Розділ «4. Моральна самосвідомість особистості педагога»

- цінність представника певної спільноти людей;

- цінність певної спільноти людей (гідність країни, національна гідність, гідність колективу);

- свідомість і почуття власної гідності;

- зовнішній вияв свідомість своєї значущості, поваги до себе (поводити себе гідно);

- синонім честі.

Із погляду загальнолюдських ідеалів поняття честі і гідності розглянув В. Малахов. Він зазначив, що поняття "честь" диференціює людей у суспільстві, а поняття "людська гідність" утверджує гідність індивіда як особистості. Людина може утвердити, обстояти або втратити свою гідність лише в проекції індивідуального Я на загальнолюдські потенції, цінності та ідеали.

Честь і гідність особистості охороняє закон. Так, у Конституції України проголошено: "Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах" (ст. 21), "Кожен має право на повагу до його гідності" (ст. 28), "Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей" (ст. 68).

Узагальненим показником честі і гідності громадянина є його відданість Батьківщині.

Честь - моральне ставлення людини до самої себе, що виявляється в усвідомленні власного статусу в соціумі, моральних заслуг, роду діяльності, і ставлення до людини суспільства, яке враховує її репутацію.

Вона пов'язана з конкретним місцем людини в суспільстві, діяльністю і визнанням певних моральних заслуг.

Гідність - моральне ставлення людини до себе, яке відображає уявлення про власну цінність, моральну рівність з іншими людьми; ставлення до людини інших людей, які визнають її цінність.

Учитель як представник народу всі сили, знання та вміння віддає дітям свого народу, живе долею

Батьківщини, проходить найтяжчі випробування задля її покращення. Реалізує це педагог у професійній діяльності, у якій формує честь І гідність молодих поколінь. Незважаючи на те що результати своєї праці вони побачать значно пізніше, поваги заслуговують учителі, які виховали патріотів Батьківщини, котрими можна гордитись.

Виявом честі і гідності особистості, глибоким почуттям самоповаги, відмовою від компромісів, дотриманням власних поглядів є гордість. Вона - обов'язкова властивість цілісної натури, що спонукає вчителя до духовного і морального зростання, не дає змогу кривити душею і намагатися бути іншим.

Вільній людині притаманні гордість і гідність. Пристосуванець, кар'єрист і користолюбець не здатний виявити справжніх патріотичних почуттів.

Горда людина не дозволить собі чинити наругу над іншими, зокрема і над дітьми. Учитель, який принижує гідність учня, принижує її передусім у собі, часто навіть не усвідомлюючи цього.

У статті ""Кобзар" Тараса Шевченка" російський письменник і педагог Микола Добролюбов (1836-1861), високо оцінюючи поезії українського генія, висвітлює життя поета як постійне потерпання від знущань, принижень гідності можновладцями та невігласами.

Тривалі збиткування, які терпів Т. Шевченко від дячка, здатні були вбити молоду душу, розбестити моральні сили, загубити і затоптати людину. Однак він гідно подолав несприятливі обставини і закликав український народ до виявлення честі і гідності.

Через спрямованість діяльності особистості вчителя на формування іншої особистості та можливості оцінювання і самооцінювання цієї особистості її можна розглядати як метадіяльність. Оцінювання діяльності педагога, його гідності і честі здійснюють крізь призму добрих справ, слави, імені, визнання заслуг учителя перед суспільством, керівництвом школи, колегами по роботі, учнями та їх батьками тощо. Адекватне оцінювання вихователя різними соціальними інституціями спонукає його до подальшої творчої діяльності. І навпаки, недооцінювання реальних заслуг педагога часто спричинює приниження його честі і гідності. За такої ситуації можливе загострення суперечностей між учителем і суспільством, учителем і адміністрацією навчального закладу, однак найгірше, що може статися, - духовний розрив із суспільством через втрату суспільної та особистісної мети праці. Є і такі викладачі, які імітують діяльність, вимагають особливої уваги до себе, визнання заслуг, якими не володіють. Через підозру та заздрість до успіхів інших вони часто вдаються до непедагогічних учинків стосовно колег.

Нині споживацьким інтересам властива не лише заздрість, що прогресує, а й нечесна конкуренція, яка зумовлює конфлікти. Деструктивність заздрощів позначається передусім на засобах досягнення мети.