Розділ 4. Основні етапи розвитку філософської думки

Григорій Сковорода (1722-1794)

Григорій Савич Сковорода - видатний український філософ, письменник. Характерними рисами філософії. Г. Сковороди є її діалогізм і бароковий символічно-образний стиль мислення. Засадничою є концепція про дві натури і три світи, найважливішою проблемою - проблема людського щастя. Згідно з концепцією Г. Сковороди світ складається з двох натур - видимої і невидимої, зовнішньої і внутрішньої, тварі і Бога. Вчення про дві натури пов'язане з концепцією про три світи, яка все існуюче поділяє на три види буття, або світи, - великий (макрокосм), малий (мікрокосм) і символічний (Біблія). Шлях пізнання невидимої натури - Бога через пізнання людиною самої себе, на думку Г. Сковороди, можливий і єдино правильний. Людське самопізнання дає змогу пізнавати внутрішні закони буття зовнішньої природи, а розшифрування біблійної символіки скеровує людину на правильний шлях пошуку Бога - невидимої натури, тобто істини і добра.

Г. Сковорода був переконаний, що духовне відродження людей, здійснення ними "сродної" праці автоматично приведуть до злагодженого функціонування суспільства. Філософії Г. Сковороди властиве зосередження на людинознавчій, етико-гумоністичній проблематиці, акцентування і піднесення в людині її духовної першооснови.

Кольцо

Дружеский разговор о душевном мире

Лица: Афанасій, Яков, Лонгин, Ермолай, Григорій.

Григорій, Слава богу, собралась наша беседа! Что слышно? Нет ли вестей? Яков. Вчера зделался пожар. Довелось быть в гостях и напасть на шайку учоных.

Лонгин. Был ли пожар?

Яков. При бутылках и стаканах ужасный загорелся дыспут. Иной величал механику; иной превозносил химію; иной ублажал геометрію; иной пришивал человеческое // щастіе врачебной науке; иной похвальными песньми венчал исторію; иной возвышал грамматику с языками; иной политику с обращеніем. Потом был спор, кая пища здоровее, кое вино полезнее. Наконец, самый пламень загудел о причине, погубившей республику Афинскую, плодородную мать ученых людей. Много врали и о богине Минерве, которой посвящен был город Афинскій. Однак я не мог ничево понять и не знаю почему никакова вкуса не чувствовал. А в любезной моей книжечке, которую всегда с собою ношу, недавно начитал, что щастіе ни от наук, ни от чинов, ни от богатства, но единственно зависит оттуду, чтоб охотно отдаться на волю божію. Сіє одно может вспокоить душу.

Григорій. Как прозываются те учоные?

Яков. Первой Навал, второй Сомнас, третій // Пификов, люди славно учоные, а протчих не знаю.

Григорій. Как же ты не мог ничего понять?

Яков. Сему я и сам дивлюсь. Одна только то знаю, что слушать их вовся мене не позывало.

Григорій. Разве они о Минерве говорили без Минервы? Так побеседуем же сами о драгоценнейшем нашем мире безспорно и дружелюбно. Раскусим нисколько слово сіє: "Отдаться в волю Божію". А премилосердная мати наша блаженная натура нас, любителей своих, не оставит, руководствуя нашу всю беседу. Вспомните сказанное мною слово сіє: "Чемь кто согласнее с Богом, тем, мирнее и щасливее". Сіе-то значит: "жить по натуре". Кто же не говорит сего: жить по натуре? Но сія ошибка путем есть всей пагубы, // если кто, смешав рабскую и господственную натуру в одно тождество, вместо прозорливой или божественной избирает себе путеводительницею скотскую и слепую натуру. Сіє есть родное нечестіе, неведеніе о Боге, непознаніе пути мирнаго, шествіе путем нещастія, ведущим в царство тмы, в жилище духов безпокойных.

Самое сіє слово - нещастіе - оттуду родилось, что прелщенный человек, пошедшій за руководством слепой натуры, ухватился за хвост, минув голову или тую высочайшую часть: "Часть моя еси, Господи". Сколько ж мы одолженны матере нашей Библіи? Она непрестанно кладет нам во уши иное высочайшее некое естество, называя оное началом, оком, отцем, сильным, Господем, царем, ангелом совега, духом владычным, страхом путеведущим, вторым человеком, светом, радостію, веселієм, миром, и протчая. На скольких местах вопіет нам: "Внемли себе". "Воньми себе крепце..." "Внійдите в храмину вашу..." // "Возвратися в дом твой". "Дух божій живет в вас". "Вторый человек господь с небесе..." И сіето есть благовістити мир, возвещати щастія путь, оттворять ворота к благоденствію, отверзать предводительствующее во всем и недремлющее око, дабы всеусерднейше всяк, тайному мановенію блаженнаго внутрь себе духа повинуясь, мог получать наставле-ніе, просвещеше, кураж и совершеніе в каждом своем деле, а без его дозволеній самаго мелочнаго не всчинать дествія и самаго маленькаго ступня не ступать. Щаслив живущій по воліз благаго духа! "Господь будет на всех пу-тех твоих". Бедная душа, своими похотьми водимая! "Путь нечестивых погиб". Самое переднее крильцо и преддверіе, вводящее в пагубу, и самая начальная замашка, будьто букварь, обучающій нас быть супостатами Богу, есть сія: //

A. Входить в несродную стать.

Б. Несть должность, природи противну.

B. Обучаться, к чему не рожден.

Г. Дружить с теми, к коим не рожден.