ряд змін, пов'язаних із технічним прогресом.

Негласне припущення, яке стояло за всіма представленими в цьому розділі комп'ютерними розрахунками, полягає в тому, що населенню і капіталу дозволено зростати до досягнення ними "природних" меж. Це припущення лежить в основі прийнятої людством на теперішній час системи цінностей. Як тільки ми вводимо це припущення в модель, результатом стає такий режим поведінки системи, за якого вона у випадку свого зростання перевищує гранично допустиме значення, після чого настає її крах. Коли ми вводимо у модель технічний прогрес, який успішно знімає деякі рамки, що обмежують зростання, або дає змогу уникнути будь-якої кризи, система просто доростає до іншої межі, тимчасово її перевищує і знову зазнає краху. У рамках припущення того, що не буде навмисного (свідомого) обмеження зростання населення і капіталу та що це зростання "саме вийде на свої межові рівні", ми не змогли знайти такого пакета стратегій, який би дав змогу уникнути режиму краху системи.

Справді, зрозуміти механізм виникнення режиму краху системи не так уже й складно. Вся мережа взаємозалежних контурів зворотних зв'язків, що утворюють світову систему, пронизана запізненнями за часом між причинами та їх наслідками, ці (відставання), на нашу думку, необхідно було б включити в модель для забезпечення її відповідності процесам, що відбуваються у реальному світі. Це природні відставання, які не можуть бути змінені жодними нововведеннями технічного прогресу. Серед них можна назвати, наприклад, відставання (з періодом близько 15 років) між народженням дитини і часом, коли вона вперше може відтворити себе. Такі відставання, що є невід'ємними атрибутами процесів старіння населення, вносять деяке неминуче відставання у здатність населення реагувати через зміну темпів народжуваності на мінливі зовнішні умови.

Ще одне відставання спостерігається між моментом викиду забруднювача в навколишнє середовище і початком його відчутного впливу на здоров'я людей. Воно складається з часу, протягом якого забруднювач переміщується у повітряному середовищі, ґрунті або у воді до його потрапляння в їжу людини, а також час з моменту перетравлення чи поглинання забруднювача організмом людини до моменту появи клінічних симптомів. Цей другий відрізок відставання може за тривалістю доходити до 20 років, як це має місце стосовно канцерогенних речовин.

Ще одна група запізнювань має місце внаслідок того, що капітал не можна миттєво перенести з одного сектору системи в інший у відповідь на картину попиту, що змінилася, тому що для створення нового капіталу в промисловості та розробки нових земель у сільському господарстві необхідний певний час, а також унаслідок того, що натуральні природні системи потребують тривалого часу для зниження концентрації забруднювачів або перетворення їх у нешкідливі форми.

Відставання в динамічній системі мають значення тільки в тому випадку, коли сама система зазнає швидких змін. Простий приклад допоможе пояснити це твердження. Коли ви ведете автомобіль, то має місце дуже коротке неминуче відставання між вашим сприйняттям ситуації на дорозі та вашою реакцією на неї. Крім того, є більш тривале відставання між вашим натисканням на педаль акселератора або гальма і зворотною реакцією автомобіля на цю дію. Ви вже навчилися справлятися з цими відставаннями. Ви знаєте, що через них швидко рухатися небезпечно. Якщо ви будете їздити швидко, то рано чи пізно випробуєте на собі режим перевищення граничного рівня швидкості та подальшої катастрофи. Якби у вас були зав'язані очі й ви повинні були б керувати автомобілем за підказкою пасажира, що сидить поруч з вами на передньому сидінні, відставання між сприйняттям ситуації на дорозі і дією стало б набагато більше. Якби у цій ситуації ви намагалися рухатися з нормальною швидкістю або з безперервним прискоренням (як це відбувається за експоненціального зростання), наслідки були б катастрофічними.

У такий самий спосіб відставання в контурах зворотних зв'язків світової системи не становили б жодної проблеми, якби система зростала дуже повільно або не зростала зовсім... Однак в умовах швидкого зростання система примусово втягується у прийняття нових стратегій і дій задовго то того, як виявляться і будуть належно оцінені наслідки минулих стратегій та діянь. В умовах експоненціального зростання і постійних змін, що прискорюються, у системі ситуація лише погіршується.

Так, населення і капітал, що зростають за експоненціальним законом, не лише досягають своїх меж, а протягом певного часу перевищують його доти, доки інші частини системи з властивими їм відставаннями не почнуть обмежувати це зростання. Експоненціальне зростання забруднення довкілля може набагато перевищити критичний рівень, оскільки ці наслідки виявляються лише через роки після викиду забруднювача, що визначає його...

Сподівання оптимістів, які повірили в можливості технічного прогресу, ґрунтуються на його здатності усувати або розширювати межі зростання населення та капіталу. Але ми вже показали, що у світовій моделі використання технічного прогресу для вирішення очевидних проблем, таких як виснаження ресурсів, забруднення довкілля або нестача продуктів харчування, не впливає на найсуттєвішу проблему - експоненціальне зростання у кінцевій та складній системі. Навіть наші спроби використати в моделі найбільш оптимістичні оцінки тих переваг, що надає технічний прогрес, не змогли запобігти кінцевому падінню чисельності населення і виробництву промислової продукції та фактично навіть не змогли у жодному з розглянутих випадків, усунути крах системи за межами 2100 року.

Гаррет Карден (Garret Hardin) визначає побічні ефекти як "ті ефекти, які я не передбачив чи про які я не бажаю думати". На його думку, у зв'язку з тим, що вони у дійсності є невід'ємними від основного ефекту, їм у жодному разі не варто клеїти ярлик побічних* Звичайно, будь-яка нова технологія має побічні ефекти, й однією з основних цілей створення моделей саме і є їх виявлення. Представлені в цьому розділі комп'ютерні розрахунки виявили деякі побічні ефекти впровадження нових технологій та їх впливу на фізичну та економічну системи світу. На жаль, модель на теперішньому етапі її розроблення не демонструє соціальних побічних ефектів упровадження нових технологій, але саме ці ефекти часто є найважливішими у світлі впливу нових технологій на життя людей.

Зелена революція та її поширення в країнах з орієнтацією економіки на сільське господарство можуть бути прикладом, узятим із недалекого минулого, який демонструє, як успішне впровадження нової технології породжує соціальні побічні ефекти. Зелена революція, яка полягає у використанні нових різновидів насіння у поєднанні зі спеціальним режимом застосування добрив та пестицидів, була задумана як нова технологія, котра дасть змогу вирішити проблему забезпечення продуктами харчування населення всього світу... Передбачалося, що зелена революція не тільки збільшить виробництво продуктів харчування, а й водночас вробить сільськогосподарські операції більш трудомісткими, що забезпечить тим самим більшу зайнятість населення та меншу капіталомісткість сільськогосподарського виробництва...

Попередня підготовка до впровадження нових технологій потребує принаймні тривалого часу. Будь-яка зміна звичних способів ведення господарства вимагає часу на адаптацію, протягом якого населення несвідомо або усвідомлено перебудовує існуючу систему таким чином, щоб ця зміна вписалася в неї. Але, якщо зміна старих технологій на нові може здійснюватися дуже швидкими темпами, то політичні та соціальні інститути зазвичай змінюються дуже повільно. Більше того, вони майже ніколи не змінюються до виникнення відповідної соціальної потреби, навіть якщо вона передбачається заздалегідь. Ці зміни мають місце лише як реакція у відповідь на потребу, що вже виникла. Вище ми розглядали динамічний ефект, що є наслідком наявності у моделі світу фізичних відставань. Але необхідно пам'ятати і про наявність соціальних відставань, зумовлених необхідністю адаптації суспільства до змін, які відбуваються, або підготовки до них. Такі відставання, чи то фізичні, чи соціальні, є причиною зменшення стабільності світової системи та збільшення ймовірності реалізації "режиму перевищення граничного значення". Соціальні відставання, як і фізичні, стають все більш критичними, оскільки процес експоненціального зростання створює додаткову напруженість все швидшими темпами. Щоб населення світу зросло з одного до двох мільярдів осіб, йому знадобилося більше ста років. Але третій мільярд додався вже за 30 років, і залишилося менш ніж 20 років для додавання четвертого мільярда. П'ятий, шостий, а можливо, і сьомий мільярди можуть додатися ще до 2000 року, тобто менш ніж за ЗО років, якщо відраховувати від теперішнього моменту часу. Хоча швидкість змін у сфері нових технологій поки не відстає від швидкості зростання чисельності населення, людство не зробило практично жодних нових відкриттів, які б дали йому можливість збільшити швидкість змін у соціальній сфері (політиці, етиці, культурі).

Коли міста Америки були молодими, вони швидко зростали. Землі було багато, вона була дешевою, безупинно зводилися нові будинки, в урбанізованих районах збільшувалася чисельність населення, зростав випуск промислової продукції. Однак зрештою вся земля у центрі міста була забудована. Була досягнута фізична межа, за якої могли зупинитися зростання чисельності населення та промисловості в цій частині міста. Технічним вирішенням цієї проблеми стало будівництво хмарочосів із ліфтами, що, власне кажучи, призвело до того, що розмір земельної ділянки перестав бути фактором, що обмежує зростання. У центральній частині міста з'явилося більше людей і більше підприємств. Потім виникло нове обмеження. Недостатня швидкість пересування робітників та доставляння товарів у густонаселену центральну частину міста стало обмежувати подальше зростання виробництва. Для цієї проблеми знову було знайдено технічне вирішення - споруджено мережі швидкісних магістралей, системи громадського транспорту, вертолітні стоянки на вершинах найвищих хмарочосів...