Розділ «6.4. Морально-правова регламентація професійної діяльності соціологів»

Колективний характер праці, спадкоємність і порівнюваність результатів в емпіричній соціології призводять до того, що проблема плагіату в емпіричній соціології має більш складний характер, ніж в інших галузях науки. Вчений соціолог дуже вразливий у зв'язку із можливістю присвоєння результатів його праці чи ігнорування його імені при маніпуляціях з його даними. Проблема посилань в соціології потребує більш строгої регламентації. Особливо це відноситься до інструментарію дослідження.

Але взаємини соціолога не обмежуються тільки локальними професійними контактами. Багатоаспектність професійної етики соціолога обумовлена мультиваріантністю його соціальних відносин. У сучасних умовах соціолог як представник професійної спільноти повинен мати особисту моральну відповідальність за взаємовідносини з різними суб'єктами, з якими доводиться вступати в контакти при виконанні професійних обов'язків:

1) з суспільством, представленим: а) ретрансляторами інформації (журналісти, політики, політологи, коментатори; б) споживачами інформації (спеціалісти, що апелюють до результатів соціологічних досліджень); в) громадською думкою, що висловлюється населенням; г) владними структурами і ідеологічними інститутами, зацікавленими в тенденційній інформації;

2) зі співробітниками в конкретних проектах;

3) з респондентами;

4) з замовниками;

5) з професійним співтовариством.

Відсутність канонів професійної етики в Україні в новій соціальній ситуації, на жаль, вже призвело до різноманітних спекуляцій навколо соціології, ритуального звернення до соціології і кон'юнктурних проклять на її адресу.

На відміну від громадськості, професійна спільнота дещо запізнюється з обговоренням внутрішніх проблем, пов'язаних із взаєминами соціологів (як представників професійної спільноти) із суспільством в цілому, надаючи пріоритет в обговоренні цих проблем і винесенні оцінок різноманітним соціально-політичним спекулянтам.

Першим кроком до подолання професійної аномії соціологів у представників Комісії професійної етики Соціологічної асоціації України стала розробка Кодексу професійної етики.

При підготовці даного кодексу Комісія професійної етики керувалася такими критеріями:

1) кодекс має відповідати основним вимогам, прийнятим в даний час світовою соціологічною спільнотою;

2) він має враховувати реалії професійної діяльності і типові моральні проблеми українських соціологів у сучасній суспільній ситуації;

3) кодекс має бути нормативним документом, що чітко регламентує моральні аспекти професійної діяльності;

4) кодекс має сприяти запобіганню професійних конфліктів і конструктивному розв'язанню моральних колізій, що виникають під час роботи і професійного спілкування.

Сьогодні, коли нормативна база систематизована в рамках регламентуючого документа, основне завдання тієї частини соціологічної спільноти, яка вважає себе професіоналами, - зробити все можливе, щоб норми, закріплені в кодексі, були не архівною цінністю, виступали діючими регуляторами професійної етики, формуючи корпоративну солідарність.

У питанні про природу моралі, а отже, і зміст етики недопустимі як абсолютизація її загальних принципів і норм, так і перебільшення специфіки, самостійності будь-яких її складових частин. їх варто розглядати у діалектичній єдності. І хоча в основу конкретних обов'язків представників тієї або іншої професії покладаються в умовах суспільства ті само вимоги моралі, все ж існують специфічні вимоги професійної етики. Наприклад, для лікаря головне - чуйне, уважне ставлення до хворого, справжня турбота про здоров'я і життя людей; для вчителя - любов до дітей, усвідомлення своєї відповідальності за їх виховання, підготовку до самостійної діяльності.

Моральнісна специфіка присутня і в роботі інженера, вченого, дипломата, судді, представників інших суспільно значимих професій. Звичайно, не всі ті чи інші вимоги строго специфічні. Наприклад, компетентність, справедливість, повага до особистості повинні бути притаманні будь-якій людині. Всі люди лише виграють, якщо будуть чуйними і уважними один до одного, чесними, справедливими, взаємно вимогливими і т. д. Це дійсно так. Особливість, напевне, полягає в мірі наявності рушійних мотивів і в механізмі реалізації тих чи інших морально-професійних якостей.

Так, чуйність, гуманність, відповідальність за їх загальної значимості особливо важливі в діяльності медика і вимагають відповідного розвитку у представників цієї професії. В діяльності юриста первинне значення відіграють відповідальність і справедливість. Але якими б специфічними не були моральні вимоги до представників певної професійної групи, вони будуть мати відповідний аналог в загальному морально-етичному кодексі. Тут багато залежить від правильної розстановки акцентів, врахування того головного, що визначає специфіку морально-професійних відносин.

Моральні вимоги завжди реалізуються по-різному, підпорядковуючись загальнолюдським етичним нормам. Багато залежить від конкретних обставин, досвіду і моральнісного розвитку особистості, соціальної зрілості колективу, морально-психологічного клімату, що в ньому склався.