Розділ «6. Педагог як суб'єкт моральних відносин»

6.1. Особливості моральних відносин педагога

Діяльність педагога відбувається в соціальному середовищі, яке зумовлює її тенденційність. Виявлення цієї діяльності значно залежить від характеру наявних стосунків, моральних відносин, які сформувалися і функціонують у педагогічному колективі. Водночас і сама особистість у процесі діяльності та самореалізації творить і коригує такі стосунки.

Моральні відносини педагога - вид суспільних відносин, що е сукупністю соціальних зв'язків і залежностей, у яких основну роль відіграє взаємодія людей і соціальних спільнот, що грунтуються на загальноприйнятих моральних цінностях, спрямованого на дотримання суспільного та індивідуального блага і користі, гармонізацію умов морального прогресу.

Вони характеризуються діалектичною єдністю об'єктивного і суб'єктивного. Об'єктивний аспект моральних відносин виявляється у вчинках та поведінці педагога, у яких опредмечується його моральна

свідомість. Це робить педагогічні відносини такими ж реальними, як і інші суспільні відносини. У моральних знаннях, почуттях, переконаннях, волі особистості, які керують її діяльністю та реалізуються в ній, визначається суб'єктивний аспект моральних відносин.

Особливостями моральних відносин є ціннісно-регулятивний, безпосередній оцінювальний та безособистісний характер, їх опосередкування посилюють почуття совісті, моральної відповідальності, обов'язок та громадська думка колективу тощо. Усі види моральних відносин визначають з огляду на те, дотримуються чи не дотримуються суб'єкти взаємодії моральних принципів і норм у своїй поведінці та діяльності. Регуляція моральних відносин відбувається безвідносно до соціального стану особистості.

Найспецифічніша ознака моральних відносин - опосередкування, яке налаштовує на активне формування та обов'язкову реалізацію загального сутнісного зв'язку. Воно полягає в синтезуванні компонентів учинку в єдине ціле, яке більше, ніж сума елементів, що свідчить про утворення нової якості. Опосередкування реалізує взаємодію суспільних, колективних та індивідуальних інтересів, прагнень тощо, гармонізує дії в різних галузях суспільної діяльності. Це проявляється, зокрема, у тому, що морально прогресивний учинок і його результат мають важливе значення в регуляції рівноваги професійних залежностей суб'єктів. Моральні відносини зумовлюють появу визначальної ланки, яка є еталоном у моральному житті.

Безособистісний характер моральних відносин полягає в пред'явленні вимог не від конкретного імені (наприклад, держави, директора школи тощо), а безпосередньо. Вимоги постали в процесі суспільної практики, їх значення необхідне і важливе для існування та розвитку суспільства і педагогічного колективу, кожної особистості ("Працюй сумлінно", "Будь чесним і справедливим" , "Люби дітей", "Люби Батьківщину" та ін.). Моральні вимоги може пред'явити будь-яка особистість іншій.

Посилюють моральні відносини совість, моральна відповідальність, обов'язок та громадська думка колективу. Економічні і правові відносини охороняються правовими санкціями держави. Отже, формування моральних відносин відіграє важливу роль у розв'язанні конфліктних ситуацій, боротьбі проти соціального зла, виховуванні моральної культури учнів і вчителів.

Загальний характер моральних відносин полягає в регуляції поведінки людей у різних сферах суспільної діяльності. Зокрема, у педагогічній вони поширюються на всіх суб'єктів навчально-виховного процесу.

Опосередкована і безпосередня діяльність учителя перетворює його на суб'єкта моральних відносин. Ці відносини передбачають таку діяльність педагога:

- створення педагогічних та студентських, учнівських колективів, у яких реалізуються об'єктивні та суб'єктивні можливості навчання і виховання підростаючих поколінь;

- активна участь у творенні та обговоренні документів, які збагачують зміст освіти, морально вдосконалюють вихованців;

- виконання прямих функцій не лише в управлінні навчально-виховним процесом, а й у міжособистісних моральних відносинах;

- активний розвиток, збагачення морального досвіду учнів, творення нових традицій етичного змісту, участь у вдосконаленні моральних взаємин на всіх рівнях.

Учитель безпосередньо інтегрований у моральні відносини на рівні субординаційних (вертикальних) і координаційних (горизонтальних) зв'язків, що посилюють специфіку дисциплінарного впливу, сприяють зростанню педагогічної майстерності та професійних знань нормативними вимогами, чітко визначеною регламентацією професійної діяльності. У професійній діяльності педагога за авторитарної системи освіти переважають відносини субординації (між керівниками (начальниками) і педагогами (підлеглими), старшими і молодшими, вихователями і вихованцями).

Згідно з результатами дослідження сучасної української вченої Алли Бойко (2008), і нині більшості вчителів (68%) притаманний авторитарний стиль, а управління школою здійснюється централізовано. Причинами цього є відсутність високого культурного та професійного рівнів педагога, а також позиції у вихованні.

Демократизація і гуманізація суспільства та освіти надає пріоритету координаційним відносинам, які характеризуються співробітництвом, моральною справедливістю, взаємодопомогою, продуктивною взаємодією суб'єктів навчально-виховного процесу.

Заперечення субординаційних відносин негативно позначиться на навчально-виховному процесі, оскільки вони об'єктивно необхідні для його управління, забезпечення високої організованості і дисциплінованості; налагодження стосунків між керівником і підлеглим, які відображають моральну рівність їх гідності, єдності в досягненні мети освіти; забезпечення права керівників і підлеглих відповідати їх обов'язкам; висування вимог і виявлення поваги до педагога, суворої владності і доступності, принциповості і чуйності. Психологічний комфорт у педагогічному колективі значно залежить від справедливості вимогу субординаційних моральних відносинах керівника з підлеглими, у діях якого реалізуються вимоги суспільства.